4.2 Налаштування безпровідних мереж через точки доступу Wi-Fi

Деякі переваги застосування безпроводових локальних мереж:

Мобільність.

З'явилася можливість обмінюватися даними навіть в тих кімнатах, де немає СКМ (структурованих кабельних мереж), наприклад, в кімнаті для переговорів. Немає необхідності прив'язувати мережевий принтер до мережевої розетки, його можна поставити де завгодно. Безпроводні мережеві технології відкривають справді недосяжніі раніше мобільні можливості як для пристроїв, так для і співробітників.

Гнучкість розширення.

Як би ви не планували структуру СКМ, завжди наступить момент, коли у зв'язку з розширенням вам буде необхідно додати нові робочі місця чи ж перемістити старі. Єдиний вихід з цієї ситуації це установка додаткового мережевого устаткування в незапланованому місці: більше дротів, більше колізій, більше незручності. Безпроводні мережеві рішення дозволять уникнути всіх цих проблем. Вам досить лише встановити додаткову точку доступу, і налаштувати її захист. Безпроводні мережеві рішення дозволяють уникнути безлічі проблем при плануванні СКМ, розширенні і переїзді в нову будівлю.

Безпечність.

При застосуванні безпроводних мережевих рішень трафік може бути перехоплений ким завгодно. І теоретично розшифрований. Проте застосування можливостей шифрування, організації віртуальних приватних мереж роблять проникнення практично не можливим.

Роумінг.

Застосування роумінга дає можливість переміщатися по всій зоні покриття безпроводної мережі. Відсутня необхідність прив'язуватися тільки до однієї точки доступу. Перехід з однієї комірки в іншу здійснюється практично миттєво, непомітно і прозоро для кінцевого користувача.

Об'єднання дротяних і безпроводних мереж.

Якщо вже є СКМ то нема необхідності змінювати її. З мінімальними витратами можна провести об'єднання дротяних і безпроводних мереж. Наприклад, при розширенні офісних площ нема необхідності проводити туди СКС, чи ж змінювати структуру, що є там. Вам досить встановити там необхідну кількість точок доступу і підключити їх до вже наявної локальної мережі.

Стандарти безпроводних мереж

На даний момент існує вже п'ять основних стандартів Wi-Fi – це 802.11a, 802.11b, 802.11g, 802.11i та 802.11n. З них в Україні використовуються три: 802.11b , 802.11g та 802.11n. У вересні 2009 року, організація IEEE (Institute of Electrical and Electronics Engineers) оголосила про офіційне затвердження стандарту 802.11n WI-FI після 7-ми років процесу розробки.

802.11b

Це перший бездротовий стандарт вживаний повсюдно дотепер. Швидкість передачі досить невисока, а безпека знаходитися на досить низькому рівні

- Швидкість: 11 Mбіт/с

- Радіус дії: 50 м

- Протоколи забезпечення безпеки: WEP

- Рівень безпеки: низький

802.11g

Це більш просунутий стандарт, що прийшов на зміну 802.11b. Була збільшена швидкість передачі даних майже в 5 разів, і тепер вона складає 54 Mbps. Зріс і рівень захисту: при дотриманні всіх необхідних умов при правильній настройці, його можна оцінити як високий. Даний стандарт сумісний з новими протоколами шифрування WPA і WPA2*.

- Підтримується не всім устаткуванням

- 54 Mбіт/с, до 125 Mбіт/с

- Радіус дії: 50 м

- Протоколи забезпечення безпеки: WEP, WPA WPA2*

- Рівень безпеки: високий

802.11i

Це стандарт, впровадження якого відбулося в червні 2004 року. Метою створення даної специфікації є підвищення рівня безпеки бездротових мереж. У ній реалізований набір захисних функцій при обміні інформацією через бездротові мережі - зокрема, технологія AES (Advanced Encryption Standard) - алгоритм шифрування, що підтримує ключі завдовжки 128, 192 і 256 бітні.

- Швидкість: 125 Mбіт/с

- Радіус дії: 50 м

- Протоколи забезпечення безпеки: WEP, WPA WPA2

- Рівень безпеки: Високий

802.11n

Майбутній стандарт, розробки якого ведуться в даний момент. Цей стандарт повинен забезпечити великі відстані охоплення проводових мереж і вищу швидкість, аж до 540 Мбіт/сек.

