28.1. Загальне поняття і ознаки неспроможності суб'єкта підприємництва

У разі нездатності суб'єкта підприємництва після настання встановленого строку виконати свої грошові зобов'язання перед іншими особами, територіальною громадою або державою інак­ше як через відновлення його платоспроможності цей суб'єкт (боржник) визнається неспроможним.

Нездатність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів інакше як через застосування визначеної судом ліквідаційної процедури вважа­ється банкрутством.

Суб'єктом банкрутства (далі — банкрутом) може бути лише суб'єкт підприємницької діяльності. Не можуть бути визнані банк­рутом казенні підприємства, а також відокремлені структурні підрозділи господарської організації.

Щодо банкрутства державних комерційних підприємств зако­ном передбачаються додаткові вимоги та гарантії права власнос­ті українського народу (ст. 209 ГКУ).

 

28.2. Кредитори неплатоспроможних боржників

Кредиторами неплатоспроможних боржників є суб'єкти, які мають підтверджені відповідно до законодавства вимоги до бор­жника щодо грошових зобов'язань, включаючи кредиторів, ви­моги яких повністю або частково забезпечені заставою. Правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників користуються також зазначені законом органи справляння податків, зборів (обо­в'язкових платежів) (ст. 210 ГКУ).

Якщо до одного боржника мають грошові вимоги одночасно два або більше кредиторів, вони утворюють збори (комітет) кре­диторів відповідно до вимог закону.

 

28.3. Заходи запобігання банкрутству суб'єктів підприємництва

У ст. 211 ГКУ встановлюється, що засновники (учасники) суб'єкта підприємництва, власник майна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, що наділені господарсь­кою компетенцією, у межах своїх повноважень зобов'язані вжи­вати своєчасних заходів запобігання його банкрутству.

Власники майна державного (комунального) або приватного підприємства, засновники (учасники) суб'єкта підприємництва, що виявився неплатоспроможним боржником, кредитори та інші особи в межах заходів запобігання банкрутству вказаного су­б'єкта можуть подати йому фінансову допомогу в розмірі, доста­тньому для погашення його зобов'язань перед кредиторами, вклю­чаючи зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), і відновлення платоспроможності цього суб'єкта (до-судова санація).

Подання фінансової допомоги боржнику передбачає його обо­в'язок взяти на себе відповідні зобов'язання перед особами, які подали допомогу, у порядку, встановленому законом.

Досудова санація державних підприємств здійснюється за ра­хунок бюджетних коштів, обсяг яких встановлюється законом про Державний бюджет України. Умови здійснення досудової санації державних підприємств за рахунок інших джерел фінан­сування погоджуються з органом, наділеним господарською ком­петенцією щодо боржника, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

 

28.4. Санкції, що застосовуються до неплатоспроможного боржника

У передбачених законом випадках до неплатоспроможного боржника застосовуються такі процедури:

•    розпорядження майном боржника;

•    мирова угода;

•    санація (відновлення платоспроможності) боржника;

•    ліквідація банкрута.

Санація боржника або ліквідація банкрута здійснюється з дотриманням вимог антимонопольно-конкурентного законодав­ства.

З дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство реорганізація юридичної особи — боржника вла­сником (уповноваженим ним органом), а також передання май­на боржника до статутного фонду допускаються лише у випад­ках та порядку, передбачених законом (ст. 212 ГКУ).