- •Бакалаврська робота
- •Розділ 1. Природні умови функціонування басейну річки Лютиця
- •Фізико-географічні умови розташування
- •Кліматичні умови
- •Характеристика ґрунтового покриву
- •Особливості рослинного світу
- •Гідрологічні умови
- •Соціальний стан населення в межах району
- •Розділ 2. Методи і методика
- •Розділ 3. Вплив господарської діяльності на стан екосистеми річки Лютиця
- •3.1. Вплив господарської діяльності на екологічний стан поверхні водозбору
- •3.2. Вплив господарської діяльності на хімічний склад води в річці
- •Розділ 4. Визначення рівня антропогенного навантаження на басейн річки Лютиця
- •4.1. Визначення площі поверхні водозбору річкового басейну
- •4.2. Розрахунок антропогенного навантаження на екосистему річки
- •Розрахунок:
- •4.3. Методи біологічної індикації води річок
- •4.4. Оцінка якості поверхневих вод в сучасних умовах використання
- •Розділ 5. Моніторинг екологічного та хімічного стану для поверхневих вод
- •5.1. Методика вибору моніторингових ділянок річки
- •5.2. Періоди на проведення моніторингу елементів якості
- •5.3. Класифікація результатів біологічного моніторингу
- •Розділ 6 Охорона праці
- •6.1. Організація охорони праці на підприємстві
- •6.2. Відповідальність посадових осіб за порушення законодавства з охорони праці
- •6.3. Інструктажі з питань охорони праці: характер інструктажів, час, періодичність та місце проведення.
- •6.4. Пожежна безпека на підприємстві
- •Висновок Список використаної літератури
Розділ 2. Методи і методика
Стратегічною метою України є входження в Європейське співтовариство. В рамках Плану дій «Україна – ЄС» Міністерство охорони навколишнього природного середовища України має на меті адаптацію українського природоохоронного законодавства із законодавством Європейського Союзу, впровадження європейських моделей управління і охорони природних ресурсів. Зокрема, надзвичайно важливим є реформування у сфері управління водними ресурсами.
Прийнята у 2000 році Водна Рамкова Директива (ВРД) ЄС визначає основні принципи управління водними ресурсами та шляхи досягнення доброї якості води і безпечного стану річок і водойм. Одним із головних принципів, викладених у Водній Рамковій Директиві ЄС є інтегрована басейнова модель управління водними ресурсами, що передбачає спільні дії усіх держав, що знаходяться у бассейнах річок.
Водна Рамкова Директива передбачає:
• Комплексний підхід до захисту усіх вод – річок, озер, прибережних і підземних вод;
• Досягнення «доброго» стану для всіх вод до 2015 року (цілеспрямований менеджмент);
• Управління водними ресурсами за басейновим принципом;
• Посилення транскордонного співробітництва прибережних країн (один річковий басейн – єдиний план управління);
• Ефективне використання водних ресурсів за принципом «забруднювач платить»;
• Широкомасштабне залучення громадян, зацікавлених сторін, НГО;
• Удосконалення законодавства
Згідно Директиви «Річка» — це водний об’єкт суші, більша частина якого протікає по земній поверхні, але який може протікати якусь свою частину під землею.
«Річковий басейн» — це площа землі, з якої всі поверхневі потоки, проходячи послідовність струмків, річок та, можливо, озер, течуть до моря через окреме річкове гирло, естуарій або дельту.
Держави-члени повинні визначити розташування та межі поверхневих водних об’єктів, а також виконати первинне характеризування всіх таких об’єктів згідно з такою методологією. Держави-члени можуть групувати разом поверхневі водні об’єкти з метою здійснення такого первинного характеризування.
Поверхневі водні об’єкти в межах району річкового басейну повинні бути визначені як такі, що підпадають під одну з названих нижче категорій поверхневих вод: річки, озера, перехідні води або прибережні води, та як штучні поверхневі водні об’єкти або істотно змінені поверхневі водні об’єкти.
Для кожної категорії поверхневих вод відповідні поверхневі водні об’єкти в межах району річкового басейну повинні бути розмежовані відповідно до типу. Ці типи визначено, використовуючи “систему A” або “систему B”.
Якщо використовується система A (рис. 2.1), то поверхневі водні об’єкти в межах району річкового басейну мають спочатку бути розмежовані за відповідними екорегіонами згідно з географічними територіями. Водні об’єкти в межах кожного екорегіону повинні потім бути розподілені за типами поверхневих водних об’єктів згідно з дескрипторами.
Для штучних та істотно змінених поверхневих водних об’єктів повинна бути запроваджена диференціація згідно з дескрипторами для будь-яких категорій поверхневих вод, які найбільше нагадують зазначені істотно змінені або штучні водні об’єкти.
Держави-члени повинні надати Комісії карту або карти (у форматі ГІС) щодо географічного розташування типів, які відповідають ступеням диференціації, що вимагаються згідно із системою A.
Рис. 2.1. Типи поверхневих водних об’єктів (Система А)
У Водній Рамковій Директиві представлена карта, яка відображає екорегіони для річок і озер (рис.2.2).
Рис. 2.2. Система A: Екорегіони для річок та озер
1.Іберійсько-Макаронезійський регіон; 2.Піренеї; 3.Італія, Корсика та Мальта; 4.Альпи; 5.Дінарські Західні Балкани; 6.Хеленські Західні Балкани; 7.Східні Балкани; 8.Західні височини; 9.Центральні височини; 10.Карпати; 11.Угорські низовини; 12.Понтійська провінція; 13.Західні рівнини; 14.Центральні рівнини; 15.Балтійська провінція; 16.Східні рівнини; 17.Ірландія та Північна Ірландія; 18.Великобританія; 19.Ісландія; 20.Бореальні плато; 21.Тундра; 22.Фінсько-Скандинавський щит/плита; 23.Тайга; 24.Кавказ; 25.Каспійська западина
Згідно ВРД басейн р. Лютиця за типологією відноситься до низини (<200 м), типологією розміру –мала (> 10-100 км2), геологія – вапняки. Відповідно до екорегіону басейн річки відноситься до Східної рівнини.