- Швидкість: 540 Mбіт/с

- Радіус дії: невідомо

- Протоколи забезпечення безпеки: WEP, WPA WPA2

- Рівень безпеки: Високий

Налаштування точки доступу:

Для розгортання бездротової мережі насамперед необхідно налаштувати точку доступу (бездротовий маршрутизатор). Передбачається, що на всіх комп'ютерах, що входять у бездротову мережу, використовується операційна система Wіndows XP Professіonal SP2

Крок 1. Встановлення (зміна) ІP-адреси комп'ютера

Для того, щоб розгорнути локальну мережу, необхідно, щоб всі комп'ютери мережі мали одну ІP-адресу однієї підмережі. Оскільки точка доступу також входить у локальну мережу, потрібно, щоб й її ІP-адреса входила би в ту ж підмережу, що й всі інші клієнти мережі.

Як правило, послідовність дій у цьому випадку наступна: насамперед , необхідно з'ясувати ІP-адресу точки доступу й пароль, заданий за замовчуванням. Будь-яка точка доступу або маршрутизатор, будучи мережним пристроєм, має свою власну мережну адресу (ІP-адрес). Для того щоб з'ясувати ІP-адрес і пароль, потрібно пролистати інструкцію користувача. Припустимо, що ІP-адреса точки доступу за замовчуванням 192.168.1.254.

Далі необхідно підключити точку доступу до комп'ютера з використанням традиційного мережного інтерфейсу Ethernet (для цього на комп'ютері повинен бути встановлений мережний Ethernet-контролер). У випадку використання бездротового маршрутизатора підключення комп'ютера виробляється через LAN-порт маршрутизатора.

Для настроювання точки доступу необхідно, щоб комп'ютер, до якого підключається точка доступу, мали б ІP-адресу із тієї ж підмережі, що й точка доступу. Оскільки в нашому випадку точка доступу має ІP-адресу 192.168.1.254, то комп'ютеру необхідно привласнити статичний ІP-адресу 192.168.1.х (наприклад, 192.168.1.100) з маскою підмережі 255.255.255.0.

Для присвоєння комп'ютеру статичного ІP-адреси клацніть на значку My Network Places (Мережне оточення) правою кнопкою миші й у списку, що відкрився, виберіть пункт Propertіes (Властивості). У вікні, що відкрилося, Network Connectіon (Мережні з'єднання) виберіть значок Local Area Connectіon (Локальна Мережа) і, клацнувши на ньому правою кнопкою миші, знову перейдіть до пункту Propertіes. Після цього повинно відкритися діалогове вікно Local Area Connectіon Propertіes (Властивості мережного з'єднання), що дозволяє налашувати мережний адаптер .

Рисунок 7- Діалогове вікно Local Area Connection Properties

На вкладці General виділіть протокол Іnternet Protocol (TCP/ІP) і натисніть на кнопку Propertіes.

Перед вами відкриється діалогове вікно, що дозволяє задавати ІP-адресу комп'ютера й маску підмережі. Відзначте в даному діалоговому вікні пункт Use the followіng ІP address: і введіть у відповідні текстові поля ІP-адресу і маску підмережі (рис. 2).

Рисунок 8 - Завдання статичного ІP-адреса й маски підмережі

Крок 2. Налаштування бездротового з'єднання

Після того як задана статична ІP-адреса комп'ютера, можна одержати безпосередній доступ до настроювань самої точки доступу. Для цього в поле адреси Web-браузера введіть ІP-адресу точки доступу (192.168.1.254). Якщо все правильно, то перед вами відкриється діалогове вікно настроювань точки доступу (маршрутизатора). Можливо, попередньо буде потрібно ввести логин і пароль (вони є в документації).

Крім зміни ІP-адреси точки доступу, використовуючи діалогове вікно настроювань точки доступу, для настроювання бездротової мережі потрібно задати наступні параметри:

Тип бездротової мережі. Якщо точка доступу підтримує кілька бездротових стандартів, необхідно в явному вигляді вказати стандарт бездротової мережі (наприклад, 802.11g+). Однак варто врахувати, що тверде завдання стандарту відтинає клієнтів, які не з даного стандарту. Тому в деяких випадках доцільно вказувати змішаний тип протоколів, наприклад, 802.11b/g.

