2. Суть податкової системи, податкова політика, види податків

Регулювання відносин в сфері оподаткування здійснюється на основі Податкового кодексу України та низки інших законодавчих і нормативних актів.

Податкова система – сукупність податків зборів та платежів, що законодавчо закріплені в даній державі; принципів, форм та методів їх визначення, зміни або скасування; дій, що забезпечують їх сплату, контроль та відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податкова політика – система дій, які проводяться державою в галузі податків і оподаткування. Вона знаходить своє відображення у видах податків, розмірах податкових ставок, визначені кола платників податків і об’єктів оподаткування, у податкових пільгах.

Податкова політика є частиною загальної фінансової політики держави на середньострокову та довгострокову перспективу.

Податкова система включає:

1. Податкову ставку.

Податкова ставка – це величина податку на одиницю оподаткування (одиниця виміру об’єкта оподаткування для земельного податку – гектар тощо).

Податкова ставка, що визначається як відсоток, поділяється на такі види:

• пропорційна, коли ставка оподаткування є однаковою і не залежить від розмірів доходу;

• прогресивна, коли ставки оподаткування зі збільшенням доходу зростають;

• регресивна, коли податкова ставка зі збільшенням доходу знижується.

2. Суб'єктів та об'єкти оподаткування.

• суб'єкти оподаткування – ті хто сплачує податки, фізичні та юридичні особи;

• об'єкти оподаткування – прибуток підприємств, заробітна плата, вартість майна, виторг фірми, кількість землі тощо.

3. Види податків.

Прямі податки стягуються безпосередньо з об’єкту оподаткування.

Непрямі податки – це податки, що встановлюються на товари та послуги і входять і їх ціну. Це податок на додану вартість (ПДВ), акцизи, мито.

Загальнодержавні податки та збори: податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; податок на додану вартість; акцизний податок; збір за першу реєстрацію транспортного засобу; екологічний податок; рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України; рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні; плата за користування надрами; плата за землю; збір за користування радіочастотним ресурсом України; збір за спеціальне використання води; збір за спеціальне використання лісових ресурсів; фіксований сільськогосподарський податок; мито.

Місцеві податки: Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; єдиний податок.

Місцеві збори: збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності; збір за місця для паркування транспортних засобів; туристичний збір.

4. Механізм адміністрування податків.

3. Принципи побудови податкової системи

Основними принципами сучасної податкової системи є:

1. Ефективність, що визначається регулюючою і стимулюючою функціями податків.

2. Справедливість – передбачає недоцільність і неможливість перекладання податкового тягаря на бідні версти населення і навіть частковий перерозподіл через механізм оподаткування частини національного доходу на користь найбідніших верств.

3. Корисність – стягнені з працівників через податкову систему кошти мають повернутися до них у формі соціальних витрат.

4. Оптимальне співвідношення між економічною ефективністю і справедливістю, що передбачає недоцільність надмірного перерозподілу національного доходу через податковий механізм (оскільки це гальмувало б інвестиції) або вилучення із заробітної плати таких податків, які підривали б зацікавленість безпосередніх працівників у зростанні продуктивності праці;

5. Ефективність адміністрування, витрати на управління мають бути мінімальними, саме управління повинно ґрунтуватися на раціональних законах, а механізм оподаткування – бути зрозумілим для основної маси платників.

6. Економічна обґрунтованість податків – розміри податків повинні встановлюватися на основі показників розвитку економіки країни, та її фінансового стану.

7. Стабільність податкового законодавства – податки не повинні змінюватися протягом бюджетного року.

8. Рівняння та унеможливлення дискримінації – забезпечення однакого підходу до суб’єктів господарювання.

9. Рівномірність сплати – податки повинні сплачуватися в певний термін.

10. Гнучкість – податкове законодавство повинно вчасно реагувати на зміни соціально-економічного життя держави без порушень стійкості податкового законодавства.

11. Інфляційна нейтральність.

12. Недопущення подвійного оподаткування одного і того ж об’єкта оподаткування.

13. Доступність та однозначність норм податкового законодавства.

14. Гласність – офіційне опублікування відомостей про суми зібраних податків та їх витрачання.