6. Поняття психокорекції, її мета та завдання. Способи і прийоми психологічної корекції

Психокорекція та психотерапія є видами психологічної допомоги, які передбачають активний цілеспрямований вплив на особистісний, поведінковий й інтелектуальний рівень функціонування людини.

Поняття психокорекції почало застосовуватися з народженням і розвитком практичної психології. Як зазначає Т. С. Яценко, психокорекційний процес має відродити пластичність, мобільність психічної організації суб'єкта й тому зорієнтований на вивчення статичних якостей психіки та виявлення їхніх дисфункцій.

І. В. Дубровіна розглядає психокорекцію як форму психолого-педагогічної діяльності, спрямовану на виправлення таких тенденцій психічного розвитку, які не відповідають гіпотетичній оптимальній моделі нормального розвитку.

Метою психологічної корекції є усунення недоліків у розвитку особистості. Психологічна корекція відрізняється від психологічного консультування та психотерапії тим, що вона не націлена на зміну поглядів, внутрішнього світу особистості і може здійснюватися навіть у тому випадку, коли клієнт не усвідомлює своїх проблем і психологічного змісту корекційних вправ. Психокорекція також розглядається як процес розширення діапазону реагування клієнта на ті чи інші подразники, формування навичок, що роблять його поведінку більш гнучкою, підвищують адаптивні можливості його особистості.

Г. Онищенко, узагальнюючи ці підходи зазначає, що психологічна корекція є тактовним втручанням у процеси психічного і особистісного розвитку людини з метою виправлення відхилень у цих процесах і часто справляє вплив не лише на особистість, а й на її оточення, організацію її життєдіяльності.

Психокорекція характеризується такими ознаками:

- дискретність (означає вплив психолога на відносно незалежні конкретні складові внутрішнього світу людини);

- орієнтація на вікові норми (тобто орієнтація на певний контингент корекційного впливу - діти, підлітки тощо, або на використання відповідних методик).

Завдання психокорекції формулюються залежно від адресату (дитина з аномальним розвитком чи особистість, яка має відхилення і труднощі в межах психологічної норми), а також змісту корекційної роботи (корекція розумового чи емоційного розвитку, корекція і профілактика невротичних станів та неврозів).

Корекції підлягають такі недоліки характеру: підвищена збудливість, гнівливість, конфліктність, підвищена імпульсивність, песимізм, легковажність, упертість, байдужість, неохайність, надмірне прагнення до насолоди, гіпертрофована активність або пасивність, замкненість, хвороблива сором'язливість, схильність до крадіжок, негативізм, схильність до блукання, брехливість тощо.

Ці вади можуть бути дискретними і стосуватися лише певних аспектів емоційно-вольової сфери або мати тотальний характер і бути пов'язаними з акцентуаціями характеру, провідними переживаннями, системою ставлень і ціннісних орієнтацій.

Способи і прийоми психологічної корекції

Психологічна корекція не має своїх специфічних методик, а користується залежно від потреб методами психотерапії, педагогічної психології, педагогіки, медицини.

С. Б. Бажутіна, Г. Г. Вороніна, І. П. Булах виділили ряд прийомів і способів впливу, які застосовуються для проведення психокорекційної роботи. Це проста пропозиція, парадоксальна інструкція, фантазування, інтерпретація психологом ситуації клієнта і запрошення його до нового бачення ситуації, порада (побажання) клієнту, саморозкриття психолога перед клієнтом, механізм "зворотного зв'язку", відкриті і закриті запитання, повтор-переказ, логічні ланцюжки, емоційне резюме, діюче резюме.

