Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Практика Інтелектуальна власність та основи пат...docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
45 Кб
Скачать
☆
  1. Комерційна таємниця

Комерці́йна таємни́ця — інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.

Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

Статтею 420 Цивільного кодексу України визначено, що комерційна таємниця є одним з об'єктів інтелектуальної власності. Відповідно майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю належать особі, яка правомірно визнала інформацію комерційною таємницею, якщо інше не встановлено договором.

Умисне розголошення комерційної або банківської таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв'язку з професійною або службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів і завдало істотної шкоди суб'єкту господарської діяльності передбачає кримінальну відповідальність.

Законом переслідується не лише розголошення комерційної таємниці, але й приховування її (або надання недостовірної інформації) у тих випадках, коли надання такої інформації передбачено законом.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 9 серпня 1993 р. № 611 «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці», не можуть бути віднесені до комерційної таємниці:

  • установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою чи господарською діяльністю та її окремими видами;

  • інформація за всіма встановленими формами державної звітності;

  • дані, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов'язкових платежів;

  • відомості про чисельність і склад працюючих, їхню заробітну плату в цілому та за професіями й посадами, а також наявність вільних робочих місць;

  • документи про сплату податків і обов'язкових платежів;

  • інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров'ю, а також інші порушення законодавства України та розміри заподіяних при цьому збитків;

  • документи про платоспроможність;

  • відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, спілках, об'єднаннях та інших організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю;

  • відомості, що відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню.

Підприємства, установи та організації зобов'язані подавати перелічені відомості органам державної виконавчої влади, контролюючим і правоохоронним органам, іншим юридичним особам відповідно до чинного законодавства, за їх вимогою.

Отже, відомості, які можуть бути віднесені до комерційної таємниці, наприклад підприємства, повинні мати такі ознаки:

  • не містити державної таємниці;

  • не наносити шкоди інтересам суспільства;

  • відноситись до виробничої діяльності підприємства;

  • мати дієву або потенційну комерційну цінність та створювати переваги в конкурентній боротьбі;

  • мати обмеження в доступі тощо.

Крім законодавчого тлумачення терміна «комерційна таємниця», підприємцю необхідно скласти і затвердити перелік інформації, що в його компанії не підлягає розголошенню з боку співробітників, а також ознайомити з ним працівників, які володіють цими даними.

Найчастіше не можна розголошувати наступну інформацію:

  • рівень прибутку і цінову політику;

  • фінансові та адміністративні плани розвитку організації;

  • відомості про укладені або заплановані контракти;

  • дані про контрагентів (постачальників і клієнтів).

  • власні винаходи та раціоналізаторські пропозиції, які ще не захищені авторським або патентним правом; власні аналітичні огляди ринку, маркетингові дослідження.

Слід врахувати, що нерозголошенню зазвичай підлягає не лише суть і текст договорів компанії, але і сам факт їх укладення.