Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми магістерської роботи, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет та методи дослідження, висвітлено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, визначено зв’язок магістерської з науковими програмами і темами, наведено інформацію про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі магістерської роботи «Теоретичні основи вартості страхової компанії» розглянуто поняття вартості господарюючого суб’єкта, її види та принципи оцінки, методи оцінки вартості страховика, механізм оцінки вартості страхової компанії.

Досліджено, що в науковій літературі спостерігається нечітке розмежування понять «ціна», «вартість», «вартість підприємства». Серед науковців немає єдиного підходу до визначення вартості підприємства. Питання оцінки вартості підприємства поєднує в собі три неоднозначні напрями. Для вирішення даної проблеми розглянуто питання «оцінка вартості підприємства» з позиції тлумачення трьох його складових понять. В магістерській роботі було чітко сформульовано поняття ціни та вартості.

Отже, ціна - фундаментальна економічна категорія, яка означає кількість грошей, за яку продавець згоден продати, а покупець готовий купити одиницю. Ціна певної кількості товару складає його вартість, тому правомірно говорити про ціну як грошову вартість одиниці товару/цінності.

Вартість - еквівалент цінності об'єкта, виражений у грошовій формі

Вартість страхової компанії (СК) - це передбачувана ціна в тому або іншому грошовому еквіваленті, що могла б бути запропонована за дану страхову компанію з урахуванням тих або інших факторів, що впливають на характер такої оцінки й відповідно до методології конкретного застосовуваного способу оцінки.

Вартість СК як економічна категорія має бути охарактеризована з позиції:

• Витрат, які були понесені в процесі її створення;

• Кон’юнктури ринку;

• Очікуваного доходу.

Питанню оцінювання вартості страховика приділена значна увага в документах, що регламентують оціночну діяльність в Україні.

Так, в Україні в 1995 створено «Українське товариство оцінювачів» (УТО), основними завданнями якого стали:

• становлення професії оцінювача в Україні;

• нормативне та методологічне забезпечення діяльності з оцінки майна, майнових прав та бізнесу;

• сертифікація оцінювачів;

• встановлення міжнародних контактів.

Основним документом, що регламентує оціночну діяльність в Україні, стали «Норми професійної діяльності оцінювача», розроблені на основі Міжнародних стандартів оцінки.

Оцінка вартості страхової компанії проводиться в таких випадках:

Цілі проведення оцінки вартості підприємства

Купівля – продаж підприємства цілком або по частинах

Реструктуризація або ліквідація підприємства

Купівля – продаж акцій підприємства

Емісія акцій

Визначення кредитоспроможності

Залучення зовнішнього фінансування

Страхування

Приватизація

Визначення бази оподаткування

Майнові суперечки

Оптимізація вартісної структури майнового комплексу підприємства

Формування статутного капіталу

Рис.1. Цілі оцінки вартості підприємства

В Україні існують наступні стандарти оціночної діяльності:

• "Загальні засади оцінки майна і майнових прав"

• " Оцінка нерухомого майна "

• " Оцінка цілісних майнових комплексів "

• " Оцінка майнових прав інтелектуальної власності "

З метою вироблення уніфікованих підходів до методології та порядку проведення оцінювання в 1981 р. був створений Міжнародний комітет зі стандартів оцінки вартості майна. Ним було розроблено ряд стандартів оцінювання:

• МСО 1 «Ринкова вартість як база оцінки»;

• МСО 2 «Бази оцінки, відмінні від ринкової вартості»;

• МСО 3 «Оцінка з метою фінансової звітності та суміжної документації»;

• МСО 4 «Оцінка забезпечення позики, застави і боргових зобов’язань».

У теорії і практиці для оцінки вартості майна використовують три основні підходи:

• витратний (майновий);

• дохідний;

• порівняльний (ринковий).

Було виявлено і розглянуто недоліки та переваги кожного підходу та методу, викладено доцільність використання останніх при оцінці для різноманітних цілей.

В магістерській роботі розглянуто алгоритм розрахунку вартості страхових компаній за трьома підходами з використанням різних методів оцінки.

