37.Поняття та види судових витрат.

У законодавстві не міститься поняття судових витрат, а ст. 44 ГПК, що безпосередньо визначає правове положення судових витрат, розкриває лише її склад. Згідно з п. 1 Постанови Пленуму ВГСУ «про деякі питання практики застосування розділу vi господарського процесуального кодексу україни» від 21.02.2013  № 7 зазначається, ЩО судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою. Зазначені витрати не є збитками І не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків.

Судові витрати — це витрати, пов’язані з розглядом та вирішенням справ у порядку господарського судочинства, що покладаються на сторони, третіх осіб із самостійними вимогами з метою їх відшкодування державі та спонукання заінтересованих осіб до врегулювання спорів без звернення до суду.

28 липня 2011 року ПР підписав, який набирає чинності з 1 листопада 2011 року. Прийняття Закону стало черговим кроком у здійсненні про¬голошеної ПР судової реформи, а введення його в дію істотно зміцнить засади фінансової та організаційної незалежності судів. Закон вніс суттєві корективи в перелік встановлених ГПК судових витрат, які з 1 листопада 2011 року поділяються на: а) судовий збір; б) суми, що підлягають сплаті за проведення судової експерти¬зи, призначеної господарським судом; в) витрати, пов’язані з оглядом і дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; г) оплату послуг перекладача; д)оплату послуг адвоката; є) інші витрати, пов’язані з розглядом справи.

Введення судових видатків переслідує наступні цілі:

1) одержувані кошти від судового збору (складової частини судових витрат )в дуже незначному ступені, але все-таки сприяють покриттю тих видатків, які супроводжують судову діяльність. Разом з тим, відшкодування видатків по здійсненню правосуддя не надходить безпосередньо в суд, тому фінансування судів не залежить від суми, одержуваної як судовий збір; 2) наявність судового збору покликано дисциплінувати громадян, юридичних осіб, запобігаючи необґрунтованій заяві позовних вимог; 3) наявність порівняно високих ставок судового збору повинне стимулювати добровільне виконання обов'язків (під страхом сплати судових видатків).

40.ПРОЦЕС.СТРОКИ: ВИДИ + ХАР-КА.

Процесуальний строк — це визначений період, протягом якого господарський суд, сторони й інші учасники процесу мають здій­снити відповідні процесуальні дії.

Відповідно до ст. 50 ГПК України можна визначити два види процесуальних строків:

1. строки, встановлені ГПК України.

2. строки, що призначаються господарським судом.

Зокрема, у ГПК України встановлені такі процесуальні строки:

• не пізніше п’яти днів із дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи, якщо справа не під­судна цьому господарському суду, матеріали справи надси­лаються господарським судом за встановленою підсудністю (ч. 1 ст. 17 ГПК України);

• не пізніше трьох днів із дня надходження позовної заяви суд­дя або відмовляє у прийнятті позовної заяви, або повертає її без розгляду, або приймає позовну заяву і порушує прова­дження у справі (ст.ст. 62, 63, 64 ГПК України);

• у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної за­яви господарським судом має бути вирішено спір (ч. 1 ст. 69 ГПК України);

• не більше як на п’ятнадцять днів, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору (ч. З ст. 69 ГПК України);

• не пізніше трьох днів із дня прийняття повне рішення й ухва­ли надсилаються рекомендованим листом із повідомленням про вручення сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь у судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді (ст. 87 ГПК України);

• протягом десяти днів подається апеляційна скарга на рішен­ня місцевого господарського суду та протягом п’яти днів

• на ухвалу місцевого господарського суду (ч. 1 ст. 93 ГПК України);

• у триденний строк місцевий господарський суд надсилає одержану апеляційну скаргу разом зі справою, а у випад­ках, передбачених ч. З ст. 106 Кодексу, — копіями матеріа­лів справи відповідному апеляційному господарському суду (ч. З ст. 91 ГПК України);

• не пізніше трьох днів із дня надходження апеляційної скарги апеляційний господарський суд вирішує питання про прий­ прий­няття апеляційної скарги до провадження або про відмову у прийнятті до провадження (ч. 1 ст. 98 ГПК України);

• у двомісячний строк із дня постановления ухвали про прий­няття апеляційної скарги до провадження розглядається апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду та протягом п’ятнадцяти днів — апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду (ст. 102 ГПК України);

• у триденний строк із дня прийняття надсилається сторонам у справі постанова апеляційної інстанції (ч. 4 ст. 105 ГПК України);

• протягом двадцяти днів із дня набрання рішенням місцевого господарського суду чи постановою апеляційного господар­ського суду законної сили може бути подана касаційна скар­га (ст. 110 ГПК України);

• протягом одного місяця з дня постановления ухвали про прийняття касаційної скарги до провадження Вищим госпо­дарським судом України розглядається касаційна скарга на рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та відповідні постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду, та протягом п’ятнадцяти днів — касаційні скарги на ухвали місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та відповідні постанови апеляцій­ного господарського суду, ухвалені за результатами апеля­ційного розгляду (ст. 111⁸ ГПК України);

• протягом одного місяця подається заява про перегляд судо­вих рішень господарських судів Верховним Судом України (ст. 111-17 ГПК України);

• строк розгляду справи Верховним Судом України не може перевищувати одного місяця з дня відкриття провадження у справі (ч. 8 ст. 111-23 ГПК України);

• судове рішення господарського суду може бути перегляну­то за нововиявленими обставинами за заявою сторони, про­курора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення (ч. 1 ст. 113 ГПК України).