4. Вимоги до виробничого середовища приміщень з обчислювальною технікою

Згідно з Гігієнічною класифікацією праці за показниками шкідливості та небезпечності чинників виробничого середовища, тяжкості та напруженості трудового процесу умови праці користувачів ЕОМ мають відповідати І класу (оптимальним) або II класу (допустимим) умовам праці.

Для створення оптимальних умов зорової роботи, виключення швидкої втоми очей і сприяння високій продуктивності праці освітлення має бути достатнім, рівномірним і стабільним, відповідати встановленим нормам і характеру здорової роботи.

Приміщення з ВДТ, ЕОМ мають бути забезпечені природним і штучним освітленням. Коефіцієнт природного освітлення (КПО) має бути не нижчим 1,5%. Розраховують площу світлових прорізів, яка забезпечує нормоване значення КПО в робочій зоні користувачів комп'ютерів, відповідно до ДБН В.2.5-28-2006.

За виробничої потреби дозволено експлуатувати ЕОМ у приміщеннях без природного освітлення, але після узгодження з органами держгірпромнагляду та органами і установами санітарно-епідеміологічної служби.

Штучне освітлення має бути загальним, робочим і рівномірним. У випадку, коли робота переважно з документами, допускається додатково використовувати місцеве освітлення. Але світильники місцевого освітлення мають бути з напівпрозорим відбивачем світла із захисним кутом не меншим 40°, не створювати відблисків на поверхні екрана ВДТ та не підвищувати загальну освітленість екрана більше 300 лк. Рівень освітленості в зоні розташування документів має бути в границях 300...500 лк.

Як джерела штучного світла застосовують переважно люмінесцентні лампи типу ЛБ. У разі влаштування відбитого освітлення допускають застосовувати металогалогенні лампи потужністю 250 Вт, а у світильниках місцевого освітлення – лампи розжарювання.

Систему загального освітлення має бути виконано у вигляді суцільних або переривчатих ліній світильників, що розмішують збоку від виробничих місць (переважно зліва), паралельно лінії зору працівників. Допускається застосовувати світильники таких класів світлорозподілу: світильники прямого світла – П; переважно прямого світла – Н; переважно відбитого світла – В.

У разі розташування ВДТ і ЕОМ по периметру приміщення лінії світильників мають бути розміщені локально над робочими місцями.

Світильники загального освітлення мають складатися із розсіювача, дзеркальної екранної сітки або віддзеркалювача. Укомплектовані світильники ВЧПРА. Використовувати світильники без розсіювачів та екранних сіток заборонено. Захисний кут світильників має бути не більшим 40°, а яскравість в зоні кутів випромінювання 50°...90° у подовжній та поперечній площинах не більшою 200 кд/м². Коефіцієнт запасу освітлювальної установки має бути 1.4, коефіцієнт пульсації не перевищувати 5%, яскравість відблисків на крані ВДТ не більше 40 кд/м²; яскравість стелі піл час застосування системи відбивного освітлення не більше 200 кд/м²; нерівномірність розподілу яскравості робочих поверхонь в полі зору користувача ВДТ не має перевищувати 3:1, а робочих поверхонь і навколишніх предметів (стіни, обладнання) – 5:1. Система вимикачів має забезпечувати освітлення тільки потрібних для роботи зон приміщення та регулювати інтенсивність штучного освітлення залежно від інтенсивності природного освітлення.

Для забезпечення нормованих значень освітлення в приміщеннях з ВДТ, ЕОМ і ПЕОМ потрібно очищати скло та світильники не рідше ніж 2 рази на рік і своєчасно проводити заміну перегорілих ламп.

Уміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони не має перевищувати ГДК Відповідно до ГОСТ 12.1.005 – 88 уміст озону не більше 0,1 мг/м³, вміст оксидів азоту – не більше 5 мг/м³. уміст пилу – не більше 4 мг/м³.

Параметри мікроклімату мають відповідати вимогам ДСН 3.3.6.042, а іонний склад повітря – вимогам СН 2152 – 80.