		Етапи проведення оцінки вартості страховика
	постановка завдання на проведення оцінки вартості страховика			визначаються об'єкт і мета оцінки, склад оцінюваних прав, вид вартості, дата і терміни виконання оцінки, оформляється технічне завдання і договір на оцінку
	збір і детальний аналіз інформації про оцінюване підприємство
				збір юридичної, бухгалтерської, фінансової, технічної, ринкової і іншої
	аналіз галузі, в якій функціонує підприємство			проблеми, перспективи розвитку, основні конкуренти, середня собівартість продукції, середня рентабельність,
	аналіз фінансово господарської діяльності підприємства по даним фінансової звітності та управлінського обліку
				наліз майнового стану, ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості, ділової активності, рентабельності, діагностика банкрутства
	вибір підходів і методів оцінки
				доходний, майновий, порівняльний
				розрахунок за методом відповідного підходу
	розрахунок оцінки вартості
	оформлення звіту про оцінку вартості підприємства			завдання остаточної інформації щодо оцінки вартості підприємства

Рис. 2. Етапи проведення оцінки вартості страховика

Правові відносини оцінювача й замовника регулюються договором, що укладаються в письмовій формі й не потребує нотаріального посвідчення.

За результатами проведення оцінки складається звіт.

У другому розділі «Характеристика сучасного механізму аналізу та вартості страхової компанії в Україні» було дано широку характеристику страховому ринку України, розглянуто ринок в динаміці та проведено співставлення страхових компаній через рейтинги за показниками, що найбільшою мірою впливають на результат оцінки:

• Рейтинг страхових компаній по чистим преміям;

• Рейтинг страхових компаній за розміром активів;

• Рейтинг страхових компаній по нерозподіленому прибутку;

• Рейтинг страхових компаній за розміром гарантійного фонду;

• Рейтинг страхових компаній за розміром власного капіталу.

При взаємодії страхових компаній зі страховиками та перестраховиками виникає питання щодо критеріїв, згідно з якими можна прогнозувати виконання своїх зобов’язань учасниками страхового ринку за договорами страхування. Одним з таких критеріїв є рейтингова оцінка страховика, проводити яку можна за багатьма моделями як у межах внутрішнього, так і зовнішнього страхових ринків. Залежно від того, хто проводить цю оцінку (сам страхувальник, страховик, перестраховик чи, наприклад, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг), кількість факторів, які формують рейтинг, і їх склад можуть варіюватися. Виникає проблема розрахунку рейтингу страхової компанії з використанням тих показників, які є статистично значущими залежно від того, для кого і з якою метою дані рейтинги проводяться, проблема порівнянності та адекватності цих оцінок.

Для рейтингової оцінки страхових компаній більшість науковців використовує дані про сумарні активи або набір інших показників фінансової діяльності. Але проблема наявності на страховому ринку значної кількості фіктивних компаній та компаній, які створюються для страхування таких видів ризику, імовірність яких є практично неможливою подією, обумовлює те, що необхідно проводити оцінку рейтингу страхових компаній, враховуючи практично в обов’язковому порядку складові, які формують активи. Рейтинг визначається як показник надійності.

Рейтинг – комплексна оцінка, яка проводиться за багатьма факторами, кількість яких, як і самі ці фактори, визначається окремо. Рейтинг трактується як об’єктивна інформація про економічний стан фінансової установи, який надає можливість порівнювати і оцінювати ці установи особі, що приймає рішення. Рейтинг визначається як рівень надійності страхової компанії, який в свою чергу ми описуємо через набір показників, розраховуючи імовірність попадання кожного окремого показника в певні інтервали, які визначаються окремо.

Аналіз страхової компанії враховує розгляд широкого спектра кількісних та якісних факторів, що впливають на фінансову стійкість страхової компанії.

Рейтингові служби, перевіряючи діяльність страхових компаній, здійснюють це в тісній взаємодії з кожною з них. Їх висновки ґрунтуються на детальному кількісному й якісному аналізах прибутковості та ліквідності, управління компанією, диверсифікацією, якістю її портфеля та деяких додаткових критеріїв.

У даний час основним рейтингом у сфері страхування є рейтинг Standard&Poor’s.

На сучасному етапі не існує єдиної загальноприйнятої методики визначення рейтингу страхової компанії, яка б враховувала специфіку українського страхового ринку. Рейтинги, що формуються українськими рейтинговими компаніями, такими як InsuranceTop, не визнаються та часто критикуються міжнародними агентствами.

