Просторові руху
Та чи інша дистанція в контактах між особистостями визначається соціальним становищем, що спілкуються, їх національними ознаками, віком, статтю, а також характером взаємовідносин партнерів. І це також є однією з форм невербального спілкування, які корисно знати. До речі, ці знання про просторової орієнтації згідно конкретної ситуації, активно використовуються психологами, соціологами, політологами.
По розташуванню двох людей за столом можна судити про характер їх спілкування.
Позиція кутового розташування - найбільш сприятлива для спілкування учня з учителем, керівника з підлеглими, так як в обох є достатній простір для обміну поглядами, жестікулірованія. Кут столу служить заспокійливим бар'єром, що захищає від несподіваних випадів. Погляди їх не перехрещуються і коли зачіпаються важкі моменти обговорення, завжди можна направити очі на нерухомий об'єкт і зосередитися на формулюванні відповіді.
Конкурірующе-оборонна позиція - застосовується в гострих обговореннях, суперечках, дискусіях. Співрозмовники сидять навпроти один одного, що дозволяє добре оглядати вираження особи, що вчиняються жести, які можуть щомиті змінюватися в залежності від гостроти обговорюваних питань. Бар'єр у вигляді столу між ними дає шанс відносної безпеки у разі, якщо мирне обговорення раптом перейде у фазу розмахування руками і бажання схопити противника за грудки. У цьому випадку положення навпроти один одного допомагає не упустити невербальні сигнали співрозмовника і вчасно на них реагувати.
Незалежна позиція - говорить про небажання спілкуватися. Співрозмовники сидять по різних кутах столу, що негативно впливає на процес комунікації. Якщо спробувати змінити становище, сісти ближче, інша людина може демонстративно встати і залишити приміщення. Це сама негативна форма спілкування за столом і форма невербального спілкування в цілому.
Позиція спрямованого співпраці - між учасниками розмови немає ніяких фізичних бар'єрів, вони сидять поруч. Спілкування носить довірливо-інтимний характер. У такій позиції можна обговорити мало не всі питання і теми, оскільки співрозмовники повністю приймають один одного.
За положенням двох учасників бесіди людей, їх ступеня наближеності один до одного виділяють види особистих просторів:
громадське (відстань між ними більше 3,5 метрів);
соціальне (від 3,5 до 1,5 метрів);
особисте (від 1,5 метра до 40 см);
інтимне і сверхінтімное (від 40 см і ближче).
Якщо малознайомий чоловік спробує переступити межу вашої особистої дистанції, ви інстинктивно відступите назад або витягнете руки, щоб не допустити вторгнення в ваш особистий простір. Ви можете відчути гнів, почастішання пульсу, викид адреналіну. Якщо ви потрапили в ситуацію, коли вторгнення неминуче (ліфт, переповнений транспорт), рекомендуємо постаратися зберегти спокій, не розмовляти з ним, краще відмовитися навіть невербального контакту з ним (не дивіться людині в очі).
З приводу збереження свого територіального простору був проведений цікавий експеримент. Дівчину після інструктажу просили сісти поруч з займаються людиною за столом у бібліотеці. Вона непомітно намагалася підсісти якомога ближче, і з кожною її спробою сусід інстинктивно відсувався до краю. Кожен з вас відчував подібне бажання в такій ситуації зберегти свою територію за допомогою різних невербальних жестів, наприклад, відсунення ліктя, відгородження плечем від настирливого сусіда, втягуванні голови.
Збереження особистої дистанції можна побачити і в транспорті. Помічено, що в порожній транспорт люди сідають за одиночці на парні місця. Якщо їх немає, займають місце поряд з гідним довіри сусідом, відвертаючись в іншу сторону.
Ще один приклад невербального спілкування. У парку люди люблять займати весь простір на лавках. Якщо ж до самотньо сидить підійде інший і попросить дозволу сісти, як правило, той отримує згоду. Але дуже скоро перший йде, вишукуючи собі вільну лавку.
У сільській місцевості поняття особистого простору набагато ширше, ніж у місті. Співрозмовники можуть перемовлятися на відстані 2-5 метрів, і це не є проблемою чи незручністю. У місті ж, де досить висока щільність населення, особисте територіальний простір звужується до мінімуму і знову ж таки це не заважає вільному спілкуванню. Найбільший дискомфорт відчуває сільський житель під час перебування в місті. Він буквально фізично буде відчувати брак повітря і місця. Є дані, як багато проблем адаптації виникало у них при переїзді в місто, як відчували болісну тугу просторами полів і луках, тиші і свіжості повітря, насиченим своєрідними ароматами землі, трави. Що й говорити про психологічні страждання в спілкуванні з великою кількістю абсолютно байдужих людей, вічно поспішають у важливих справах.
Між близькими людьми негласно встановлюється інтимна дистанція, в якій всі відчувають себе комфортно. Зміна раніше усталених кордонів особистого простору може свідчити про виникнення іншого типу відносин. Яскравий приклад такого невербального спілкування: хлопець і дівчина, тільки що познайомилися один з одним, встановлюють соціальну дистанцію. У міру поглиблення і розвитку відносин, дистанція змінюється на особисте і інтимне.
По просторовому розташуванню кількох людей у кімнаті можна визначити, хто кому симпатизує, навіть якщо вони не афішують свої почуття. Своє доброзичливе ставлення до сусіда виражається в повернутому до нього корпусі тіла, голови і спрямованих на нього шкарпетках взуття. Якщо в спілкуванні попався занудний людина, а хочеться поговорити з цікавою дівчиною, шкарпетки ніг стоять у її напрямку, хоча тіло продовжує залишатися поверненим до зануді.
Опинившись в певному приміщенні, люди часто розбиваються на маленькі групи і починають всередині них свої обговорення. Цікаво простежити кошти невербального спілкування в такій ситуації. Наприклад, коли сторонній намагається прилучитися до цієї групи. Він спочатку підходить ближче. Група озирається на нього і якщо він викликав антипатію, коло учасників бесіди непомітно змикається, так що той опиняється в стороні. Якщо ж він привернув увагу співрозмовників, утворюється невеликий прохід, куди і вклинюється новий учасник. У разі втрати інтересу до новенького, коло непомітно виштовхує його, утворюючи ланцюжок активних учасників групи.Висновок
Завершуючи цей огляд, зазначимо, що вищенаведена класифікація невербальних засобів спілкування аж ніяк не є цілісною і закінченою. Вона відображає лише одну сторону різноманіття способів входження людини в соціум. Адже скільки не живе людина - він постійно привносить нові і нові варіанти спілкування, що є найбільш актуальними в конкретних обставинах.
Уміння правильно тлумачити невербальні сигнали значно полегшить спроби влитися в будь-яку сферу людських відносин і не раз послужить вам добру службу в критичних ситуаціях