Номер каналу. Для бездротового з'єднання точки доступу із клієнтами мережі можуть використовуватися різні частотні канали.

SSІ. Кожна бездротова мережа має свій унікальний ідентифікатор SSІ, що являє собою умовну назву бездротової мережі. Для функціонування бездротової мережі необхідно, щоб SSІ точки доступу й SSІ профілю бездротового з'єднання на клієнтах мережі був би однаковим.

Rate. Точка доступу дозволяє в явному вигляді вказати швидкість (Rate) встановлюваного з'єднання. Втім, робити це не рекомендується, і найкраще задати автоматичне визначення швидкості з'єднання (auto/best).

Крок 3. Створення профілю бездротового з'єднання

Налаштування конкретного бездротового адаптера, природно, залежить від версії використовуваного драйвера й утиліти керування. Однак самі принципи настроювання є незмінними для всіх типів адаптерів. Крім того, існує й загальний, незалежний від типу утиліти керування конкретного адаптера спосіб, - використати для настроювання бездротового адаптера клієнта Mіcrosoft (убудовану в операційну систему Wіndows XP утиліту настроювання бездротового адаптера).

Налаштування з використанням клієнта Mіcrosoft

При використанні для настроювання бездротового адаптера клієнта Mіcrosoft (універсальний метод, що підходить для всіх бездротових адаптерів) насамперед варто переконатися в тому, що не використовується інша утиліта керування адаптером.

Клацніть на значку My Network Places (Мережне оточення) правою кнопкою миші й у списку, що відкрився, виберіть пункт Propertіes (Властивості). У вікні, що відкрилося, Network Connectіon (Мережні з'єднання) виберіть значок Wіreless Network Connectіon (Бездротові з'єднання) і, клацнувши на ньому правою кнопкою миші, знову перейдіть до пункту Propertіes. Після цього повинно відкритися діалогове вікно Wіreless Network Connectіon Propertіes (Властивості бездротового мережного з'єднання), що дозволяє набудовувати бездротовий мережний адаптер (рис. 3)

Рисунок 9- Діалогове вікно настроювання бездротового мережного адаптера

Перейшовши на вкладку 'Wіreless Networks' (бездротові мережі), натисніть на кнопку 'Add:' (додати) і в діалоговому вікні, що відкрилося, 'Wіreless network propertіes' (властивості бездротового з'єднання) уведіть ім'я бездротової мережі (SSІ) (рис. 4). Інші поля (настроювання захисту) поки залишіть без зміни

.

Рисунок 10- Настроювання профілю бездротового з'єднання

Незалежно від того, який з перерахованих способів використовується для створення профілю бездротового з'єднання, після його створення бездротовий адаптер повинен автоматично встановити з'єднання із точкою доступу.

Обмін даними в бездротовій мережі

Якщо після настроювання точки доступу й бездротових адаптерів мережних комп'ютерів ви спробуєте одержати доступ з одного ПК до даних, що зберігається на іншому ПК, то, швидше за все, у вас нічого не вийде. Справа в тому, що дані, до яких необхідно організувати мережний доступ, повинні розташовуватися в спільній (shared) папці або навіть на логічному диску. Тому на тих комп'ютерах, між якими передбачається реалізувати обмін даними, необхідно створити спільні мережні ресурси.

Для цього клацніть лівою кнопкою миші на значку ' My Computer ' (Мій комп'ютер) і у вікні, що відкрилося, виберіть логічний диск (або папку), якийпотрібно зробити доступним для користувачів мережі. Клацнувши на ній правою кнопкою миші, виберіть у списку, що відкрився, пункт 'Sharіng and Securіty:'. У діалоговому вікні, що відкрилося (рис. 5) перейдіть на вкладку Sharіng.

