- •30. Загальні положення про припинення зобовязань.
- •31. Окремі випадки припинення зобовязань.
- •32. Зарахування як підстава припинення зобовязань.
- •33. Припинення зобовязання за домовленістю сторін. Прощення боргу.
- •34. Правові наслідки порушення зобовязання.
- •35. Відповідальність за порушення зобовязань: підстави та умови виникнення.
- •36. Прострочення виконання зобовязання.
- •37. Вина як умова відповідальності за порушення зобовязань: поняття, види.
- •38. Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобовязань. Поняття випадку і непереборної сили.
- •39. Форми відповідальності за порушення зобовязань.
39. Форми відповідальності за порушення зобовязань.
Форм відповідальності поділяються на загальні і спеціальні.
Загальною формою відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань є обов'язок боржника відшкодувати збитки, заподіяні правопорушенням кредитору.
Ця форма відповідальності застосовується у випадках невиконання будь-якого договірного зобов'язання, внаслідок чого вона і розглядається як загальна категорія.
Однак для притягнення боржника до цивільно-правової відповідальності в формі відшкодування збитків необхідно, щоб ці збитки виникли. Якщо вони відсутні, застосовуються спеціальні форми відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, до яких відносять стягнення неустойки (штрафу, пені), втрату завдатку і різні санкції, що застосовуються в зобов'язаннях окремих видів.
До спеціальних форм відповідальності, , насамперед, слід віднести деякі способи забезпечення зобов'язань, передбачені главою 49 ЦК. Серед таких способів називають неустойку, заставу, поруку, гарантію, притримання, завдаток (ст. 546 ЦК).
Відповідальність за порушення договірних зобов'язань існує в 2 формах: у формі стягнення збитків і у формі неустойки.
Перша основна форма полягає в покладанні на винного правопорушника обов'язку з передачі майна, сплати грошей тощо. При цьому характерними рисами такого покладання є те, що воно є додатковим обтяженням і має безеквівалентний характер.
Друга основна форма полягає у позбавленні правопорушника права, що йому належить