Також в другому розділі було проведено оцінку вартості трьох страхових компаній, що мають значні розбіжності в розмірі, активах та мають велику різницю в рейтингових оцінках за рядом показників. Було зіставлено вартість страхових компаній та зроблено відповідні висновки.

У третьому розділі «Напрямки удосконалення оцінки вартості страхової компанії» було розглянуто та удосконалено питання впровадження інформаційних технологій та удосконалення інформаційного забезпечення для оцінки вартості страховика, побудовано карту ризиків страховика та досліджено вплив ризиків на результат оцінки, було розглянуто та удосконалено альтернативні моделі оцінки вартості страхової компанії.

Запорука успішної оцінки вартості підприємства - якісна інформаційна база. Інформація, необхідна для такої оцінки, міститься з різних джерел. При цьому важливо, щоб вона відображала стан зовнішнього (макроекономічної і мікроекономічної) і внутрішнього середовища діяльності в різні періоди часу. Характеристики оціночної діяльності СК на дату оцінки є результатом попереднього розвитку, передумовою майбутнього розвитку і одночасно залежать від стану справ в економіці країни, в галузі і регіоні.

Оскільки вартість СК є результатом впливу численних взаємопов'язаних факторів, остільки і інформація необхідна для її оцінки являє собою систему взаємопов'язаних інформаційних блоків, серед яких виділяються фінансові результати діяльності підприємства.

Оціночна інформація класифікується за різними критеріями. Залежно від характеризуються умов виділяються зовнішня і внутрішня інформація. Зовнішня інформація характеризує умови функціонування підприємства в регіоні, галузі, в країні, на зовнішньому та внутрішньому ринках. Внутрішня інформація описує саме підприємство, дає звіт про його діяльність, організаційній структурі, фінансові результати.

Для автоматизації процесу фінансового аналізу можна використовувати спеціалізовані комп'ютерні програми. Призначення розглянутих програм зовнішня і внутрішня діагностика фінансової діяльності підприємств, а також оцінка її реальної вартості. При цьому програми різних виробників відрізняються один від одного користувача інтерфейсом та інструментарієм розробки (останнє, як правило, впливає на їх функціональні можливості), спектром розв'язуваних задач, числом доступних методик аналізу, ступенем подробиці вихідних даних і деякими іншими характеристиками.

Як вже зазначалося раніше, діагностика фінансового стану підприємства виконується на основі офіційної звітності. при цьому відомості бухгалтерського балансу і звіту про прибутки і збитки вводяться в базу даних, і програма проводить ретельний аналіз на предмет несуперечності показників.

Введення звітів може здійснюватися як вручну, так і в автоматичному режимі з форматів даних найбільш популярних бухгалтерських програм.

Програми дозволяють зробити часткову або повну переоцінку статей активу і пасиву балансу і, таким чином, «спуститися з небес на землю». Переоцінюються, наприклад, дебіторська і кредиторська заборгованості, акціонерний капітал, матеріальні запаси, основні засоби, незавершене виробництво, цінні папери та отримані кредити. Для цього користувач може задати як єдиний коефіцієнт переоцінки по потрібній статті, так і окремі - по кожній складовій показника. Наприклад, задається коефіцієнт переоцінки всієї дебіторської заборгованості або вказуються коефіцієнти перерахунку по кожному конкретним дебітором. Це значно підвищує достовірність результатів, а часом і взагалі є єдино прийнятним підходом до зіставному аналізу фінансових звітів.

В цілому характеристики основних програм автоматизації фінансового аналізу («ІНЕК: АФСП» (далі - АФСП) фірми ІНЕК, Аudit Ехpert фірми «Про-Інвест-ІТ» і «АБФИ-Підприємство» (далі - АБФИ) фірми «Вестона») можна узагальнити у табл 3. нижче. Наявність певної властивості у продукту позначено символом «+», його відсутність - символом «-».

