2. Планування аудиторської перевірки

Розуміння системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю необхідне аудитору для того, щоб мати обґрунтовану гарантію того, що система обліку адекватна і вся підлягаюча відображенню облікова інформація дійсно міститься в звітності. Внутрішній контроль звичайно сприяє наданню такої гарантії. Керівництво відповідає за підтримку системи обліку, що передбачає різні види внутрішнього контролю, в обсязі, що відповідає сутності характеру діяльності. А тому в даному підрозділі спробуємо провести оцінку роботи бухгалтерської служби на підприємстві, облікової політики, яка діє на підприємстві та провести попереднє ознайомлення з системою внутрішнього контролю.

Бухгалтерія як структурний підрозділ підприємства – це складова частина адміністрації, що тісно пов’язана з усіма іншими підрозділами. Взаємовідносини бухгалтерії з підрозділами полягають у тому, що перша отримує від них потрібну для обліку і контролю документацію і, у свою чергу, забезпечує їх економічною інформацією про результати їхньої роботи. Характер цих взаємовідносин визначає організацію бухгалтерського обліку.

На підприємстві застосовується науковий підхід до ведення бухгалтерського обліку. Ведення обліку здійснюється з допомогою журнально-ордерної форми в ручному режимі.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку ТОВ «Стіл ЛТД» обрало форму його організації – користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи (ПП Мороз О.М.).

Ведення обліку сторонньою фірмою має свої додаткові переваги:

1) професійний диференційований підхід до залучення спеціалістів;

2) кількість спеціалістів не залежить від суми оплати за послуги;

3) витрати на ведення обліку відносяться до складу валових витрат підприємства;

4) до складу послуг включаються юридичні та консультаційні послуги.

Основна вигода такого способу ведення обліку – зменшення сум штрафних санкцій та пені, які підприємство сплачує до бюджету за результатами планових і позапланових перевірок контролюючих органів. Практика свідчить, що на підприємствах, які користуються послугами спеціалізованих підприємств з ведення обліку, спостерігається зменшення таких платежів на 60-80% порівняно з тими, що користуються послугами штатних бухгалтерів.

У разі потреби спеціалізована фірма також може взяти на себе супроводження (консультантами, юристами, адвокатами) всіх перевірок клієнта контролюючими органами – коли кожен запит чи візит контролерів отримує професійно складений та наданий відзив, кожне запитання – обґрунтовану відповідь.

Попри велику кількість переваг замовлення бухобліку на стороні, можливі негативні наслідки такої співпраці. Наприклад, в контексті відповідальності за неправильне ведення обліку запрошеним бухгалтером. Законом «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що відповідальним за організацію та ведення бухобліку на підприємстві в будь-якому випадку є власник або уповноважений ним орган.

Можливі й інші проблеми при аутсорсингу:

1. спеціалісти перебувають на підприємстві не постійно;

1. застосовується усереднена сума витрат на ведення обліку;

2. потрібна наявність спеціалістів належного рівня.

Також існує велика ймовірність небажаного для підприємства витоку інформації. Підприємство, яке користується такими видами послуг, також відзначає складність контролю та управління підрозділом, який не налужить підприємству.

Підприємство покликало аудиторський контроль для допомоги бухгалтеру виправити можливі помилки, пра­ви­льно організувати облік господарських операцій, фіксувати їх в бухгалтерській до­ку­мен­тації та своєчасно виявляти можливі порушення, зловживання, не допус­кати виникнення умов для їх виникнення.

Ефективність внутрішнього контролю може виявитись важливим фактором при оцінці аудитором аудиторського ризику та системи внутрішнього контролю і тим самим суттєво скоротити обсяг необхідних для виконання дій.

Система внутрішнього контролю має на увазі контрольні процедури, план організації і методи управління підприємством з метою ефективного проведення бізнесу, захисту активів, запобігання помилок, акуратності облікових проводок і своєчасного представлення фінансової інформації.

Система внутрішнього контролю - це політика і процедури, що прийняті керівництвом підприємства для задіяння у реалізації цілей керівництва, що передбачає на скільки це практично можна виконати для впорядкованого і ефективного ведення фінансово-господарської діяльності, включаючи строге слідування політиці керівництва, забезпечення збереження активів, попередження і виявлення факту шахрайства і помилок, точність і повноту бухгалтерських записів і своєчасну підготовку достовірної фінансової інформації.

Внутрішній контроль спрямований на досягнення наступних цілей:

• виконання угод відповідно до законодавства;

• правильний доступ до активів;

• порівняння записів по рахунках активів з реальною їхньою кількістю.