6. Права та обов'язки психолога дошкільного навчального закладу Психолог дошкільного навчального закладу має право: ♦ брати участь у педрадах, педагогічних семіна­рах, педагогічних консиліумах, висловлювати свою дум­ку про дітей, про той чи інший педагогічний досвід, про програми освітньо - виховної роботи; ♦ брати участь у роботі методичних об'єднань ви­хователів, методистів, завідуючих дошкільними закла­дами; ♦ відвідувати усі вікові групи у дошкільному за­кладі з метою проведення спостережень за поведінкою і діяльністю дітей у ході освітньо-виховного процесу; ♦ відвідувати заняття гуртків, студій, факульта­тивів у дошкільному закладі з метою спостереження за їх впливом на настрій, поведінку і розвиток дітей; ♦ спостерігати за усіма видами роботи з дітьми під час різних режимних моментів: ранкового збору, прогулянки, їжі, розваг, сну, ігор та занять; ♦ ознайомлюватися з документацією дошкільного навчального закладу; ♦ проводити в дошкільному навчальному закладі групові та індивідуальні обстеження дітей та дослід­ження, що виходять за межі запитів педагогічного ко­лективу та завідуючого, але необхідні для подальшої роботи; ♦ виступати з узагальненням власного досвіду ро­боти в наукових і науково-популярних журналах, га­зетах та інших друкованих органах; ♦ поєднувати роботу практичного психолога з на­вчальним навантаженням у школі чи інших закладах відповідно до своєї базової освіти та психологічної ква­ліфікації; ♦ вести просвітницьку роботу з пропаганди пси­хологічних знань шляхом лекцій, бесід, виступів на радіо, телебаченні тощо; ♦ звертатись у разі необхідності через відповідні органи з питаннями про надання допомоги дитині (зміна режиму праці батьків, санаторне забезпечення, пільгові ціни на ліки тощо); рекомендувати батькам у разі необхідності, звертатись у відповідні організації; ♦ брати участь у роботі медико-психолого-педа­гогічних комісій та комісій із захисту прав дитини; ♦ через керівництво психологічної служби та без­посередньо звертатись у науково - методичні лабораторії та лабораторії АПН України з приводу потреб на­укового забезпечення; ♦ брати участь шляхом співпраці з науково-мето­дичними центрами та лабораторіями в опрацюванні нових психологічних методик, написанні методичних рекомендацій. У своїй діяльності психолог дошкільного навчаль­ного закладу зобов'язаний: ♦ керуватись Положенням про дошкільний нав­чальний заклад, Положенням про психологічну служ­бу в системі освіти України та нормативними доку­ментами Міністерства освіти і науки України; ♦ розглядати питання й приймати рішення строго в межах своєї професійної компетенції, зокрема ні в якому разі не брати на себе функцій лікаря; ♦ керуватись у своїй діяльності Етичним кодексом психолога; дотримуватись педагогічної етики, поважа­ти гідність дитини, захищати її від будь-яких форм фізичного або психічного насильства; пропагувати здо­ровий спосіб життя; при розв'язанні усіх питань ви­ходити з інтересів дитини; ♦ зберігати таємницю щодо відомостей, отриманих у результаті діагностичної та консультативної роботи, коли ознайомлення з ними не є необхідним для здій­снення педагогами корекційної роботи і може завда­ти шкоди дитині та її оточенню; ♦ працювати в тісному контакті з адміністрацією, педагогічним колективом та медичними працівниками дошкільного закладу; ♦ інформувати педагогічну раду та завідуючого про завдання, зміст і результати роботи, яку психо­лог проводить у дошкільному навчальному закладі, дотримуючись пункту 4; ♦ надавати необхідну і можливу допомогу педа­гогічному колективу, завідуючому та методисту в розв'язанні основних проблем, пов'язаних із забезпе­ченням індивідуального та особистісно-орієнтованого підходу до дітей, у подоланні відхилень у їхньому розвитку та поведінці; ♦ надавати необхідну компетентну допомогу бать­кам у питаннях виховання дітей; ♦ надавати необхідну і можливу допомогу дітям, які мають певні проблеми у поведінці, спілкуванні, розвитку; ♦ точно формулювати мету корекції та консульту­вання, добирати адекватні методи корекції та кон­сультування; ♦ застосовувати у діагностичній роботі тільки ті методи, які рекомендовані для психологів дошкільних закладів; ♦ у разі необхідності направляти дитину з бать­ками для поглибленого діагностичного обстеження у відповідні центри в районі (місті); ♦ за наявності відповідних показників рекоменду­вати й у тактовній формі переконувати батьків у не­обхідності звернутись у медичні, дефектологічні та інші заклади; ♦ вести записи та реєстрацію усіх видів роботи за встановленою формою;' ♦ за встановленими формами й у встановлені тер­міни оформляти і подавати звіти про роботу; ♦ обладнати кабінет психолога відповідно до вимог; ♦ брати участь у роботі методичних семінарів пси­хологів дошкільних закладів і шкіл; ♦ не проводити обстеження, які суперечать мо­рально-етичним нормам; ♦ постійно підвищувати свій професійний рівень. ^ Відповідальність працівників психологічної служби Психолог дошкільного навчального закладу несе персональну професійну відповідальність за адекват­ність методів, які він