1.2 Фінансовий ринок: структура, функції, суб’єкти та об’єкти фінансового ринку.

Куліш О. В. вважає, що фінансовий ринок - це ринок, на якому визначається попит і пропозиція на різноманітні фінансові інструменти. На фінансовому ринку відбувається рух коштів (капіталу). Всі суб'єкти господарювання стикаються насамперед із фінансовим ринком, де шукають необхідні кошти або здійснюють інвестування тимчасово вільних коштів і отримують від цього додатковий прибуток. Таким чином на фінансовому ринку виникає кругообіг капіталу, причому в одних суб'єктів господарювання утворюються заощадження, а інші відчувають необхідність у фінансових ресурсах для розширення своєї діяльності. Крім того фінансовий ринок стимулює зростання обсягів виробництва, накопичення фінансових ресурсів та сприяє виникненню й розвитку позитивних соціальних змін у суспільстві. Реалізація цих функцій здійснюється в тому числі й через ринок цінних паперів, який значно розширює та полегшує шлях усім суб'єктам економіки до отримання необхідних їм коштів.

В структурі фінансового ринку виділяють:

• ринок готівкових коштів;

• короткострокових платіжних коштів, які виконують функції, подібні до готівкових грошей (чеки, векселі);

• ринок валюти;

• ринок цінних паперів;

• ринок позикового капіталу, тобто ринок коротко-, середньо- та довгострокових банківських кредитів.

Фінансовий ринок існує як сукупність взаємопов'язаних і взаємодоповнюючих ринків:

• Кредитний ринок - це механізм, за допомогою якого встановлюються взаємовідносини між підриємствами і громадянами, які мають потребу в фінансових ресурсах, та організаціями і громадянами, які можуть надати необхідні кошти на певних умовах;

• Валютний ринок - це механізм, за допомогою якого встановлюються правові й економічні взаємовідносини між продавцями і покупцями валют.

Отже, головною метою фінансового ринку є розподіл надлишку коштів або заощаджень, їхня мобілізація і перерозподіл між сферами й секторами економіки. Головна функція фінансового ринку - трансформація вільних коштів у позиковий капітал. Фінансовий ринок робить рівнодоступними грошові фонди для всіх його учасників (держави, підприємств, домашніх господарств), які мають одну мету - збільшення капіталу.

Головними суб'єктами фінансового ринку є домашні господарства, фірми і підприємства, фінансові інститути і держава. Через фінансові інструменти (банки, страхові компанії, цільові фонди) заощадження домашніх господарств, фірм і підприємств надходять до інших суб'єктів господарювання і дають їм змогу задовольнити потребу в коштах для розширення своєї діяльності. Держава, надаючи кредит і отримуючи позики, відіграє вирішальну роль на фінансовому ринку. Свій вплив вона здійснює через управління відсотком, грошовою масою, кредитами, валютним курсом.[6 ст. 34-39]

Суб'єкти фінансового ринку можуть виступати в ролі позичальника та інвестора. А фінансові інститути відіграють на цьому ринку роль посередника. Позичальник - це фізичні або юридичні особи, які залучають кошти інших суб'єктів для розвитку своєї діяльності. Інвестори - громадяни та юридичні особи країни, а також іноземні громадяни, фірми, держави, які приймають рішення про вкладання особистих, позичених або залучених коштів в об'єкти інвестування. Фінансові інститути - це посередники, які забезпечують зустріч інвестора і позичальника. До них належать: банківські установи (емісійні, комерційні, інвестиційні, іпотечні, зовнішньоторговельні банки) та спеціалізовані небанківські установи (страхові й інвестиційні компанії, фінансові, пенсійні фонди, ощадні установи).

Товарами фінансового ринку є кошти і цінні папери, які виступають об'єктами купівлі-продажу на ринку. Гроші з економічної точки зору - це всі ліквідні активи, які можуть порівняно швидко та без великих втрат бути переведеними в готівку.

