- •Тема 1. Україна в першій світовій війні План
- •Тема 2.1. Українська революція. План
- •6 Квітня 1917р. У Києві зібрався Український національний конгрес
- •Тема2.2.Українська революція
- •Тема 3.1Україна в боротьбі за збереження державної незалежності План
- •Він розгорнув бурхливу політичну діяльність з метою захоплення влади.
- •Тема 3.2. Україна в боротьбі за збереження державної незалежності (1918-1920 рр.) План
- •Тема 3.3. Україна в боротьбі за збереження державної незалежності ( 1918-1920рр.) План
- •Тема 3.4. Культура і духовне життя в Україні 1917-1920рр. План
- •Тема 4. Українська рср в умовах нової економічної політики (1921-1928рр.) План
- •Основні зміни в період непу:
- •У сільському господарстві:
- •У промисловості:
- •У галузі торгівлі і фінансів:
- •Тема 4.2. Культура і духовне життя в роки неПу. План
- •Тема 5. Радянська модернізація України (1929-1938) План
- •Тема 5.2. Утвердження сталінського режиму в Україні План
- •Тема 5.3. Західна Україна у 1921-1938рр. План
- •1. В міжвоєнний період західноукраїнськими землями володіли інші держави.
- •Тема 6. Україна в роки другої світової війни План
- •Тема 6.2. Україна в роки Другої світової війни План
- •Тема 7.1. Розвиток України в 1945-на поч. 50-х рр. План
- •Тема 7.2. Розвиток України в 1945-на поч. 50-х рр. План
- •Позитивне значення мали такі перетворення:
- •Тема 8. Україна в умовах десталінізації (1953-1964рр.) План
- •Тема 9. Україна в період “застою” і кризи радянського суспільства План
- •Тема 10. Розпад Радянського Союзу і відродження незалежності України План
- •Тема 11.1. Україна в умовах незалежності План
- •Тема 11.2. Україна в умовах незалежності План
- •Тема 11.3. Україна в умовах незалежності План
- •Тема 11.4. Україна в умовах незалежності План
- •Тема 11.5. Україна в умовах незалежності План
Тема 3.4. Культура і духовне життя в Україні 1917-1920рр. План
Загальні умови культурного будівництва.
Розвиток культури за доби П.Скоропадського.
Освітня політика більшовиків.
1. Національно-визвольна і громадянська війни, збройні інтервенції інших держав руйнівно позначилися на всій матеріальній інфраструктурі суспільства. У вогні війни гинули або вивозилися нагромаджувані віками культурні цінності.
Проте культурний процес в ці роки не уповільнився, а прискорився. В умовах революційної ситуації потяг народних мас до культурних надбань людства істотно зріс.
Політичні режими змінювалися в Україні з калейдоскопічною швидкістю, і в кожного з них було небагато можливостей щодо культури за Центральної ради і Директорії фактично не вийшла за межі декларативних заяв. Сприятливіші умови складалися за гетьманування П.Скоропадського.
2. П.Скоропадський намагався створити умови для національно-культурного відродження України.
Опір у педагогів і батьківських комітетів викликала українізація загальноосвітньої школи. Щоб уникнути конфліктів, міністр народної освіти та мистецтв М.Василенко пішов шляхом, второваним відповідним міністерством Центральної Ради: замість того щоб українізувати російські гімназії, засновував поряд з ними українські. Восени 1918р. в Україні вже налічувалося близько півтори сотні українських гімназій, у тому числі сільських. Для незаможних учнів цих гімназій затверджувалося 380 іменних стипендій – імені Г.Сковороди, Т.Шевченка, І.Франка. Було прийнято закон про обов’язкове вивчення української мови та літератури, а також історії та географії України в середніх школах.
При міністерстві народної освіти під керівництвом академіка В.Вернадського було створено комісію у справах вищих шкіл та наукових інституцій. За її рішенням утворений в 1917р. народний університет, який діяв паралельно з російськомовним університетом Святого Володимира. У новий університет було зараховано 3 тис. чоловік.
Услід за київським відкрився український університет в Кам’янці-Подільському, куди записалося понад 1 тис. чоловік. Передбачалося заснування українських університетів у Харкові, Катеринославі та Одесі. У Київському, Харківському і Одеському російськомовних університетах відкривалися українознавчі кафедри – української мови, літератури, історії, права.
Навесні 1917р. з ініціативи Українського наукового товариства в Києві почалися підготовчі роботи по заснуванню Академії наук. Громадянська війна спинила їх. У листопаді 1918р. наказом гетьмана були призначені перші 12 академіків: Д.Багалій, А.Кримський, М.Петров, В.Вернадський, М.Кащенко, П.Тутковський, О.Левицький, В.Косинський і ін.
Гетьман не шкодував коштів на організацію великих культурних закладів. У серпні 1918р. було започатковано Національну бібліотеку України, засновувалися Національний архів України, Національна галерея мистецтв, Український історичний музей, Український національний театр.
3. В Україні почалася швидка розбудова мережі культурно-освітніх закладів, покликаних нести в маси комуністичні ідеї. Створювалися палаци культури, народні університети, селянські будинки, клуби, хати-читальні. У партійних, робітничих і профспілкових клубах відкривалися бібліотеки, народні театри, різноманітні гуртки.
У липні 1920р. наркомат освіти УСРР затвердив “Положення про хату-читальню” як опорний пункт просвітньої роботи у селах.
До кінця 1920р. в Україні діяло близько 15 тис. культурно-освітніх установ різного типу. Серед них було 1300 клубів, 5000 хат-читалень, близько 4000 “просвіт”. В усіх великих містах функціонували палаци культури. Усі “буржуазні” газети були закриті. Проте радянська влада подбала про регулярний випуск власних періодичних видань, які несли в маси комуністичну ідеологію (виходило 360 газет).
Починаючи з весни 1920р., в Україні розгорнулася кампанія з організації шкіл та гуртків лікнепу. Було відкрито до 7 тис. вечірніх шкіл та гуртків. В них три-чотири рази на тиждень навчалося до 200тис. чоловік.
Положення про єдину трудову школу Рад нарком УСРР схвалив у липні 1919р. Шкільні заклади різних типів, у тому числі приватні гімназії та ліцеї, перетворювалися на стандартизовані державні установи з семирічним навчанням.
Наприкінці 1920р. в Україні діяло близько 22 тис. шкіл, де навчалося 2250 тис. учнів. Майже в половині шкіл навчання відбувалося українською мовою.
За рахунок заснування нових і перепрофілювання існуючих навчальних закладів у 1920р. було відкрито 20 педагогічних інститутів. Тим самим певною мірою компенсувалася гостра нестача учительських кадрів у нововідкритих школах. Було відкрито також 48 педагогічних технікумів і близько сотні учительських курсів.
У березні 1919р. радянський уряд України оголосив нові правила прийому до вузів. З метою “оробітничення” студентського контингенту пріоритет у прийомі надавався вихідцям із сімей робітничої і сільської бідноти.