використовує у роботі з дітьми, батьками та педагогічним колективом, за правильність психологічного діагнозу, за хід і результати корекцій­ної та розвивальної роботи з дітьми, за доцільність і аргументованість рекомендацій, які він дає батькам, вихователям, дітям. Психолог дошкільного навчального закладу відпо­відає за збереження протоколів обстежень, докумен­тації, її своєчасне оформлення у визначеному порядку. Практичний психолог зобов'язаний складати план своєї роботи, на яку він має дозвіл і відповідну ква­ліфікацію (забороняється планувати і виконувати робо­ти, до яких психолог не підготовлений). Річний план психолога входить у річний план дошкільного закладу. Крім планів, психолог веде щоденники, їх форма довільна. Бажано мати окремі щоденники для кожної групи, а також для студій, гуртків, що працюють у дошкільному навчальному закладі. Зміст роботи психолога дошкільного навчального закладу 9. Співпраця психолога з педагогічним колективом дошкільного навчального закладу Метою співпраці психолога з педагогічним колек­тивом є підвищення рівня психологічної компетент­ності, підтримка зацікавленості до вивчення кожної дитини, розвиток психологічного мислення, допомога кожному вихователеві в опануванні методами інди­відуального й особистісно орієнтованого підходу, умін­ня визнавати кожну дитину як підростаючу особис­тість, поважати її і надавати відповідну допомогу. Орієнтовні напрямки роботи психолога з педагогічним колективом дошкільного навчального закладу 1. Вивчення запитів вихователів усіх груп, спе­ціалістів, що ведуть гуртки, студії щодо психологічних проблем, пов'язаних з дітьми та їхніми батьками. 2. Підвищення психологічної освіти вихователів: пе­редбачити, спланувати і здійснювати систему освітніх заходів, що мають на меті підвищення психологічної культури і професійної компетентності вихователів. 3. Практична допомога вихователям у створенні розвивального середовища та сприятливого психоло­гічного клімату в групах: ♦ привчити вихователів аналізувати предметне та ігрове середовище у групах з метою визначення його придатності для індивідуальних і спільних занять дітей; періодично вносити зміни в організацію середовища; ♦ допомагати вихователям у підготовці до прийо­му нових дітей; ♦ допомагати користуватись методом психолого-педагогічного спостереження за взаєминами дітей: хто з ким приятелює, дружить, на яких засадах виникає дружба, кого у групі поважають, не поважають, з ким не дружать, хто у що і з ким грається, рівень гри; хто чим цікавиться; які нахили мають діти; що є характерним для спілкування між дітьми; якою є культура поведінки, етика стосунків у дітей; розвиток мови, мислення, уваги, уяви у дітей; ♦ надавати психологічну допомогу в організації життя дітей у групах, у поділі групи на підгрупи для проведення занять, у проведенні індивідуальної робо­ти з дітьми; і ♦ привчати вихователів спостерігати за своїм став­ленням до кожної дитини і за ставленням дітей до вихователя, аналізувати внутрішні причини емоційно­го несприйняття деяких вихованців; ♦ допомагати у корекції ставлення до дитини; ♦ опрацьовувати для вихователів індивідуалізовані програми освітньо-виховного впливу на ту чи іншу дитину (за запитами вихователів), залучаючи вихова­телів до створення та обговорення цих програм; ♦ надавати вихователям допомогу в залученні бать­ків до співпраці, у підтримці їхнього інтересу до жит­тя групи. 4. Підготовка психолого-педагогічних консиліумів із залученням педагогічних працівників, лікаря з ме­тою аналізу поведінки та розвитку дитини (за запи­тами вихователів, батьків чи з ініціативи психолога). 5. Проведення занять (семінарів, дискусій, обгово­рень) за запитами вихователів: психологічний аналіз як державних, так і варіативних програм для шкільних за­кладів, ознайомлення з новинками психологічної віт­чизняної і світової літератури; обговорення сенсаційних педагогічних повідомлень, цікавого досвіду, педагогічних інновацій, визначення доцільності їх впровадження; прогнозування змін у власній роботі, заохочення до творчого опрацювання змісту і форм роботи з дітьми на основі досвіду і нахилів вихователів. 6. Аналіз планів вихователів з точки зору їх від­повідності віку та можливостям дітей. 7. Проведення психотерапевтичної роботи з ви­хователями, спрямованої на підтримку сприятливого психологічного клімату в колективі, на подолання стресових ситуацій, на забезпечення повноцінного відпочинку, на розвиток творчої думки, творчого підходу у здійсненні освітньо-виховного процесу. 8. Надання невідкладної психолого - педагогічної допомоги у гострих конфліктних ситуаціях, під час життєвих криз особистості (різних працівників дош­кільного закладу), у випадках стихійних лих. тощо. 9. Консультування вихователів з широкого кола особистих проблем.  