1. Джерела банківського права.

КУ, ЗУ «Про НБУ», «Про банки і банківську діяльність», «Про фонди гарантування вкладів громадян банку», ЦКУ,ГКУ, Укази ПУ «Про заходи щодо зміцнення банківської системи України та підвищення її ролі в процесі економічних перетворень», Постанови та Дикрети КМУ «Про систему валютного регулювання, та валютний контроль», «Про збільшення статутного капіталу і публічного АТ», Нормативні акти Міністерств, державних комітетів, НБУ «Про застосування НБУ санкцій за порушення законодавства з питань запобігання та протидії легалізації та отримання доходів злочинним шляхом», Міжнародні звичаї і міжнародні договори (Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів, Женевська конвенція), Правові звичаї та правила ділового обороту.

2. Форми розрахунків у господарському обігу.

Відповідно до Правил НБУ визначені головні вимоги щодо проведення банками касових операцій та касового обслуговування клієнтів. До них належать:

- здійснення касового обслуговування клієнтів на договірних засадах;

- повне і своєчасне задоволення потреб клієнтів у готівкових коштах;

- повне і своєчасне оприбуткування готівкових коштів, що надійшли до кас банків, та зарахування їх на рахунки клієнтів;

- проведення експертизи грошових знаків на справжність та платіжність;

- обмін непридатних до обігу грошових знаків на придатні (без обмежень і безкоштовно);

- вилучення з обігу сумнівних щодо справжності грошових знаків і відправлення їх для дослідження в НБУ;

- здійснення належного внутрішнього контролю за касовими операціями;

- створення безпечних умов роботи з готівкою та її збереження. Банки мають право здійснювати касове обслуговування клієнтів

після отримання ліцензії Національного банку за умови дотримання чинного законодавства України щодо організації готівкового обігу.

Важливим обов'язком банків є видача готівкових коштів підприємствам і організаціям, тобто безперебійне касове обслуговування клієнтів.

Відповідно до. 1088 Цивільного кодек­су України безготівкові розрахунки здійснюються у формі:

– платіжних доручень; (це бланк встановленої форми, яку підприємство подає у банк, що його обслуговує, для перерахування вка­заної суми зі свого рахунка.)

– платіжних вимог; ( це документ, що містить вимогу господа­рюючого суб’єкта на безакцептне списання грошових коштів у ви­падках, встановлених законодавством.)

– платіжних вимог-доручень; (це комбінований розрахунко­вий документ, верхня частина якого передбачає вимогу постачаль­ника безпосередньо до покупця сплатити вартість поставленої йому за договором продукції, а нижня – доручення платника своєму бан­ку перерахувати з його рахунка зазначену суму.)

– розрахункових чеків; (це розрахунковий документ, який застосо­вується для здійснення розрахунків у безготівковій формі між юри­дичними особами, а також фізичними та юридичними особами за отримані товари, виконані роботи та надані послуги. )

– акредитивів; (це договір, що передбачає зобов’язання банку пере­рахувати за дорученням клієнта (заявника акредитиву) на користь бенефіціара (отримувача) певну суму коштів.)