Таблиця 3

Характеристики програм автоматизації фін. аналізу

Функціональність	АФСП	Аudit Ехpert	АБФИ
Базові можливості
Аналіз ліквідності, беззбитковості та рентабельності	+	+	+
Можливість здійснення горизонтального і вертикального аналізу, а також аналізу трендів	+	+	+
Наявність регламентованих методик аналізу	+	+	+
Можливість порівняння значень фінансових показників з нормативами	+	+	+
Можливість прогнозування значень показників	-	+	-
Формування експертних висновків за результатами аналізу	+	+	-
Експорт результатів аналізу в інші програми	+	+	+
Можливість створення аналітичних звітів	-	+	+

Продовження таблиці 3

Способи розширення базових можливостей
Створення нових форм введення вихідних даних	-	+	+
Засоби опису нових розрахункових показників для реалізації власних методик аналізу		+	+
Можливість порівняння значень фінансових показників з показниками офіційної бухгалтерської звітності підприємств - лідерів у галузях		+
Можливість ранжирування підприємств	+	+	+

Основною метою використання даного програмного продукту є скорочення тимчасових витрат на побудову «дерева» ймовірностей настання ризиків міноритарного характеру в ході застосування дохідного підходу до оцінки вартості.

Характерною рисою СК в умовах ринкової економіки являється наявність ризику на всіх стадіях життєвого циклу підприємства.

Як тільки виявлено фактори ризику, потрібно оцінити можливі наслідки цих подій і відповідну ймовірність того, що вони відбудуться. На стадії планування потрібно заздалегідь вирішити, як оцінювати наслідки та ймовірність (тобто яку шкалу використовувати).

Оцінка потенційних наслідків конкретної події може бути утруднена тією обставиною, що наслідки варіюються в широких межах чи сама подія відбувається кілька разів протягом певного проміжку часу.

Імовірність події можна оцінити у загальному, чистому й цільовому вигляді.

У загальному вигляді ймовірність події оцінюють, не враховуючи заходів, що компанія може вжити для того, щоб знизити цю ймовірність.

У чистому вигляді ймовірність оцінюють, ураховуючи, що буде вжито всіх можливих заходів, щоб уникнути ризику чи знизити його ймовірність.

Ризики поділяють на групи — за частотою виникнення, за серйозністю наслідків і т. д. Ймовірність виникнення ризику та можливі наслідки (значущість ризику) також оцінюється експертним шляхом.

На практиці можна побудувати велику кількість різних видів карт ризиків. Приклад карти ризиків страхової компанії зображено на рис.4, 5.

Рис.4. Карта ризиків страхової компанії

Рис.3.2. Умовна карта ризиків страхової компанії

Арабські цифри на карті — це позначення ризиків, котрі були класифіковані за чотирма категоріями значущості і шістьма категоріями імовірності, до того ж таким чином, щоб кожному поєднанню «імовірність-значущість» відпов­ідав один вид ризику. Така класифікація, що розміщує ко­жен ризик в спеціальну окрему комірку, не є обов’язковою, проте спрощує процес встановлення пріоритетів, показую­чи положення кожного ризику відносно інших.

Жирна ламана лінія — це так звана лінія толеран­тності, тобто межа, перевищивши яку ризик може по­ставити під загрозу функціонування бізнесу.

Використання загальноприйнятих методів розрахунку вартості бізнесу для вітчизняних компаній обмежується рядом як об’єктивних, так і суб’єктивних факторів. Серед таких факторів слід зазначити специфіку макроекономічних умов, нестабільне політичне становище, специфіку користувачів інформації тощо. В Україні зовнішнє для бізнесу середовище висуває низку нетипових критеріїв, що відчутно збільшують похибку у розрахунках вартості підприємства традиційними методами. Це зумовлює необхідність пошуку альтернативних шляхів оцінки бізнесу та їх адаптації до українських реалій. Ми вважаємо, що однією з найбільш прийнятних до використання моделей є модель ЕВО. Проведений нами аналіз показав не тільки переваги, але й недоліки використання моделі ЕВО, такі як невиконання на практиці принципу обліку чистого прибутку, на якому базується модель, та труднощі розрахунку окремих її показників. Не дивлячись на це, модель є дієвою та відповідає більшості критеріїв, визначених для моделі оцінки бізнесу в Україні.

Подальші дослідження в цьому напрямку вимагають проведення необхідних розрахунків на основі фінансової звітності певної репрезентативної вибірки вітчизняних підприємств, аналізу відхилення отриманих результатів від розрахованих за моделлю, узагальнення результатів та внесення уточнень до моделі ЕВО з метою її максимальної адаптації до вітчизняних реалій.