2.3. Державне регулювання економіки в Франції

Для Франції характерною рисою є активне державне втручання в економічні процеси. Незважаючи на дві хвилі денаціоналізації, що були здійснені в 70-х та в 90-х роках, в державному секторі залишається ще доволі промислових підприємств і банків. Але тепер механізм їх управління дещо змінився. Державні підприємства сьогодні працюють як звичайні суб'єкти ринкової економіки, за законом ринку. Вони, по суті, перетворилися на змішані акціонерні товариства, в яких державі належить контрольний пакет акцій. Серед приватних акціонерів в державних підприємствах є навіть іноземці. Припинилося безоглядне перекачування коштів з бюджету на підтримку діяльності неефективних державних підприємств. Повністю у власності держави залишилися пошта, зв'язок, національні видавництва, значна кількість лікарень, депозитних кас, енергопостачання, телекомунікації.

У другій половині 80-х років, коли до влади прийшли прибічники ринкової економіки, була здійснена спроба дерегуляції економіки, тобто зменшення втручання держави в економічні процеси й надання суб'єктам економічної діяльності більшої самостійності. Були знижені податки на крупний капітал, вивільнено ціни. У валютній сфері був скасований контроль над валютними операціями, рухом капіталу, зняті обмеження у міжбанківського, біржового й іпотечного ринків. Всі державні підприємства (за винятком природних монополій — пошта, зв'язок і т. п.) були переведені на незалежне від бюджету функціонування й почали діяти в жорстких умовах світового ринку. Розгорнулася програма приватизації державних підприємств, як пріоритетний напрям економічної політики держави. У її процесі головну роль відводили не приватним, а юридичним особам, що дало змогу організувати шляхом переговорів групу стабільних акціонерів - "тверде ядро". Акціонери "твердого ядра", які володіють 15-30% капіталу, забезпечують стабільність управління, тобто реальний контроль над діяльністю підприємства. Інша частина капіталу розділена між індивідуальними акціонерами. Тому основою економічної структури приватизації у Франції є самоконтроль, перехресна участь і розподіл капіталу. На початку 90-х років були деціналізовані "Банк насьональ де Парі", хімічний концерн "Рон-Пуленк", найбільші страхові корпорації.

Уряд намагається стимулювати розвиток економіки через зростання попиту з боку населення, для чого передбачається підвищення доходів, заробітної плати. З 2000 р. розгорнулася програма зниження податків. Держава мала у своєму розпорядженні кошти для запровадження цього заходу. Завдяки успішному економічному розвитку, зменшенню безробіття фіскальні надходження до бюджету суттєво збільшилися. Проте податкове зниження поширилося головним чином на осіб з низькими доходами; подоходний податок знизився тільки для двох найменш забезпечених груп населення. Скорочено податок на житло. Але в цілому рівень податків у Франції й сьогодні залишається найвищим в ЄС.

Соціальна політика завжди була пріоритетною частиною політики уряду Франції, особливо лівого. Витрати на соціальну сферу складають 60% всіх бюджетних витрат, вони значно вищі, ніж в основних суперників Франції, і це в певній мірі негативно впливає на конкурентоспроможність французької економіки. Незважаючи на пріоритетність соціальних цілей, Франція характеризується високим рівнем безробіття, яке досягло нечуваних розмірів у 90-ті роки (12,5% від активного населення). Такий високий рівень є не стільки наслідком неуваги уряду до соціальних проблем, скільки недостатньо ефективною економічною політикою в цілому. Так, антиринкові заходи уряду призводять до скорочення інвестицій в економіку країни і масового вивезення капіталу за її межі.

Аналізуючи внутрішньоекономічну політику Франції, можна дійти висновку, що домінуючою силою в економіці залишається держава, але напрямки політики часто змінюються в залежності від того, який уряд приходить до влади — праві чи ліві. Такі зміни супроводжуються досить болісною перебудовою економічного механізму країни (постійне чергування націоналізації та приватизації, підвищення та зниження податків тощо). Це кожного разу призводить до утворення проблем в економіці Франції [17, с. 241].

Висновки

Підводячи підсумки викладеного у роботі матеріалу можна зробити наступні висновки.

Зміни в законодавстві, які й зумовлюють актуальність даної теми, так як протягом останнього року було прийнято багато законопроектів у сфері економіки, реорганізація старої законодавчої бази згідно нововведень зумовлюють відповідні зміни в системі суб’єктів адміністративно-правового регулювання у сфері економіки, що відповідно тягнуть за собою певні зміни в складі й в перерозподілі повноважень та завдань.

Співпраця з країнами Європейського Союзу щодо модернізації економіки в цілому та окремих її галузей є необхідною для подальшого її розвитку, і в управлінні - зокрема.

Важливим є те, що органами державної влади запропоновано багато державних програм щодо перспектив розвитку економіки, метою яких є зростання добробуту і підвищення якості життя населення за рахунок забезпечення позитивних структурних зрушень в економіці; сталий економічний розвиток; підвищення стандартів життя; поліпшення бізнес-клімату й залучення інвестицій; модернізація інфраструктури та базових секторів; а також прийняття нових законопроектів, які необхідні для реалізації програми економічних реформ.