Плетіння сітки для вояків (у гуртожитку) Для Ігоря…
Ігор Назаревич...Як багато в нас пов'язано із цією людиною, героєм і захисником нашої країни. Зараз ми говоримо не про моральний вчинок, а про те, як підбадьорити людину. Наш плакат - це і є та моральна подяка хлопцеві, який навчався у нас в коледжі і був знайомий майже з усіма студентами. Наша група дуже поважає цю людину, і ми сподіваємося, що він у скорому часі вийде із лікарні з усмішкою а у нашій країні буде мир. Своїми віршами і теплими словами ми виражаємо подяку і захоплення вчинком Ігоря, адже не кожен так може, як він.
Стінгазета для Ігоря Назаревича Щедрівниці
Щедрування — давній український звичай, під час якого щедрувальники піснями славлять господарів, бажають їм здоров'я і достатку, за що отримують винагороду. Щедрування супроводжується музикою, піснями, танцями. На більшій території України щедрують лише дівчата, адже саме жінка тримає чотири кути дому. Проте колись давно ходили щедрувати і хлопці.
Можливо, наше покоління і загубило б цей звичай, але події, які зараз відбуваються у нашому краї, не можуть обминути нікого. Трагічною є доля Ігоря Назаревича, хлопця, з яким ми ще зовсім недавно минались коридорами коледжу. Спогади про Ігоря об’єднали нас у цей вечір.
Отож за цією давньою гарною традицією студенти групи П-33 провели приємно і корисно час у вечір Водохреща (19 січня), як і належить щедрівницям. Незважаючи на неприємну погоду, яка була у цей вечір, на наших лицях сіяла щира посмішка, дзвенів бадьорий голос , а голови вкривали «американські хустки», зав’язані Марків Олею та Мудрик Іванкою. В нас не втомлювались ноги, не пропадало бажання щедрувати, прославляючи Бога, і навіть ніхто не захворів, адже перед нами стояла не проста мета… Щоб якось допомогти Ігорю, ми вирішили зробити маленьку справу, нехай вона буде як крапля в морі, але це вже щось. Олена Бородайко та Іванка Мудрик вінчували господарів дому, дякували за щедрість, бажали здоров’я сім’ям. Юля Михалінська, Марійка Джас, Ганна Гриневич щедрували найдужче і найголосніше. А Христина Семків, Яцола Олександра та Оксана Мельник навіть підтанцьовували господарям. У цей вечір ми нащедрувати 900 гривень нашому герою та ще багато гостинців. Ми є не осторонь біди Ігоря, також небайдужими були і викладачі нашого коледжу, у домі яких ми щедровували. Навзаєм цьому вони допомогли у зборі коштів, адже ми всі велика дружня сім’я…
Наші спільні зусилля та велика віра в одужання Ігоря допоможуть йому якнайшвидше піднятись на ноги. Ми віримо в нього, в його сили, його бажання і в подальшому будемо старатись допомагати тим, що в наших силах.
Христос Воскрес – воскресне й Україна
Час перед Великоднем — прекрасна нагода переосмислити своє життя, подумати над вічним, відкинути зайве, очиститися. Саме в такий час студенти нашої групи писали листи зі словами вдячності для українських військових, які на даний час перебувають у зоні проведення АТО на Сході України. У ці листи кожен з нас вклав частинку своєї душі. Ми щиро вітали наших захисниківзі святом Великодня, висловлювали слова подяки, підтримували бойовий дух солдатів і офіцерів, які постійно знаходяться під безперервним обстрілом ворогів-бойовиків, побажали нашим воїнам якнайшвидше здолати ворога та з перемогою повернутися живими та неушкодженими до рідних домівок, де на них чекають родини. Були і листи, написані у віршовій формі, які налаштовуватимуть наших захисників на перемогу та віру в кращу долю України.
Лист до воїнів Дорогі наші захисники, Ви до подвигів вже звикли
І вам уже не страшно Воювать за нас відважно. Ви невтомно захищаєте Україну-неньку, А у снах усе приходите На рідну земельку. Згадуєте рідну матір Кохану-єдину, Рідне місто, рідну школу, Вільну Україну. Вдячна я вам за жертовність Рідній Україні Й сподіваюсь, що додому Вернетесь живими. А сьогодні вас вітаю З святом Великодня І благаю щиро Бога, Щоб дав вам здоров'я, Щоб вернулись всі щасливі До рідної хати, З свіжим хлібом щоб зустріла Всіх рідная мати. Щоб в майбутнім Батьківщина Наша процвітала Й «Ще не вмерла Україна» Повсюди лунало.
Двірник Марія
Ми знаємо сучасне прислів’я: «Одне добре діло цінніше ста проповідей». З цим абсолютно згодні. Мало навчати добру та «читати мораль» іншим. Потрібно ще робити дійсно важливі, корисні для людей справи. А це не всі люди вміють.