7. Композиція та проблематика роману п.Куліша "Чорна рада". Роман "Чорна рада" п. Куліша багатопроблемний. Найважливіші з порушених проблем такі:

1. Батьки і діти (образ Шрама і Шраменка, Кирила Тура та його рідних).

2. Кохання і подружнє щастя (образи Лесі, Петра, Кирила, Сомка).

3. Роль державного діяча (образи Сомка і Брюховецького).

4. Патріотизм і незалежність держави (образ старого Шрама).

5. Ставлення влади до народу (образи кобзаря, Шрама, Сомка, Пугача).

6. Боротьба добра і зла (образи Сомка і Брюховецького, Шрама, Череваня і Гвинтовки).

7. Значення народної моралі.

Остання проблема передана через аналіз психіки всіх персонажів, але цікавим є те, що народна мораль дає себе знати навіть таким, здається, пропащим людям, як Брюховецький. Він готовий убити Сомка в бою, але не може зарізати зв'язаного, беззбройного гетьмана. Про висоту народної моралі свідчить і той епізод, коли сторожі осуджують, навіть відверто ненавидять Кирила, думаючи, що він іде вбивати ув'язненого Сомка. Запорожці-"харцизяки" здерли з полоненого Якима і пояс, і жупан, і сап'янці, та не посміли стягнути вишитої нареченою дорогої сорочки. Такі, здавалося б, деталі свідчать, що в душі кожного українця є добре начало.

Композиція: роман складається з вісімнадцяти частин, у ньому на­явні дві сюжетні лінії: головна — політична (вибори гетьмана) і друго­рядна (любовна). Оригінальним композиційним прийомом у творі є образ дороги, якою полковник Шрам і його син їдуть із Правобереж­ної України на Лівобережну до наказного гетьмана Якима Сомка.

Історичною основою твору є події, що відбулися після Переяславської угоди 1654 р. Боротьба за гетьмануван­ня після смерті Б. Хмельницького стала гострою, як ніколи до того. Від різних соціальних груп були висунутими на гетьманство Павло Тетеря, Яким Сомко й Іван Брюховецький. Отже, претендентів було троє, а бу­лава одна. На Чорній раді гетьманом було обрано підступного Брюховецького. Переможець скарав Сомка та його прибічників на горло.

8. Українська нація в романі п.Куліша "Чорна рада". Яскраві носії українського менталітету (Божий чоловік, Василь Невольник, Тарас Сурмач, батько Пугач).

«Чорна рада» — твір значною мірою мозаїчний. Народ України в романі знаходиться, загалом, на задньому плані, але в окремі моменти мовби насильно проривається наперед, стає перед очі читачам. Тоді він набирає сили, широти і величі. Довільність образів простих людей, поодинокі образи їх і народні масові сцени створюють ефект реальної присутності, і читачі сприймають громаду під таким кутом зору, як щодня своїх сучасників.

Ось, наприклад, образ Божого чоловіка. Кулішів кобзар — це не старець, не жебрак, а патріот, воїн Божий, ходяча совість народу. Мирське життя для Божого чоловіка нічого не значить, він поза соціальними станом, вище політики й міжусобиць, тому жодного разу не є виразником якоїсь окремої групи. Свою сліпоту він не вважає каліцтвом, а Божим знаменням, тому дивується й осуджує тих кобзарів, які за чарку горілки поробилися придворними поетами й музикантами.

З-поміж поетів народної моралі найближче до Божого чоловіка стоїть запорізький старець Пугач, старий січовик, який на своєму віку не раз був кошовим отаманом. Але коли Божий чоловік обережніший у своїх висновках, то Пугач наївний, мов дитина. Спираючись на його авторитет, добився булави Брюховецький, та пізніше він став непотрібним, смішним. Брюховецький жорстоко висміяв Пугача перед усією громадою, але навіть після цього не побачив старий отаман зрадника у Брюховецькому.

Тарас Сурмач щиро захищав інтереси громади, мав мужність говорити правду у вічі навіть грізному і авторитетному Шрамові. До протесту Тараса штовхнула образа, бо його й таких як він, не признавали в правах з реєстровими козаками. Тарас вважав, що бути козаком — вигідно. Це означало для нього — стати старшиною, чогось у житті добитись. Але після того, як Тарас побачив, як запорожці грабували ніжинських купців, сам же з гіркотою признався Череваневі, що усвідомив свою помилку.

Надзвичайно цікавий образ Василя Невольника. Це зламана неволею, а пізніше прислужництвом, особистість. У часи своєї молодості Василь був одним з найкмітливіших козаків, знав грамоту й Дніпрові гирла. Доля зробила з колишнього лицаря страдника, яскравим свідчення чого стало його нове прізвище — Невольник. Добровільно прийняте рабство в Череваня доконало Василя.

Українське суспільство в романі строкате. В ньому досить часто возвеличуються натури сильні і яскраві. Не на геніях і на героях спочиває суспільство, як відомо, а на масі порядних людей. А порядних людей в «Чорній раді» таки чимало.