Внутрішній контроль може дати гарантії того, що цілі керівництва досягаються за рахунок обмежень внутрішнього контролю, таких як:

• вимога керівництва, щоб контроль був ефективний по витратах;

• великий потенціал людських помилок через неуважність чи нерозуміння;

• можливість ухилення працівників від відповідальності;

• можливість неадекватності процедур у нових змінених умовах

Структуру системи внутрішнього контролю зображено на рисунку 3.1.

Система внутрішнього контролю

Середовище контролю

Процедури контролю

Перевірка фінансової звітності;

Затвердження проведених звірок;

Перевірка арифметичних томностей записів;

Здійснення контролю над прикладними програмами;

Ведення і перевірка аналітичних розрахунків і оборотних відомостей;

Затвердження контролю над ними;

Порівняння даних, отриманих із внутрішніх джерел із зовнішніми джерелами інформації;

Обмеження прямого фізичного доступу до активів і записів;

Порівняння і аналіз фінансових результатів із видатками, передбачених кошторисом.

діяльність керівництва

організаційна структура підприємства

методи розподілу повноважень і відповідальності

філософія керівництва і стиль його роботи

система контролю із сторони керівництва

Рисунок 3.1– Структура системи внутрішнього контролю

Слід зауважити, що основна мета вивчення та оцінки аудитором системи внутрішнього контролю полягає в тому, щоб підготувати основу для планування аудиту та встановлення виду, термінів проведення і обсягів аудиторської перевірки.

Оцінка аудиторського ризику та суттєвості

Ризик аудиту або загальний ризик – це небезпека того, що аудитор зробить неправильний висновок щодо фінансової звітності після виконання аудиторських процедур, тобто за неправильно складеною фінансовою звітністю буде представлений висновок без застережень, навпаки.

Аудиторський ризик складається:

1. властивий ризик;

2. ризик пов’язаний із невідповідністю внутрішнього контролю;

3. ризик невиявлення помилок і перекручень.

Властивий ризик – це всі ризики, пов’язані з підприємницькою діяль­ністю, які перебувають під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів, зде­більшого прямо не пов’язані з контрагентом підприємця (інфляція, конкуренція, спад виробництва, розрив ділових зв’язків, зміни ринку збуту, безробіття тощо), а також загальною організацією і структурою підприємства, господарсько-управлінською та фахово-штатною політикою, кваліфікацією кадрів.

Під ризиком невідповідності внутрішнього контролю розуміють ймовірність того, що недостовірна інформація, котра може існувати за класом операцій або класом укладених угод і могла бути суттєвою окремо або в сукупності з недостовірною інформацією за іншими рахунками або класами операцій, не буде попереджена або своєчасно виявлена системою внутрішнього контролю підприємства. Для того, щоб оцінити ризик невідповідності внутрішнього контролю, аудитор повинен вивчити адекватність описання та перевірити процедури внутрішнього контролю підприємства. При відсутності такої оцінки аудитор повинен зробити припущення, що розмір ризику внутрішнього контролю високий.

Ризик контролю являє собою оцінку ефективності системи внутрішньо­го контролю клієнта з точки зору її здатності попереджати і виявляти помилки. Він оцінюється як міра очікування (сподівання) аудитора, що помилки в сегментах фінансової звітності, які перевищують допустиму величину, не будуть ні не виявлення, ні виявлені в системі внутрішнього контролю клієнта. Оцінка ризику неефективності внутрішнього контролю базується на вивченні його структури, складових елементів, а саме: контрольного середовища, облікової системи і контрольних моментів (процедур).

Ризик не виявлення – це ризик, який аудитор готовий взяти на себе щодо не виявлення суттєвих помилок у фінансовій звітності за допомогою ауди­торських процедур, припускаючи, що в системі внутрішнього контролю їх не змогли виявити і виправити. Він оцінюється як імовірність того, що аудитори не зможуть виявити суттєвих помилок у системі обліку клієнта, які не були виявлені і виправлені за допомогою системи внутрішнього контролю.

Для визначення аудиторського (висновку) ризику існує дуже багато методик, за однією з них аудиторський ризик оцінюється за формулою:

AR=IR x CR x DR (3.1)

де, IR – властивий ризик; CR – ризик контролю; DR – ризик невиявлення.

Нам необхідно визначити ризик невиявлення DR:

(3.2)

Даний ризик пов’язаний із проведення незалежних процедур перевірки. Ризик не виявлення – це ризик не виявлення помилок аудитора. Ризик не виявлення помилок існує завжди.