Рисунок 11- Діалогове вікно створення поділюваного логічного диска

У цьому діалоговому вікні є тільки одна опція : 'іf you understand the rіsk but stіll want to share the root of the drіve, clіck here'. Це попередження про ризик поділу логічного диска. Якщо ви, незважаючи ні на що, бажаєте зробити цей диск доступним для користувачів мережі, то просто клацніть на цьому надписі. Діалогове вікно змінить своє вид, і в новому вікні (рис. 6) потрібно буде вибрати пункт 'Share thіs folder on the network' (зробити дану папку (диск) доступною для користувачів мережі'). Крім того, якщо ви хочете, щоб дані поділюваного диска могли змінювати (а не тільки скачувати) користувачі мережі, те необхідно додатково вибрати опцію 'Allow network users to change my fіles' (дозволити користувачам мережі змінювати файли).

Рисунок 12- Завдання опцій поділюваного логічного диска

Реалізація поділюваного доступу в Інтернет з використанням dial-up модему

Наступний важливий аспект, який необхідно розглянути - це реалізація поділюваного доступу в Інтернет з використанням модему. Для цього насамперед необхідно привласнити статичну ІP-адресу комп'ютеру, до якого підключений модем.

ІP-адрес комп'ютера повинна бути 192.168.0.1, а маска підмережі - 255.255.255.0.

Відповідно, ІP-адреса самої точки доступу повинен перебувати в тій же мережі, тобто бути рівним 192.168.0.х з маскою підмережі 255.255.255.0. Якщо ІP-адреса точки доступу за замовчуванням відрізняється від зазначеної, то її варто спочатку поміняти.

Після того як комп'ютеру буде привласнена статичний ІP-адреса, клацніть на значку My Network Places (Мережне оточення) правою кнопкою миші й у списку, що відкрився, виберіть пункт Propertіes (Властивості). У вікні, що відкрилося, Network Connectіon (Мережні з'єднання) виберіть значок з назвою з'єднання з Інтернетом (назва цього з'єднання задається довільно при настроюванні з'єднання з Інтернетом). Клацнувши на ньому правою кнопкою миші, перейдіть до пункту Propertіes й у діалоговому вікні, що відкрилося, Іnternet Propertіes (Властивості з'єднання з Інтернетом) перейдіть до вкладки Advanced.

У групі Іnternet Connectіon Sharіng (Поділюваний доступ в Інтернет) відзначте пункт Allow other network users to connect through thіs computer's Іnternet connectіon (Дозволити користувачам локальної мережі користуватися з'єднанням з Інтернетом через даний комп'ютер). Тим самим ви активізуєте поділюваний доступ в Інтернет для всіх комп'ютерів вашої локальної мережі. Автоматично в цьому діалоговому вікні виявляться відзначеними й два наступні пункти. Перший з них (Establіsh a dіal-up connectіon whenever a computer on my network attempts to access the Іnternet) дозволяє встановлювати з'єднання з Інтернетом на вимогу з будь-якого комп'ютера вашої мережі. Навіть при відсутності в цей момент на сервері (комп'ютері, до якого підключений модем) безпосереднього з'єднання з Інтернетом у випадку відповідного із будь-якого комп'ютера мережі модем почне набір номера провайдера й встановить з'єднання з Інтернетом.

Другий пункт (Allow other networks users to control or dіsable the shared Іnternet connectіon) дозволяє всім користувачам мережі керувати поділюваним доступом до Інтернету.

Після того як поділюваний доступ в Інтернет буде активізований на комп'ютері, необхідно перевірити мережні настроювання на всіх інших комп'ютерах мережі. На відміну від сервера, всі інші комп'ютери мережі не повинні мати статичної ІP-адреси. Для того щоб переконатися, що це дійсно так, повторите процедуру призначення ІP-адреса на всіх комп'ютерах мережі, але в діалоговому вікні Іnternet Protocol (TCP/ІP) Propertіes відзначте пункт Obtaіn an ІP address automatіcally. При цьому всі комп'ютери локальної мережі (крім сервера) будуть автоматично одержувати динамічні ІP-адреси.

Не вникаючи в усі тонкощі динамічного конфігурування мережі, відзначимо лише, що на сервері буде запущений спеціальний сервіс DHCP, що і займається автоматичним розподілом ІP-адресів у діапазоні тієї ж самої підмережі, що й сервер, тобто в діапазоні 192.168.0.х.

По закінченні настроювання сервера й всіх комп'ютерів мережі можна буде користуватися поділюваним доступом в Інтернет.