Іл. 2.3. Розташування першої руки на грудній клітці потерпілого для закритого масажу серця

Іл. 2.4. Розташування другої руки на грудній клітці потерпілого для закритого масажу серця

4. Якщо потерпший не дихає, розпочніть натискання грудної клітки у такий спосіб:

• станьте на коліна біля потерпілого;

• покладіть зап’ястя однієї руки на середину грудної клітки потерпілого (іл. 2.3);

• покладіть зап’ястя другої руки на тильний бік кисті першої руки;

• сплетіть пальці обох рук і переконайтеся, що ви не натискатимете на ребра потерпілого (іл. 2.4);

• не натискайте ані на надчеревну ділянку, ані на нижню части­ну грудини;

• нахиліться над потерпілим, розпрямлені плечі розташуйте перпендикулярно до грудини і натискайте на глибину 4—5 см 30 разів поспіль;

• після кожного натискання полегшуйте натиск на грудну клітку, не відриваючи долоні від грудини; повторюйте натискання з частотою приблизно 100 на 1 хв (трохи менше ніж 2 натискання за 1 с);

• період натискання і полегшення натиску (повернення грудної клітки до вихідної форми) має бути однаковим.

5. Після виконання 30 натискань забезпечте прохідність дихальних шляхів, відгинаючи голову і піднімаючи нижню щелепу потерпілого:

• затисніть ніс потерпілого вказівним та великим пальцем руки, яка лежить на його чолі;

• залишіть рот трохи відкритим, одночасно підтриму­ючи у піднятому положенні нижню щелепу;

• нормально вдихніть, щіль­но охопіть рот потерпілого своїм ротом;

• вдувайте повітря в рот потерпі­лого протягом 1 с, спостерігаючи одночасно, чи піднімається грудна кліт­ка, як при нормальному диханні;

• утримуючи голову відігнутою, а ниж­ню щелепу піднятою, відстороніть свій рот від рота потерпілого і спосте­рігайте, чи опускається грудна клітка під час його видиху;

• ще раз набе­ріть повітря і вдмухніть його до рота потерпілого, прагнучи зробити два ефективні штучні вдихи. Потім повторно і без зволікання покладіть руки в правильній позиції на грудині й виконайте наступні 30 натискань грудної клітки;

• продовжуйте натискання грудної клітки і штучне дихання у відношенні 30:2; перервіть свої дії для перевірки стану потерпілого тіль­ки тоді, коли:

а) він почне правильно дихати;

б) вам принесуть автомати­чний дефібрилятор (тоді слідуйте його голосовій інструкції);

в) приїде бригада швидкої медичної допомоги. В іншому випадку реанімації не припиняйте.

Якщо штучне дихання не викликає піднімання грудної клітки, як при нормальному диханні, перед черговою спробою виконайте такі дії:

• перевірте ротову порожнину потерпілого й усуньте помітні чужорідні тіла;

• перевірте, чи голова потерпілого правильно відігнута, а щелепа правильно піднята;

• виконайте не більше ніж 2 спроби вентиляції (ефективні чи неефективні) перед тим, як розпочнете знову натискати на грудну клітку.

Є кілька методик виконання штучної вентиляції легень: рот – маска;, рот – ні;, рот до рота.

Рот - маска (іл. 2.5). Маска стає бар’єром між ротом потерпілого і ротом рятувальника. Маска попереджує інфіку­вання, а також психологічний бар’єр, який виникає в рятувальника при виконанні штучної вентиляції легень. Утримуйте пальцями, розташова­ними на чолі, закинуту голову, пальцями іншої руки підніміть

підборіддя, пальцями обох рук утримуйте герметично до шкіри потерпілого маску, виконайте два рятувальних вдихи.