41. Територіальна громада – первинний суб’єкт місцевого самоврядування. Форми безпосередньої діяльності територіальних громад.

територіальна громада:

-сукупність жителів, об’єднаних постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об’єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

- правосуб'єктність - їй належить право на здійснення місцевого самоврядування, і реалізується воно в самостійному вирішенні громадою питань місцевого значення в межах Конституції і законів України.

- виступає як специфічний первинний колективний суб'єкт місцевого самоврядування, що складається з громадян України, іноземних громадян й осіб без громадянства, об'єднаних фактом постійного проживання на території населеного пункту (села, селища або міста) та спільністю місцевих інтересів, який наділений гарантованим державою правом самостійно на підставі власної матеріально-фінансової основи в межах Конституції і законів України вирішувати питання місцевого значення в різноманітних формах реалізації компетенції.

Форми безпосередньоі діяльності

Місцеві вибори – форма, в якій виявляється її статус первинного суб'єкта місцевого самоврядування: формує представницький орган місцевого самоврядування, який потім, відповідно до чинного законодавства, діє від її імені й реалізує в більшій частині її функції і повноваження.

Місцевий референдум є найвищою нормативною формою щодо вирішення питань місцевого значення, шляхом голосування всіма членами громади.

Загальні збори громадян за місцем проживання — це одна з форм у вирішенні питань місцевого значення , збір усіх або частини жителів села (сіл), селища, міста .

Місцеві ініціативи- право членів територіальної громади ініціювати розгляд у раді (у порядку місцевої ініціативи) будь-якого питання, віднесеного до відання місцевого самоврядування.

Громадські слухання — зустрічатися з депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, які належать до відання місцевого самоврядування.

42. Тлумачення Конституції України: поняття, види. Конституційний Суд України як суб’єкт офіційного тлумачення Конституції України.

Нормативне (загальне) тлумачення здійснюється Конституційним Судом України під час вирішення справ про офіційне тлумачення Конституції та законів України за конституційними поданнями або конституційними зверненнями відповідних суб’єктів.

Казуальне (індивідуальне) тлумачення здійснюється за конституційними поданнями відповідних суб’єктів Конституційним Судом України під час вирішення конкретних справ щодо реалізації інших своїх повноважень

Способи:

Мовний - полягає у виявленні значення слів, словосполучень, розділових знаків, сполучників у контексті статті нормативного акта або акту в цілому. «Стратити неможна помилувати

Систематичний метод - норма права існує не окремо, а в тісному логічному взаємозв’язку з іншими нормами та правовими інститута ми,встановлюється, які інші норми права логічно пов’язані з цією нормою, і через зміст цих норм уточнюється (тлумачиться) зміст норми, яка інтерпретується

Логічне тлумачення передбачає процес мислення, за якого за допомогою логічних прийомів інтерпретатор оперує самою нормою права, не звертаючись до інших засобів тлумачення.

Функціональний спосіб тлумачення неможливий без знання чинників та умов, у яких функціонує та застосовується правова норма,.

Теологічний спосіб тлумачення інтерпретатор намагається з’ясувати, яка мета переслідувалася правотворцем при прийнятті відповідної норми.

КСУ при офіційному тлумаченні не змінє тексту Конституції, фактично удосконалює зміст конституційних положень через офіційне тлумачення, базуючись, як правило, на наукових уявленнях про природне право, його принципи, форми і способи реалізації тощо. Змістом офіційного тлумачення Конституційним Судом України Конституції України є її конкретизація, уточнення, деталізація. Це є інтерпретаційні норми, в яких наведені приписи щодо того, як розуміти той чи інший термін, вираз або правову норму в цілому, як її застосовувати.

Офіційне тлумачення має «зворотну силу». її межі визначаються моментом набуття чинності відповідними положеннями Конституції та законів - оскільки під час дії правової норми, яка не змінювалася, її зміст залишається незмінним, а офіційним тлумаченням встановлюється той смисл, який вклав у неї законодавець. Тому норми права мають саме той зміст, що розкритий офіційним тлумаченням, та мають застосовуватися відповідно даному змістові. З цього випливає, що підзаконні акти правозастосування, які не відповідають офіційному тлумаченню відповідних положень Конституції або законів, підлягають скасуванню. Саме тому офіційне тлумачення важливе для подальшої нормотворчості відповідних суб’єктів, правозастосовної практики.