Для того, щоб визначити ризик не виявлення помилок необхідно встановити:

1. аудиторський ризик (AR) – аудитор встановлює самостійно в межах від 5% до 20%. В даному випадку AR=15%;

2. ризик контролю – це ймовірність недостовірності інформації;

3. властивий ризик є показником вразливості залишку за певними бухгалтерськими рахунками або категорією операцій стосовно перекручень, які можуть бути суттєвими. Для того щоб зробити оцінку властивого ризику аудитору слід використати свої професійні знання з метою врахування й оцінки численних факторів постійних ризиків. Властивий ризик носить зовнішній характер (інфляція, розвиток галузі, зміни в економіці, політична стабільність) та внутрішній (якість управляння можливість зловживань, помилок, крадіжок) характер.

Методика розрахунку ризику контролю наведена в таблицях (3.4) - (3.6).

Таблиця 3.4 – Оцінка ризику внутрішнього контролю

№ з/п	Фактори	Середня оцінка	Відносні фактичні оцінки	Абс. фактичні оцінки
1	2	3	4	5
1	Методи адміністративного контролю	5,8	1	5,8
2	Ставлення адміністрації до внутрішнього контролю	5,4	1	5,4
3	Кадрова політика організації і перепідготовка працівників	7,8	1	7,8
4	Компетентність контрольного персоналу	12,6	1	12,6
5	Наявність служби внутрішнього аудиту та її функції	6,7	1	6,7
6	Підпорядкованість контрольного персоналу	4,8	0,5	2,4
7	Розподіл повноважень і обов’язків	5,8	1	5,8
8	Санкціонування операцій	5,6	1	5,6
9	Нагляд за виконанням контрольних процедур	4,1	0,5	2,05
10	Використання контрольних процедур	5,2	1	5,2
11	Складна корпоративна структура	3,4	0,5	1,7
12	Організація системи обліку та внутрішнього контролю	10,2	0,5	5,1
13	Інші фактори	5,2	1	5,2
14	Контроль за документами і їх збереженням	5,4	1	5,4
15	Наявність техніки та технології засобів контролю	4,0	0,5	2,0
16	Правильність операцій в обліку	8,0	1	8,0
Разом:		100		86,75

Система внутрішнього контролю на даному підприємстві є простою, тому ризик її неефективності зростає. Відповідно були поставлені високі значення ризику для таких факторів як: методи адміністративного контролю, ставлення адміністрації до внутрішнього контролю, наявність служби внутрішнього аудиту та її функцій, використання контрольних процедур, правильність відображення операцій в обліку та інші фактори. З іншої сторони, проста корпоративна структура і простота операцій, наявність технічних і технологічних засобів контролю дозволяє понизити загальний рівень внутрішнього контролю. Таким чином, можемо визначити ризик внутрішнього контролю – 86,75%.

Таблиця 3.5 – Оцінка ризику зовнішнього контролю

№ п/п	Фактори	Середня оцінка	Відносні фактичні оцінки	Абс. фактичні оцінки
1	2	3	4	5
1	Час проведення зовнішнього контролю	5,9	0,5	2,95
2	Зміни законодавчих і нормативних актів	12,8	1	12,8
3	Кваліфікація зовнішніх контролерів	15,5	0,5	7,75
4	Обсяг вибірки для зовнішнього контролю	7,0	1	7,0
5	Перелік контролюючих процедур, що використовуються у зовнішньому контролі	8,5	0,5	4,25
6	Репутація зовнішнього контролера	7,3	1	4,3
7	Об’єктивність в оцінці об’єктів перевірки і дій керівника та інших службових осіб	10,1	0,5	5,05
8	Компетентність зовнішнього контролера щодо об’єктів перевірки	11,2	1	11,2
9	Мета і завдання зовнішнього контролю	4,9	1	4,9
10	Об’єкти зовнішнього контролю	7,5	1	7,5
11	Інші фактори	9,3	1	9,3
Разом:		100		80,00

Отже, ризик зовнішнього контролю становить 80%. Найбільший вплив на нього мають такі фактори: зміни законодавчих і нормативних актів, обсяг вибірки для зовнішнього контролю, репутація зовнішнього контролера, компетентність зовнішнього контролера щодо об’єкту перевірки та інші фактори.

З вище наведених даних очевидно, що властивий ризик становить 60,05%.

Найбільший вплив в даній ситуації мали такі показники: економічна ситуація на ринку та в галузі, конфлікт інтересів.

Отже, ризик внутрішнього контролю CRв=86,75 і ризик зовнішнього контролю CRз=80. Як бачимо ці ризики є досить високими, звідси випливає, що внутрішній контроль на підприємстві є недостатнім.