Робота з батьками вихованців дошкільного закладу Метою роботи психолога з членами родин вихо­ванців (матір'ю, батьком, бабусею, дідусем) є при­вернути їхню увагу до власної дитини, допомогти зро­зуміти вирішальне значення ранніх та дошкільних років у формуванні особистості, ролі тата й мами і, загалом, родинної атмосфери у формуванні таких ба­зисних якостей сина чи дочки, як почуття впевненості, захищеності, вміння радіти, співчувати, виявляти твор­чу ініціативу, бути активним, дбати про добрі стосун­ки з членами сім'ї, з друзями, вміти гідно переживати перемоги і поразки. Батьки мають зрозуміти і відчу­ти необхідність певної психологічної компетентності для того, щоб уміти по-справжньому любити свою ди­тину, приймати її такою, якою вона є, ні з ким не порівнюючи і не дорікаючи їй, допомагати їй змісто­вно, радісно й щасливо провести дошкільні роки у рідному колі, добре підготувати дитину до школи. Основні напрями роботи з батьками 1. Консультативна робота. її завданнями є на­дання консультацій батькам, що вперше приводять ди­тину в дошкільний заклад, щодо психічного наванта­ження, яке доведеться пережити дитині, і відповідно рекомендацій по його подоланню; допомога у налаго­дженні постійних психолого-педагогічних взаємин з ви­хователями; підвищення психологічної компетентності з певних питань, що допоможе батькові та матері по­зитивно ставитись до власної дитини, краще зрозуміти свою роль у її житті, аналізувати витоки психологічних проблем, які виникають у родинному спілкуванні, та шляхів їх культурного" розв'язання; поради батькам при виборі для дитини певних студій, школи. Форми консультативної роботи: — індивідуальні консультації для батьків, які звер­нулись до психолога з конкретними запитаннями; — родинні консультації для кількох членів сім'ї з метою вироблення шляхів співробітництва і довірли­вих взаємин у вихованні дітей; — групові консультації, під час яких ставляться, аналізуються і обговорюються різноманітні питання психології, цікаві для більшості батьків групи. 2. Підвищення рівня психологічної освіти батьків. Перед психологом стоїть завдання пробудити і під­тримувати у батьків потребу в спеціальних психо­логічних знаннях щодо розвитку і виховання дитини. Природна інтуїція матері й батька як найперших і головних педагогів дає більше позитивних результатів, коли спирається на їхню психологічну компе­тентність. Форми освітньої роботи: — науково-популярні лекції з психологічних пи­тань розвитку та виховання дитини на групових бать­ківських зборах, факультативах для батьків; — бесіди та дискусії з групою батьків, зацікавлених спільними проблемами виховання та розвитку дітей; — оформлення стендів, листівок, папок з психо­логічною інформацією; — залучення батьків до користування бібліотекою психологічної літератури. ^ Вимоги до освітньої роботи. Освітня робота є пропагандою психологічних знань серед батьків, тому вона має здійснюватись у цікавій і доступній формі. Інформація, яку подає психолог, мусить ґрунту­ватись на науково перевірених фактах. Освітня робота є одним із засобів ознайомлення батьків з роботою психолога, з його завданнями, можливостями і, загалом, з організацією психологічної служби в дошкільному закладі, а далі й у школі. Конкретні приклади і діагностичні дані, які вико­ристовує психолог в освітніх цілях, необхідно надава­ти в такій формі, щоб вони не могли бути викори­стані на шкоду дитині. 3. Профілактично-корекційна робота з батьками. Мета її — допомогти деяким батькам переглянути і переосмислити свої уявлення про виховання; позбути­ся хибних очікувань, звичних, але неефективних за­собів педагогічного впливу; звільнитись від власних психологічних проблем, які заважають добрим стосун­кам з дитиною. Форми профілактично-корекційної роботи з бать­ками: — лекції та бесіди, під час яких аналізуються ти­пові труднощі та помилки у спілкуванні з дітьми певного віку і висвітлюється гальмуючий вплив цих помилок на розвиток особистості;  — активні форми психологічного навчання, в яких батьки вчаться більш ефективно взаємодіяти один з одним та зі своєю дитиною (тренінги батьківської ефективності, партнерського спілкування, креативності, групові дискусії, рольові ігри та ін.); — індивідуальні бесіди з батьками, під час яких психолог ознайомлює їх з результатами психологічно­го обстеження дитини, інформує про її потенційні можливості, труднощі, про засоби, які можуть покра­щити психологічне благополуччя дитини; — консультації, метою яких є корекція виховної позиції батьків, створення більш сприятливих умов для розвитку особистості сина чи дочки. ^ Вимоги до профілактично-корекційної роботи з батьками. Психолог виступає неупередженим посе­редником між сім'єю та дошкільним закладом, допо­магає узгодити вимоги батьків і вихователів так, щоб вони не суперечили одні одним і відповідали потре­бам розвитку дитини. Коли не вдається залучити батьків до співпраці в інтересах дитини,, психолог намагається зберегти з ними доброзичливі стосунки, не звинувачує їх (ней­тральне ставлення сім'ї до роботи психолога краще, ніж негативне). Іноді доводиться проводити профілактичну роботу тільки через дитину. Проте не можна допустити, щоб у результаті дій психолога ставлення дитини до своїх батьків погіршилось. Позитивне сприйняття батьків для дошкільника є основним фактором його психо­логічного благополуччя.