3. Рід Широкогілочник, біота — Рlаtусlаdus Spach.

У роду один вид, природно поширений у горах Північного Китаю. Культивується в Україні.

Широкогілочник східний, біота східна, туя східна — Рlаtусlаdus огіеntаlis (L.). Вічнозелене дерево заввишки до 10(20) м з пірамідальною кроною, утвореною при піднятими плоскими гілками, розміщеними у вертикальній площині(мал. 29). Іноді кущ. Хвоя лускоподібна, яскраво-зелена. Шишки м'ясисті, численні, голубувато-зелеиі із сизим нальотом, дозрілі — сухі, червонувато-коричневі, 1—2 см завдовжки.

Росте повільно, мириться з різними типами ґрунтів, але віддає перевагу теплим, легким, вапняковим ґрунтам. Тіньо­витривала, теплолюбна, добре витримує засуху та невелике засолення ґрунту, однак не витримує його ущільнення. Чут­лива до забруднення повітря газами. Крім того, менш зимо­стійка, ніж туя західна.

Декоративні форми: перехідні юнацькі — хрестоподібна, роздільно-компактна мельденська, голуба, а дорослі — з лус­катою хвоєю; за будовою крони і характером росту — повис­ла, ниткоподібна, низькоросла з оригінальним гілкуванням; за забарвленням хвої — найелегантніша (золотиста хвоя, вія­лоподібні гілки), сиза, золотисто-пістрява, граціозна та ін.

Рекомендується для створення поодиноких посадок і не­великих груп, бордюрів та високих огорож у Іа, ІІІа, ІІІб, ІVа, Vа, Vв районах.

4. Рід Кипарисовик — Chamaecyparis Spach.

Вічнозелені дерева або кущі з конусоподібною, вузькопі-рамідальною кроною. Хвоя луската, у молодих рослин гол­часта. Шишки дрібні, кулясті, до 8 мм у діаметрі. Розмно­жується насінням, живцями, щепленням. У роду налічується 6 видів, які поширені у Північній Америці (3 шт.) та в Східній Азії (3 шт.).

Кипарисовик Лавсона — Chamaecyparis lawsoniana. Красиве дерево до 50 (60) м заввишки і до 2 (3) м у діаметрі з конусоподібною кроною та спадною верхівкою. Стовбур прямий, у молодих рослин кора гладенька, червонувато-коричнева, у старих — пластинчаста. Хвоя луската, зелена або голубувато-зелена, блискуча, тупа або ледь загострена. Шишки кулясті, до 1 см в діаметрі, коричневі, з сизуватим нальотом.

Природно поширений у приморських районах Тихоокеанського узбережжя Північної Америки. Культивується в Україні. Досить морозо- і вітростійкий, тіньовитривалий, во­логолюбний, не витримує бідних і засолених ґрунтів, стійкий проти забруднення повітря пилом і газами. До п'яти років росте повільно, потім приріст збільшується. В умовах Києва в 30 років досягає висоти 15 —20 м і до 18 см у діаметрі, не підмерзає.

Декоративні форми: понад 80 декоративних форм поділяють на п'ять груп: юнацькі та перехідні, з колоноподібною та пірамідальною формою крони, повислі, карликові форми та типова форма, які мають золотисте, сріблясте, голубе та інше забарвлення хвої.

Рекомендується для створення поодиноких, групових посадок, алей, живих стрижених огорож у Іа, Ів, Ша, Шб, Ув районах.

Кипарисовик горіхоплідний – Chamaecyparis pisifera. Дерево заввишки до 30 м горизонтальнорозміщеними гілками, які утворюють вузько пірамідальну крону. Стовбур прямий, червонувато-бурий, кора відстає поздовжніми смугами. Хвоя зелена, блискуча, луската, знизу добре помітні білі смужки. Шишки дрібні, кулясті, 6 мм у діаметрі, темно-коричневі .

Природно поширений у центральній і південній частинах Японії. Культивується в Україні. Морозостійкий, вологолюбний. Добре росте на глибоких вологих ґрунтах, неза­довільно витримує сухість ґрунту та наявність у ньому вапна. Чутливий до задимлення повітря та засух.

Декоративні форми: юнацькі, перехідні. За будовою крони - колоноподібна, пірамідальна, кипарисовидна, ширококронна (Стен- горохоплодийдиша); за забарвленням хвої —золотиста, сірчиста; за характером росту і забарвленням хвої — низька, низька золотиста, низька золотисто-пісгрява.

Рекомендується для створення поодиноких і групових посадок у Іа, Ів, Ша, Шб районах.