Табл. 1

Оптимальні величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря для приміщень з ВДТ, ЕОМ і ПЕОМ

Період року	Категорія робіт	Температура повітря, °С	Відносна вологість повітря, %	Швидкість руху повітря, м/с
холодний	легка - 1 а	22 - 24	40-60	0,1
	легка - 16	21 - 23	40 60	0,1
теплий	легка - 1а	23 - 25	40 60	0,1
	легка - 16	22 - 24	40-60	0,2

Табл. 2

Рівні іонізації повітря приміщень під час роботи на ВДТ, ЕОМ та ПЕОМ

Рівні	Кількість іонів у 1 см3 повітря
	n+	n-
Мінімально необхідні	400	600
Оптимальні	1500-3000	3000-5000
Максимально допустимі	50000	50000

Табл. 3

Допустимі рівні звуку, еквівалентні рівні звуку, рівні звукового тиску в октавних смугах частот

Види трудової діяльності	Рівні звукового тиску, дБ, в октавних смугах із середньо геометричними частотами, Гц									Рівні звуку, еквівалентні рівні звуку, дБА/дБАекв
	31.5	63	125	250	500	1000	2000	4000	8000
Програмісти ЕОМ	86	71	61	54	49	45	42	40	38	50
Оператори в залах оброблення інформації на ЕОМ та опера­тори комп'ю­терного набору	96	83	74	68	63	60	57	55	54	65
У приміщеннях для розміщення шумних агрегатів ЕОМ	103	91	83	77	73	70	68	66	64	75

Для підтримання оптимальних значень параметрів повітря робочої зони потрібно застосовувати вентиляцію приміщень, кондиціонування повітря, використовувати установки або прилади зволожування та штучної іонізації. У приміщеннях з ЕОМ рівні звукового тиску, рівні звуку та еквівалентні рівні звуку мають відповідати вимогам ДСН 3.3.6.037-99 та ДСанПіН 3.3.2.007 98. Устаткування, яке є джерелом шуму (АЦП, принтери тощо), слід розташовувати поза приміщеннями з ЕOM, ПЕОМ.

Для забезпечення допустимих рівнів шуму на робочих місцях потрібно застосовувати засоби звукопоглинання, вибір яких обґрунтовано спеціальними інженерно-акустичними розрахунками. Як засоби шумопоглинання застосовують негорючі або важкогорючі спеціальні перфоровані плити, панелі, мінеральну вату з максимальним коефіцієнтом звукопоглинання в границях частот 31,5...8000 Гц або інші матеріали аналогічного призначення, які дозволені для оздоблення приміщень органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду. Крім того, приміщення потрібно обладнувати підвісними стелями із матеріалів, які мають аналогічні властивості.

Рівні вібрації під час виконання робіт на ЕОМ у виробничих приміщеннях не мають перевищувати допустимих значень, які визначені ДСанПіН 3.3.2.007-98.

Рівень інфрачервоного випромінювання має відповідати вимогам ДСН 3.3.6.042-99 і не перевищувати 35 ... 100 Вт/м² залежно від опромінюваної площі тіла.

Допустима інтенсивність ультрафіолетового випромінювання не має перевищувати величини, які визначені СН 4557-88 та ДСанПіН 3.3.2.007-98:

• випромінювання в області С (220...280 нм) – 0.001 Вт/м²;

• в області В (280...320 нм) – не перевищувати 0,01 Вт/ м²;

• в області А (320...400 нм) – 10,0 Вт/м².

Значення напруженості електромагнітних полів на робочих місцях із ВДТ мають відповідати нормативним значенням ГОСТ 12.1.006-84 і ДСанПіН 3.3.2.007-98.

Табл. 4

Допустимі рівні електромагнітних випромінювань радіочастотного діапазону

Діапазон частот, МГц	Допустимі рівні ЕМП
	Електрична складова Е, В/м	Магнітна складова Н, А/м
0.06...3,0	50	5
3.0...30,0	20	-
30.0...50.0	10	0.3
50,0...300,0	5	-

Захист від дії електромагнітних випромінювань радіочастотного діапазону наведений в попередніх розділах підручника.

Гранично допустима напруженість електростатичного поля на робочих місцях не має перевищувати 20 кВ/м (ГОСТ 12.1.045 84, ДСанПіН 3.3.2.007-98). Поверхневий електростатичний потенціал ВДТ не має перевищувати 500 В.

Потужність експозиційної дози рентгенівською випромінювання на відстані 0,05м від екрана та корпуса ВДТ за будь-яких положень регульованих пристроїв не має перевищувати 7.74·10^-12 А/кг, що відповідає еквівалентній дозі 0,1 мбер/год (100 мкР/гол) (НПАОГІ 0.00-1.28-10).