2. Суспільство з позицій соціального детермінізму і функціоналізму.

Системний підхід до суспільства доповнюється у соціології детерміністським і функціоналістським. Тому у другому питанні слід розібратися з сутністю цих підходів. Детерміністський підхід найяскравіше виражений у марксизмі. З погляду цього вчення, суспільство як цілісна система складається з наступних підсистем: економічної, соціальної, політичної, ідеологічної. Усі ці системи є ієрархічною структурою, тобто знаходяться в співвідношенні субординації, підпорядкованості в тому порядку, як вони перераховані. У марксизмі чітко вказується на залежність і обумовленість усіх систем від особливостей економічної системи, в основі якої лежить матеріальне виробництво, що базується на визначеному характері відносин власності.

При цьому слід мати на увазі, що марксизм не прагне звести все багатство суспільних відносин до економічної обумовленості. З погляду марксизму, економічна система є лише головною причиною, вона лише “у кінцевому рахунку” визначає розвиток інших систем громадського життя. В результаті такого підходу суспільство розглядається в марксизмі як живий організм, що знаходиться в постійному русі і розвитку, у вивченні якого провідну роль грає аналіз виробничих відносин.

Ідеї функціоналізму в більшій мірі притаманні англо-американській соціології. Основні положення функціоналізму були сформульовані англійським соціологом Г.Спенсером і розвинуті американськими соціологами Р.Мертоном, Т.Парсонсом.

Розглянемо коротко, з чого складаються основні принципи функціонального підходу за Г.Спенсером:

1.Так само, як і прихильники системного підходу, функціоналісти розглядали суспільство як цілісний, єдиний організм, що складається з безлічі частин: економічної, політичної, військової, релігійної і т.п.

2. Кожна частина може існувати тільки в рамках цілісності, де вона виконує конкретні, строго визначені функції.

3.Оскільки кожна з частин суспільства виконує тільки їй властиву функцію, то у випадку порушення діяльності цієї частини, чим більше функції відрізняються одна від одної, тим важче іншим частинам заповнити порушені функції.

4. Спенсер надавав великого значення соціальному контролю, до якого належить політичне управління, органи правопорядку, релігійні інститути і моральні норми.

Головною умовою збереження суспільної цілісності є згода більшості суспільств із прийнятою в ньому системою цінностей.

Р.Мертон вніс у цю концепцію ряд уточнень:

1.Як одне явище може мати різні функції, так і та сама функція може виконуватися різними явищами.

2.Р.Мертон вводить поняття дисфункції, тобто руйнівні функції.

3.Р.Мертон розрізняє явні і латентні функції. Явна функція – це той наслідок, який викликаний навмисне. Латентна функція – це той наслідок, викликати який не входив у намір діючої особи.

За Парсонсом, будь-яка суспільна система має дві основні орієнтації, які він називав “осями орієнтації”. Перша вісь – зовнішнє-внутрішнє. Це значить, що будь-яка система орієнтується або на події навколишнього середовища, або на свої власні проблеми. Друга вісь – інструментально-консулюторна. Це означає, що орієнтація систем пов’язана або із миттєвими, або з довгостроковими потребами і цілями.

Соціологи, що дотримуються інших методологічних установок, підкреслюють три головних недоліки функціоналізму:

1.Суспільство у функціоналізмі розглядається статично, поза динамікою розвитку.

2.Нездатність дати опис і аналіз конфліктів.

3.Нездатність належним чином відбити в соціальному індивідуальне.