3.3 Творчі принципи а.А. Горського

Початок XX віку став початком нових напрямів в російському мистецтві. У балеті вони пов'язані з іменами А. Горського і М. Фокина, по-новим що затверджували ідейно-художні принципи театру. У нових режиссерских системах сполучилися воєдино мистецтво балетмейстера, режисера, артистів, композитора, художника. Першим виступив за оновлення старого і за створення нового реалістичного балету Олександр Олексійович Горський (1871-1924).

Свої кращі спектаклі (більше 50 балетів) він поставив на московській сцені. У них він прагнув досягнути загальної гармонії всіх складових частин спектакля, ввести в роботу з хореографічним колективом балетну режисуру, розробити танцювальну драматургію спектакля, а так само затвердити нові прийоми декораційного оформлення і підбору костюмів для артистів балету.

Горский був широко освіченою людиною. Він міг диригувати оркестром, малював, знав досконало систему запису танців, винайдену В.І. Степановим, що дуже допомагало йому в роботі. Крім театру, А. Горський викладав в петербургской школі теорію танця.

Перший балет Горського в Москві - «Дон Кихот», який уперше був поставлений тут же Петіпа. Навколо спектакля розвернулися запеклі спори. Підтримували Горського молодь трупа на чолі з Л.А. Рославльовой і М.М. Мордкиним, передовий демократичний глядач, молоді художники.

Передусім, це було не поновлення старої постановки, а нова редакція балету. Горский для оформлення спектакля запросив молодих художников-станковистов, які створили нові декорації і костюми. Використовуючи режиссерские принципи Художнього театру і досягнення балетмейстера Л.Іванова, Горський змінив загальноприйняті канони класичного танця, збагативши його елементами народних танців.

Дуже важливе те, що Горський змінив стиль роботи з трупа. До того як почати роботу над спектаклем, він провів бесіду з артистами, і коли почалася робота на сцені, то кожний учасник спектакля, навіть статисти, знали своє місце, свою роль і своє відношення до того, що всього відбувається.

Наступною постановкою Горського в Москві став балет П.І. Чайковського «Лебедине озеро». Балетмейстер практично наново поставив 1-й акт, зберігши, однак, все краще, що було в хореографії Петіпа і Іванова, загалом посилив дієвість спектакля. Прем'єра пройшла успішно.

У кінці 1901 року Горський початків роботу над постановкою свого першого самостійного балету «Дочка Гудули», по роману В. Гюго «Собор Паріжської Богоматері». Ця тема в балеті не була новою. Але балет Горського сильно відрізнявся від колишнього тим, що акцент в ньому був зроблений на масових сценах. Спектакль відображав творчі пошуки балетмейстера в області створення хореографічної драми, в якій всі танці витікали з дії і підкорялися логіці вчинків головних героїв. Прагнучи до історичної достовірності, Горський захоплювався чисто зовнішніми моментами, що приводило до натуралізму і було відомим недоліком постановки.

Будучи людиною передових поглядів і відчуваючи наростаючий революційний підйом, Горський прагнув коштами балету указати на нестачі сучасного йому суспільства. Один за іншим він ставить такі балети, як «казка про рибака і рибку», «Баядерка», «Чарівне дзеркало», «Дочка фараона». І хоч всі вони були раніше поставлені Сен-Леоном або Петіпа, Горський додавав їм своєрідне трактування, виділяючи мотиви соціальної несправедливості. Оновлюючи балети класичної спадщини, він давав їм більш довге життя. Позитивним було і те, що Горський в складний предреволюционное час звернувся до прогресивних, суспільно значущих ідей. Результатом його багаторічної діяльності в Москві з'явився змістовний, перетворений, оновлений репертуар балету Великого театру.

Висновок

Балет завжди був і залишається загадковим виглядом мистецтва. Його визнають багато які, а розуміють лише вибрані. Балет - один з самих витончених видів мистецтва, виявом якого є суворий, підлеглий власним законам танець. У його основу лягають плавні, розмірені і завжди витончені, заворожливі рухи.

Як і будь-який інший вигляд танцювального мистецтва, балет знаходить своє джерело в народній творчості, тільки «народом» цим спочатку були вищі шари суспільства. Тому і доступно це видовище було не багато чим.

