Компактність

Компактність - це відстань від найнижче розташованого польового гравця команди до найвище розташованого гравця. Оптимальною вважається відстань 30 метрів в ширину від лівого крайнього гравця до правого крайнього і 30 метрів в довжину від центрального захисника до центрального форварда. Таким чином команда обмежує суперника в просторі, насичуючи всі зони (в межах власного квадрату) футбольного поля і часі (малюнок 3). На малюнку нижче проілюстровано компактність розташування. Як бачимо, червона команда розташована на полі значно компактніше, відповідно працювати між лініями захисту для ведення комбінаційних дій значно важче.

Фази володіння м’ячем

На малюнку 4 представлені чотири фази гри, які послідовно повторюються в матчі.

1. Фаза володіння м’ячем. Початкова фаза розвитку будь-якої атаки команди. Суперник у даному випадку веде організований захист, де кожен футболіст займає зону власної відповідальності.

2. Фаза втрати м’яча. Якщо команда втрачає м’яч, наприклад після розіграшу стандартного положення чи не точної передачі, вона вимушена перебудовуватись на захисні дії. У момент перебудови команда не є організованою в захисті, адже гравці переважно для подолання захисних побудов суперника змінюють позиції на полі, відбуваються зміщення на фланг для створення чисельної переваги, чи в випадку стандартного положення перебувають в штрафному майданчику суперника.

3. Фаза володіння м’ячем суперника. Розпочинається, як тільки команда вибудувала організовану оборону власних воріт. У даному випадку йде спроба відібрати м’яч в суперника.

4. Фаза перехоплення м’яча. В даному випадку суперник дезорганізований в захисних побудовах і в команди є можливість розвивати атаку через вільні зони чи використовувати вільний простір у захисті суперника. Як тільки суперник організував власний захист, коло замикається і розпочинається фаза володіння м’ячем.

Ця проста схема дає відповіді на багато питань, пов’язаних з тактикою футбольного матчу. Відстежуючи, як команда перебудовується на різні фази володіння м’ячем, можна зробити висновок про рівень організації команди при переході від нападу в захист і навпаки. Наскільки вчасно гравці займають власні позиції на полі чи як відбувається перебудова в захисті при швидкому переході з нападу. Вміння розпізнавати ці чотири фази, та зробити точний опис перебудови команди під час змін кожної з них і є основною роботою відеоаналітика футбольного клубу.

Формації

Вважати формацію команди, в якій вона розташовується в грі, синонімом слова тактика не зовсім вірно. Формація - це приблизна схема розташування команди на полі. Кількість тактичних схем (формацій) в теорії футболу необмежена, будь-який гравець може з’явитись на будь-якій ділянці футбольного поля, тому ми можемо лише виокремити найбільш популярні формації. Для прикладу в Англії здебільшого використовують розташування " 4-4-2" (чотири захисники, чотири півзахисники і два нападника), класичним прикладом є «Манчестер Юнайтед» і «Евертон», в Україні переважно використовується схема "4-2-3-1" (чотири захисники, два опорних півзахисники, три атакуючих півзахисника і один форвард), прикладом є «Шахтар», «Металіст» і команда київського «Динамо». На малюнку 5 приведена схема " 4-4-2", в якій можна виокремити три лінії гравців.

Основною перевагою схеми " 4-4-2" є її зрозумілість для гравців - зони діяльності не вимагають надвисокої тактичної гнучкості. Крім цього, саме в цьому розташуванні легко застосовувати пресинг, як в середній частині поля, так і високий пресинг, завдяки двом гравцям на кожному з флангів. Система також відзначається високою компактністю при веденні захисних дій. Цікаво, що засновником цієї схеми є видатний радянський тренер Віктор Олександрович Маслов.

Коли в 1966 році сер Альф Рамсей вперше застосував систему "4-4-2" і привів збірну Англії до перемоги на чемпіонаті світу, він, мабуть, навіть не знав, що як мінімум за рік до нього це розташування використовувала команда київського «Динамо».

До цього система гри з двома півзахисниками вважалася хрестоматійною і непорушною - адже так грали бразильці. Але Маслов, прийшовши в «Динамо», відразу задумав відтягнути двох крайніх нападників у півзахист. Що і призвело до створення нової системи розташування гравців на футбольному полі. Крім цього Маслов послідовно відстоював зонний захист, який він використовував у «Динамо», що на той час не використовувався в жодній команді, які віддавали перевагу персональній опіці, адже вважав, що персональна опіка знеособлює команду і гравців і основним її завданням є не дати зіграти супернику.

На малюнку 6 приведена схема розташування " 4-2-3-1". Основною перевагою в наш час популярної системи є більш вигідне розташування гравців на полі. Якщо схема "4-4-2" утворює три лінії гравців, що видно на малюнку вище, то схема "4-2-3-1" утворює чотири таких лінії. На відміну від системи "4-4-2", схема розташування "4-2-3-1" є відносно новою та прогресивною і вимагає від крайніх захисників і крайніх півзахисників (вінгерів) тактичної гнучкості.

Але, як вище зазначено, формації команд не можна вважати тактикою, це лише приблизна схема розташування. Команди часто змінюються в залежності від суперника, від ситуації на футбольному полі, від тактичних завдань, отриманих від тренера і т.д. Як приклад, можна привести дніпропетровський «Дніпро», що в матчах Ліги Європи переважно використовував схему "4-4-2", а в чемпіонаті України здебільшого "4-2-3-1". Навіть під час одного конкретно взятого матчу команда може декілька раз під час гри провести перебудову на футбольному полі. Іншим прикладом може слугувати дортмундська «Боруссія», яка веде захисні дій в формації "4-4-2" чи "4-4-1-1", а на атакуючі перебудовується в "4-2-3-1". Юрген Клопп загалом постійно намагається розширювати тактичний потенціал власних гравців використовуючи різні системи, як "4-3-3" «Double Six», чи "4-5-1".