Цінні папери - основний товар фінансового ринку, своєрідний предмет купівлі-продажу цього ринку. Цінні папери, як інструменти фінансового ринку, являють собою документи-свідоцтва про боргове зобов'язання або право власності. У навчальному посібнику Кравченка В.І. сказано, що цінні папери повинні мати такі характеристики:

• стандарт - напис емітента, сума, дохід, інформація про емітента;

• ринковість - підтвердження того, що цінний папір може обертатися на ринку;

• ліквідність - свідчення того, що цінний папір може бути в будь-який момент реалізований без великих втрат;

Існує чимало спільного між обігом грошей і цінними паперами, по-перше, регулюються тими ж органами, які їх випустили. По-друге, можливе їх функціонування у безготівковій формі. Нарешті, вони можуть бути конвертованими (гроші - в іноземну валюту, папери - у фінансові інструменти іншого виду, класу, серії). І ті й інші можуть бути як іноземними, так і національними. Гроші й цінні папери є також різними сегментами фінансового ринку. Тому на їхній розвиток впливають найчастіше однакові фактори. Стан одного ринку залежить від стану іншого, у свою чергу, впливає на нього. Гроші й цінні папери є таким товаром, що має значення не сам собою, а лише як представник, інструмент відповідних ринків, процесів, потреби яких вони й обслуговують. При цьому гроші виступають як відображення вартісної природи усього товарного світу, а останні - як відображення вартості інвестицій (капіталів).

Тому власна внутрішня вартість грошей і цінних паперів дорівнює:

вартості виготовлення самого паперу. Крім того, існує чимало розбіжностей у сфері економічних характеристик цінних паперів і грошей. Цінні папери віддзеркалюють процеси, що відбуваються всередині капіталу і на фондовому ринку, а гроші - процеси, що відбуваються всередині, всього товарного світу. Гроші - мірило національного багатства активів, пасивів, майна окремого підприємства і приватної особи. Гроші - мірило капіталізації (обсягу випуску) цінних паперів. Цінні, папери - це титул власності, а гроші - показник багатства.[2 ст. 56-62]

Кількість грошей в обігу обмежується сумою цін товарної маси і платних послуг, скоригованою на швидкість обороту грошової одиниці. Капіталізація цінних паперів визначається потребою реального капіталу у фондових замінниках, фінансових інструментах і місткістю фондового ринку. Ринок цінних паперів менш стійкий, ніж грошовий. Крім того, гроші, на відміну від цінних паперів, безособові, в них не виражене яке-небудь право або зобов'язання. Гроші мають безстроковий характер, а цінні папери: обмежені термінами. Рівні ліквідності й надійності грошей звичайно набагато вищі, ніж цінних паперів.

Розвиток і удосконалення фінансового ринку сприяє появі, різноманітних цінних паперів, які функціонують у різних його сегментах, дають можливість відкласти сьогоднішнє споживання, нагромадити заощадження, спрямувати їх у сферу підприємницької діяльності.

Фінансові ринки виконують ряд важливих функцій:

1. Забезпечують таку взаємодію покупців та продавців фінансових активів, у результаті якої встановлюються ціни на фінансові активи, що зрівноважують попит і пропозицію на них. При цій функції на фінансовому ринку існує ситуація: мінімальні процентні ставки та рівні процентних ставок, що відповідають різним рівням ризику. Емітенти фінансових активів, для того, щоб бути конкурентоспроможними на фінансовому ринку, прагнуть забезпечити інвесторам необхідний рівень дохідності їх фінансових вкладень. У такий спосіб на ефективно діючому фінансовому ринку формується рівноважна ціна на фінансовий актив, яка задовольняє й інвесторів, і емітентів, і фінансових посередників.

2. Фінансові ринки запроваджують механізм викупу у інвесторів належних їм фінансових активів і тим самим підвищують ліквідність цих активів. Чим ефективніше функціонує фінансовий ринок, тим вищу ліквідність він забезпечує фінансовим активам, що перебувають в обігу на ньому, оскільки будь - який інвестор може швидко і практично без втрат в будь - який момент перетворити фінансові активи на готівку. Здійснюючи на постійній основі викуп і продаж фінансових активів, фінансові посередники не тільки забезпечують ліквідність фінансових активів, що є в обігу на ринку, а й стабілізують ринок, протидіють значним коливанням цін, які не пов'язані зі змінами в реальній вартості фінансових активів та змінами в діяльності емітентів цих активів.

Отже Фінансові ринки сприяють знаходженню для кожного з кредиторів (позичальників) контрагента угоди, а також суттєво зменшують витрати на проведення операцій та інформаційні витрати.