Таблиця 3.6 – Оцінка властивого ризику

№ п/п	Фактори	Середня оцінка	Відносні фактичні оцінки	Абс. фактичні оцінки
1	2	3	4	5
1	Характер бізнесу клієнта	10,4	0,5	5,2
2	Економічна ситуація в галузі, на підприємстві	9,3	1	9,3
3	Законодавчі акти, що регулюють основні види діяльності підприємства	11,6	0,5	9,3
4	Операції з дочірними підприємствами (філіями)	4,1	0	0
5	Система оподаткування і можливість проникнення нелегального бізнесу	17,1	0,5	8,55
6	Конфлікт інтересів	6,5	1	6,5
7	Професійність і чесність адміністрації	12,3	0,5	6,15
8	Комплексний і незвичний характер операцій і їх складність	5,0	0,5	2,5
9	Форма розрахунків підприємства	3,9	0,5	1,95
10	використання кредитів банків	5,5	0,4	2,2
11	Капітальні вкладення	4,8	0,5	2,4
12	Незавершене виробництво	3,5	0	0
13	Інші фактори	6,0	1	6,0
Разом:		100		60,05

Властивий ризик внутрішнього контролю IR = 60,05%, тобто ризик того, що регістри бухгалтерського обліку і фінансова звітність містять недостовірну інформацію досить мала.

Тепер можна зробити оцінку ризику невиявлення:

або 35,9%

Отже, як бачимо ризик невиявлення помилок DR = 35.9% є невеликим, тобто аудиторській перевірці має теж не припуститись значних помилок. В загальному ризик невиявлення дає змогу нам оцінити на скільки ретельно повинна бути проведена перевірка і яка за величиною повинна бути вибірка. Оскільки DR = 35.9% то вибірку для перевірки не слід брати велику, а саме 10 документів.

При проведенні оцінки ризику було виявлено, що ризик внутрішнього контролю становить 86,75%; ризик зовнішнього контролю – 80,00%; властивий ризик – 60,25%.

Концепція суттєвості є одним з основних понять аудиту, проте необхідно встановити чіткі й однозначні її критерії.

Під суттєвістю розуміється те граничне значення помилки в бухгалтерській звітності, починаючи з якого кваліфікований користувач такої звітності з великим ступенем імовірності отримає можливість робити на її основі правильні висновки. Тобто, суттєвою в аудиті буде вважатися інформація, якщо її відсутність або недостовірність може значно впливати на об’єктивність фінансової звітності і відповідно, економічні рішення користувачі.

При плануванні аудиту конкретного підприємства аудитору на підставі власного професійного судження необхідно встановити межі суттєвості тих помилок, які окремо або в сукупності можуть викривляти бухгалтерську звітність.

Принцип суттєвості в аудиті базується на положенні про те, що певні дані фінансового звіту в інформативному плані є більш важливими, ніж інші. Суттєвість залежить від розміру статті або помилки, яка оцінена за певних обставин, відсутності або перекручення інформації.

Аудиторам в процесі попередньої оцінки рівня суттєвості, визначається максимальна сумарна помилка, яка хоч і свідчить про помилки, але не впливає на рішення зацікавленості користувачів. Ця попередня оцінка суттєвості дозволяє аудитору правильно спланувати перевірку і визначити обсяг робіт, які необхідно виконати. Якщо в якості рівня суттєвості встановлено невелику суму, то аудитору потрібно отримати більшу кількість інформації в ході перевірки звітності.

Суттєвість може мати як кількісних так і якісний аспект.

Для цього зробимо вибірку окремих статей балансу ТОВ «Стіл ЛТД» станом на 31.12.14 р. та обчислимо їх питому вагу в загальному показнику суттєвості (табл. 3.7) (Баланс підприємства наведено в Додатку А).

Таблиця 3.7 – Визначення рівня суттєвості статей Розділу І пасиву Балансу

Показник балансу	Сума, тис. грн.	Коефіцієнт суттєвості	Показник суттєвості, грн.
1	2	3	4
Статутний капітал	4000	0,5%	20000
Неоплачений капітал	(2891,5)	0,5%	14457
Нерозподілений прибуток	(353,9)	0,5%	1770
Власний капітал	754,6	0,5%	3775
Баланс	912,0	0,5%	4560

Отже, для власного капіталу показник суттєвості становить 3775 грн. Зокрема, для такої статті балансу, як статутний капітал показник суттєвості становить 20000 грн. Це означає, що помилки, виявлені під час проведення аудиту власного капіталу, які не перевищують 3775 грн. аудитор буде вважати несуттєвими.

Процес вибору для розрахунку суттєвості залежить від сфери діяльності господарського суб’єкта, форми власності, масштабів діяльності, фінансових результатів і балансу.

Отже, суттєвість – це максимально допустимий розмір помилкової суми, яка може бути показана у звітності і розглядатися як несуттєва, тобто така, що не вводить користувачів в оману.