У Росії балет, як і інші культурні новини, з'явився пізніше, ніж в Європі. Саме в нашій країні він досяг найбільшої пишноти. Російські люди завжди відрізнялися любов'ю до розкоші, до всього яскравого, тому балетне мистецтво і прижилось на наших землях так швидко.

Ще однією причиною такого оспівування балету є його коммуникативная універсальність. Адже його можна зрозуміти без слів. Всі дії, емоції виражаються рухами тіла під музику, яка в свою чергу зрозуміла всім.

Можна сказати, балет не має приналежності до якої-небудь країни, якої-небудь культури. Це загальнолюдське мистецтво, яке виражає не властиві певним людям почуття, а допомагає залучитися до загальнолюдської культури. Звісно, в кожній країні балет придбавав і унікальні, народні риси, але основа його універсальна і зрозуміла всім людям однаково.

Може бути саме тому балет в Росії з самого свого зародження виконувався саме російськими артистами. Як не парадоксально, але саме талановитість російських виконавців і вигадка західних балетмейстерів вивели наш балет на той рівень, досягнути якого в цей час не вдавалося жодній із західних культур. Саме наша «родюча сцена» і талановитий російський народ допомогли втілити задумки багатьох європейських постановників.

Російський балет за сторіччя свого розвитку придбав і відобразив духовні якості нашого народу. У світовій культурі XIX віку він помістився так же значну, як і Російська Імперія на географічній карті світу. І це не випадкове. Адже в чому склався кризі балету в середині століття саме російські композитори, балетмейстери і, звісно, артисти змогли досягнути тієї вершини, яка вивела світовий балет на новий виток розвитку.

Список літератури

1. Бахрушин Ю.А., Історія російського балету. - М.: Освіта, 1977. - 287 з.

2. Вальберх І., З архіву балетмейстера. Щоденники, переписка, сценарії. - М. Л.: Мистецтво, 1988. - 191 з.

3. Ванслов В.В., Статті про балет. - Л.: Музика. Ленінгр. отд-ние, 1980. - 191 з.

4. Захаров Р.В., Мистецтво балетмейстера. - М.: Мистецтво, 1954. - 431 з.

5. Косоруков В.С., Балет. - М.: Сов. художник, 1966. - 83 з.

6. Красовская В.М., Російський балетний театр другої половини XIX віку. - Л.: Мистецтво, 1963. - 551 з.

7. Красовская В.М., Російський балетний театр від виникнення до середини XIX віку. - Л.: Мистецтво, 1958. - 309 з.

8. Маріус Петіпа. - Л.: Мистецтво. Ленінгр. отд-ние, 1971. - 446 з.

9. Майстри великого балету. - М.: Мистецтво, 1976. - 241 з.

10. Новер Ж.Ж., Листи про танець і балети. - Л.: Мистецтво, 1965 - 375 з.

11. Пасютинская В.М., Чарівний мир танця. - М.: Освіта, 1985. - 223 з.

12. Петров О.А., Російська балетна критика кінця XVIII - першої половини XIX віку. - М.: Мистецтво, 1982. - 319 з.

13. Російський балет: енциклопедія. - М.: Велика Російська енциклопедія, 1997. - 632 з.

14. Слонимский Ю.И., «Лебедине озеро» П. Чайковського. - Л.: Мистецтво, 1962. - 79 з.

15. Слонимский Ю.И., Балетні рядка Пушкина. - Л.: Мистецтво. Ленінгр. отд-ние, 1974. - 184 з.

16. Слонимский Ю.И., Дідло: віхи творчої біографії. - Л.: Мистецтво, 1958. - 262 з.

17. Слонимский Ю.И., Драматургія балетного театру XIX віку. - М.: Мистецтво, 1977. - 343 з.

18. Слонимский Ю.И., Жізель: етюди. - Л.: Музика. Ленінгр. отд-ние, 1969. - 159 з.

19. Слонимский Ю.И., П.І. Чайковський і балетний театр його часу. - М.: Музгиз, 1956. - 335 з.

20. Штелин Я., Музика і балет в Росії XVIII віку. - Л.: Тритон, 1935. - 191 з.

21.http://www.swan-lake.ru/swlall/krasovska ja.htm

31