1.Science art: на межі творчості і науки.

Якщо наукова фантастика надихалася ідеєю прогресу, фентезі - древніми міфами і середньовічними епосами, то science art - уявленням про мистецтво як спосіб відкриття і пізнання світу. Science-art - це вид сучасного мистецтва, де художники використовують досягнення науки і часто самі є одночасно вченими (наприклад, фізиками, математиками, біологами . і т. д. ) напрям медіамистецтва закладений основними технологічними трендами ХХІ століття – робототехнікою, нанотехнологіями та генною інженерією.Поява в культурному просторі сайєнс-арту стала наслідком надмірності і радикалізації технологічного і наукового процесу в ХХІ столітті. Сайєнс-арт ґрунтується на науковій основі, далекій від просторово-технічного оточення сучасної людини, внаслідок чого викликає навколо себе чи не найбільше дискусій. Цей напрям медіамистецтва закладений основними технологічними трендами ХХІ століття – робототехнікою, нанотехнологіями та генною інженерією. Мистецтво, що народилось в нових умовах постбіологічного розвитку науки, проблематизує традиційно укладені питання життя і смерті, норми і відхилення, технічного об’єкту і біологічної істоти. Проте основною тематикою мистецтва нової епохи є штучне життя, створене в наукових лабораторіях. Тому головний жанр – це технічна документація – плани, креслення, відеоматеріали, які стають запорукою «життя» істоти, що становить новітній науковий проект. Якщо раніше технології допомагали людині пристосуватись до навколишнього природного середовища, змінюючи його в потрібному напрямку, то тепер вони направлені безпосередньо на саму людину, на подолання її власних меж шляхом трансформації всіх тілесних якостей аби позбутися залежності від неконтрольованих факторів – простору і часу. Кінцевою метою маніпуляцій і модифікацій природи є радикальна зміна навколишнього середовища і радикальна модифікація самої людини, створення істоти нового типу. Технології подібного втручання розробляються широким діапазоном наукових дисциплін – генетики, синтетичної біології, цілого спектру медичних наук, фізики і нанотехнологій, де зміни проводяться в самій основі, на молекулярному рівні. !!!Художня практикаТвори сайнс арту безпосередньо рефлексують над методами і технічними прийомами новітніх технологій. Найбільший інтерес в роботах представляють художні стратегії, мета яких заключається в переході від стурбованості інтерпретаційними практиками до прямої операційної діяльності, де технологія безпосередньо пов’язана з кінцевим цільовим станом організму. Засобом створення таких проектів є жива чи життєподібна матерія, яку розробляють і використовують спеціалісти у галузі високих технологіях. Художні проекти сайєнс-арту створюються за допомогою експериментальних інформаційних і біомедичних технологій. Роботи техно-біо-художників – це ускладнені уявлення про життя. Вони створюються, як правило, в лабораторіях в співпраці з науково-дослідницькими центрами. Ці проекти являють глядачу новий тип штучно організованого часу, який поєднує в собі знаки існування як живого організму, так і технічно відтвореного виробу, які супроводжуються технічною документацією, що, власне, і затверджує існування тієї чи іншої істоти, незалежно від того яким чином вона з’явилась.!!!Культурне значення Сьогодні технобіологічне мистецтво – це простір апробації різноманітних інновацій в галузях штучного життя, робототехніки та генної інженерії, який пробуджує в глядача розуміння мови високих технологій. Всі твори сучасного технологічного мистецтва покликані модифікувати людську свідомість розширивши її далі культурних умовностей і особистісних прагнень. Нові технології генерують інформацію, і, відповідно, нові моделі і парадигми, які раніше були неприйнятними чи неосяжними лише одним уявленням. Загальний ефект дії технологій виражається у визнанні тіла тією моделлю існування, яка робить неможливим повернення попередніх уявлень про тілесність. Тому сучасне суспільство, захоплене новими технологіями, і схильне бачити ти в них своє спасіння, адже вони змінюють чуттєві пропорції послідовно і без супротиву. Але поки тільки художник здатний зустрітись з ними обличчям до обличчя, адже саме він, як ніхто, усвідомлює стрімку зміну чуттєвого сприйняття. Основні представники сайнс арту Пола Гаетано Ади (Аргентина)Ансамбль критичного мистецтва (США) Брендон Балленже (США)Група 'BioKino': Таня Висосевич і Гай Бен-Арі (Австралія) Девид Боуен (США) Наташа Віта-Мор (США) Іза Гордон (США)Поль Граньон (Франція) Луї-Філіпп Демерс (Канада) Джо Девіс (США) Карлос Корпа і Анна Гарсія-Серрано (Іспанія) Орлан (Франція) Група 'SymbioticA' (Австралія) Стеларк (Австралія) Пол Томас (Австралія)

2.Розалінда Краусс «Естетика нарцисизму». Досвід Віто Аккончі (перше породження нарцисизму у відео-арті) коли Віто Аккончі знімає відео, назване «Центри» (1971) , він буквально втілює критичне поняття «націлювання» (Pointing), знімаючи себе, целящегося в центр телевізійного монітора; він зберігає жест протягом усього часу 20-хвилинної відеороботи. Пародіює жест Аккончі знаходиться в боргу у іронії Дюшана, він має очевидну інтенцію порвати з цілої критичною традицією, звільнитися від неї. Це означає показати безглуздість критичного акта по відношенню до формальними властивостями роботи, або навіть, до самого жанру відео. Очевидно, що «Центри» вказують на критику, яка всерйоз намагається розглядати формальні властивості роботи, або намагається аналізувати логіку даного медіа. І все ж, за своєю мізансцені «Центри» являють типовий зразок структурних характеристик відео. У зроблених Аккончі «Центрах» відеомонітор використовується як дзеркало. Коли ми дивимося на художника, уважно дивиться вздовж своєї простягнутої руки і вказівного пальця по напряму в центр екрану, ми бачимо здійснену тавтологію: лінія погляду, яка починається на рівні погляду Аккончі і закінчується в очах його екранного двійника. У цьому образі егоїзму конфігурується нарцисизм, так властивий відеороботами, і я знаходжу цікавим для себе вивести його як умова цілого жанру. Людське тіло,як головний елемент нарцисизму. Для разговора о видео существенны две черты обыденного использования слова «медиум»: одновременное восприятие и демонстрация изображения, человеческая душа, используемая как канал. Так как большинство работ, созданных за короткий промежуток времени существования видео арта, использовало человеческое тело как центральный элемент. В случае одноканальных видео, чаще всего это было тело художника. В случае видеоинсталляций, это обычно было тело смотрящего. Висновок: Процес аналізу руйнує ланцюги зачарованості дзеркалом; і для того, щоб провести його, пацієнтові доводиться побачити різницю між своєю життєвою суб'єктивністю і фантазійними проекціями на себе як на об'єкт.