Техніка безпеки при ручному виготовленні ювелірних виробів.

В процесі виготовлення ювелірних виробів виконавець повинен пам’ятати про наступні вимоги:

• Одяг робітника повинний бути чистим і акуратно заправленим.

• Робоче місце повинно утримуватись в чистоті;

• Працювати слід тільки з справним інструментом;

• Всі інструменти з загостреними кінцями повинні мати ручки.

• При розмітці, гнутті, правці, опилюванні, шабрінні, штифтові, чеканці, гравіруванні, закріпці необхідно проявляти особливу акуратність і обережність при користуванні кресляркою, циркулем, напилками, надфилями, шаберами, кусачками, фрезами, чеканами, штихелями; не допускати знаходження вказаних інструментів на краю столу; не використовувати їх в якості пристосувань для відкривання шухляд і паличок для розмішування; не торкатись руками гострих і ріжучих частин інструмента; по закінченні відповідних робіт прибрати інструменти в шухляду верстака.

• Під час випилювання лобзиком необхідно бути дуже уважним; не надавати зайвих зусиль на пилку з метою прискорення процесу випилювання, не намагатись визволити силою пилку, яка заклинила, не направляти її пальцями на лінію пропилу.

• Виконуючи операцію свердління, неможна поправляти свердло, яке обертається.

• При поліруванні виробу тримати його гострими гранями по ходу обертання круга.

• Поверхні виробу, які поліруються, розташовувати відповідно круга так, щоб виріб не підхоплювався кругом.

• Не допускати сильного нагрівання виробу для запобігання опіків рук.

• При заточці інструменту користуватись захисним екраном або окулярами.

• Не заточувати інструмент боковою (торцевою) поверхнею круга.

• Не мити руки в маслі, емульсії, керосині і не витирати їх матерчатими обрізками, які забруднені стружкою.

• При проведенні паяльних робіт особливу увагу необхідно звернути на те, щоб виключити можливість вибуху газів, виникнення пожеж і отримання опіків; при витіканні газу забороняється запалювати пальник, вмикати і вимикати електроприлади; на верстаку не повинні знаходитись легкозаймисті предмети; вироби повинні охолоджуватись на підставках з вогнетривких матеріалів; переносити їх потрібно пінцетом.

• При відбілюванні неможна допускати забруднення відбілів і попадання в них сторонніх металів; не допускати попадання відбілюючих розчинів на руки і одежу; не опускати у відбіл повністю не охолоджені деталі і вироби; при зануренні виробів у відбіл і вилученні з нього користуватись спеціальним кислотостійким сітчастим ковшем або мідним пінцетом.

• При необхідності роботу виконувати в спецодязі (халаті, рукавицях) з використанням засобів індивідуального захисту (окулярів, лінз).

• Тару з кислотами тримати закритою; при попаданні (під час користування) кислот на тіло змити водою і звернутись до лікаря.

• Після закінчення робіт (особливо перед прийомом їжі) необхідно ретельно вимити руки; приймати їжу і палити під час роботи заборонено.

Гігієна праці.

В процесі трудової діяльності людина витрачає визначену кількість енергії (розумової і фізичної). Праця, являючись категорією соціальною, яка визначається соціально-виробничими відношеннями суспільства, підпорядковується разом з тим законам природи. К. Маркс, роздивляючись процес праці, відмічав, що «з фізіологічної сторони це – функції людського організму і кожна така функція, яким би не був її зміст і форма, по сутності є тратою людського мозку, нервів, мускулів, органів відчуттів і т.д.». Іншими словами, плідність діяльності людини залежить від його працездатності, тобто від можливості протягом довгого часу (робочого дня) виконувати роботу якісно.

Відомо, що на працездатність людини впливають численні фактори, головними з яких можна вважати наступні: ступінь пристосування фізіологічних функцій до умов трудової діяльності, тренованість, втомлюваність, емоційний стан, виробничі умови, вік і професійний стаж працюючого.

Працездатність людини протягом робочого дня можна поділити на три періоди: початковий, високий і затухаючий. В початковому періоді виробничість поступово і невпинно збільшується. Для високого періоду притаманні постійно високі показники працездатності, виробничності і якості праці. Напроти, в затухаючий період наступає стомленість, працездатність помітно падає, відповідно знижуються і об’єми продукції, яка виробляється.

В процесі трудової діяльності, особливо при недотриманні санітарно-гігієнічних і санітарно-технічним вимог до організації виробництва і робочого місця, організм людини піддається впливу хімічних, фізичних і психологічних виробничих факторів, одні з яких являються небезпечними, які можуть призвести до травм або втрати працездатності, а інші шкідливими, які можуть призвести до захворювань, зниженню рівня працездатності.

В умовах організації виробництва на підприємствах ювелірної промисловості до хімічних виробничих факторів відноситься вплив на організм токсичних речовин (оксидів сірчаного і хромового ангідриду, парів ціаністого калію, оксиду вуглецю і т.ін.). Фізичними виробничими факторами є підвищенні або пониженні температура і вологість повітря в цехах, шум, вібрація і ультразвук, теплові, іонізуючі і електромагнітні випромінювання.

Психофізіологічні виробничі фактори – це довготривалі і однотипні робочі операції, незручне положення тіла, напруження слуху, зору, підвищенні фізичні навантаження. В роботі ювелірів подібними факторами є постійно підвищене напруження зору і обмежених м’язових груп пальців і зап’ястків рук.

Висока працездатність і хороше самопочуття працюючих забезпечується не тільки проведенням санітарно-технічних заходів, але й, що особливо важливо, додержуванням самими працюючими режиму праці, харчування, відпочинку.

Процес праці повинен організовуватись так, щоб не наступало перевтомлення; час коротких пауз, які передбачені розпорядком робочого дня, і обідні перерви необхідно проводити поза цехом; слід забезпечувати можливість поперемінно працювати стоячи і сидячи.

Снідати і вечеряти необхідно по можливості постійно в один і той час; приступати до роботи, не поснідавши, шкідливо для здоров’я; продукти вживання в їжу повинні містити достатню кількість білків, вуглеводів, жирів і вітамінів.

Сон повинний складати не менше 7 – 8 годин на добу.

Кожний робітник (незалежно від віку) зобов’язаний приймати участь в заняттях виробничою гімнастикою, яка сприяє зміцненню нервової і серцево-судинної систем, підвищенню опору організму хворобам.