- •Предмет і завдання курсу "Українська мова (за професійним спрямуванням)".Зв*язок предмету з правовими дисциплінами.
- •Поняття національної та літературної мови. Ознаки літературної мови.
- •Поняття літературної норми. Типи мовних норм.
- •Кодифікація мови. Професійна мовнокомунікативна компетенція.
- •Словники у професійному мовленні. Типи словників. Роль словників у підвищенні мовленнєвої культури
- •Мовне законодавство та мовна політика в Україні.
- •Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора. Комунікативні ознаки культури мовлення. Комунікативна професіограма фахівця.
- •Мовний, мовленнєвий і спілку вальний етикет. Стандартні етикетні ситуації. Парадигма мовних формул.
- •Функціональна диференціація сучасної української літературної мови. Основні ознаки функціональних стилів.
- •Офіційно-діловий стиль як один із функціональних стилів сучасної українськї літ. Мови . Особливості.
- •Критерії класифікації документів. Національний стандарт України.
- •2. Текст належить до основних реквізитів документа. Він має бути стислим, конкретним, об’єктивним, юридично бездоганним.
- •V строками зберігання - постійного, тривалого (понад 10 років) і тимчасового (до 10 років) зберігання;
- •Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів.
- •Становлення і розвиток наукового стилю української мови.
- •Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки. Мовні засоби наукового стилю
- •Особливості редагування наукового тексту
- •Реферат, як жанр академічного письма. Складові реферату.
- •Стаття як самостійний науковий твір. Вимоги до наукової статті.
- •Вимоги до виконання та оформлювання курсової, дипломної робіт.
- •Науковий етикет
- •Типові помилки під час перекладу наукових текстів українською мовою. Вибір синоніма. Переклад термінів.
- •Текст як форма реалізації мовленнєво-професійної діяльності. Основні ознаки тексту.
- •Загальне поняття про лексику. Слово як мовна одиниця.
- •Власне українська лексика та запозичена.
- •Історія та сучасні проблеми української термінології. Теоретичні засади термінознавства та лексикографії.
- •Термін та його ознаки. Термінологія як система. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія.
- •Запозичення та інтернаціоналізми у фахових мовах.
- •Нормування, кодифікація і стандартизація термінів. Українські електронні термінологічні словники.
- •1) Займенник із прийменником або часткою, прислівник із часткою виступають у реченні додатком, відповідаючи на питання за що? про що?, або обставиною, яка відповідає на питання як?
- •Спілкування і комунікація. Функції спілкування. Види і форми спілкування.
- •Основні закони спілкування. Стратегії спілкування.
- •Поняття ділового спілкування.
- •Поняття про ораторську (риторичну) компетенцію
- •Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання. Типи підготовки до публічного виступу.
- •Види публічного мовлення. Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій. Мовленнєві, стилістичні і комунікативні принципи презентації
- •2. Документ, створений за допомогою комп’ютерної програми PowerPoint. Синонімами терміну «презентація» у цьому розумінні є поняття «комп’ютерна презентація» та «мультимедійна презентація».
- •5. Культура сприймання публічного виступу. Уміння ставити запитання, уміння слухати
- •Культура сприймання публічного виступу. Види запитань
- •Дискусія. Мозковий штурм» як евристична форма, що активізує креативний потенціал співрозмовників під час колективного обговорення проблеми. Технологія проведення «мозкового штурму».
- •4. Культура сприймання публічного виступу.Уміння слухати.Уміння ставити запитання.
- •Особливості усного спілкування. Способи впливу на людей під час безпосереднього спілкування.
- •Етикет телефонної розмови.
- •Помилки у змісті й будові висловлювань.
- •Форми колективного обговорення професійних проблем. Мистецтво перемовин.
- •Правила вживання апострофа в українській мові.
- •Правила вживання м'якого знака в українській мові.
- •1. Чергування приголосних
- •2. Чергування голосних
- •Спрощення у групах приголосних.
- •2. Приголосні д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч подовжуються, коли вони стоять після голосного:
- •Правопис складних іменників.
- •9. В інших випадках в іншомовних власних назвах пишеться і:
- •Правила правопису м'якого знаку апострофа в словах іншомовного походження
- •Відмінювання прізвищ
- •25. 04. 99 Р. (Підпис)
- •Протокол. Витяг з протоколу.
- •Оголошення. Запрошення. Повідомлення про захід.
Поняття національної та літературної мови. Ознаки літературної мови.
Національна українська мова – це мова українського народу, української нації, яка об’єднує літературну форму загальнонародної мови, її територіальні та соціальні діалекти. Національна мова – це тип національного мислення, тип національної культури, філософії, психології, що може реалізовуватися у різноманітних варіантах мовної, мовленнєвої та національної діяльності. Національна мова об'єднує людей більше, ніж класова, партійна приналежність, етнічне походження. Ось чому на відміну від літературної, національна мова не може оперувати поняттями єдиної уніфікованої норми. Для сформованої політичної нації територіальні або соціальні особливості мови є свідченням широти й багатства спільної національної культури. Національну мову як вічну духовну цінність не можна підганяти під категорію «державної», «офіційної» мови, що знаходиться у сфері поточної матеріальної політики. Літературна мова - це унормована, загальноприйнята форма національної мови. Вона не протиставляється національній мові, бо, узагальнюючи засоби виразності загальнонародної мови і будучи найвищим досягненням культури мовлення народу, відіграє у складі національної провідну роль, виступає важливим чинником консолідації нації. Вона обслуговує всі сфери життя і діяльності суспільства.
Літературна мова характеризується такими найголовнішими ознаками:
• унормованість;
• стандартність;
• наддіалектність;
• поліфункціональність;
• стилістична диференціація;
• наявність усної і писемної форм вираження.
Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови.
Мова професійного спілкування (професійна мова) - це функціональний різновид української літературної мови, яким послугуються представники певної галузі виробництва, професії, роду занять. Як додаткова лексична система професійна мова, не маючи власної специфіки фонетичного та граматичного рівнів, залишається лексичним масивом певної мови.
Усі лексичні одиниці фахових текстів переділяються на чотири різновиди:
1) терміни певної галузі, що мають власну дефініцію;
2) міжгалузеві загальнонаукові термінологічні одиниці (терміни філософії, політології, математики, філології тощо);
3) професіоналізми;
4) професійні жаргонізми, що не претендують на точність та однозначність.
Термін - слово або словосполучення, що позначає поняття спеціальної сфери спілкування в науці, виробництві, техніці, у конкретній галузі знань. Терміни обслуговують сферу спілкування певної галузі разом із загальновживаним лексиконом.
Професіоналізм - слово або вислів, уживаний в певному професійному середовищі. Професіоналізми властиві мові певної професійної групи.
Справжній фахівець повинен мати сформовану мовну, мовленнєву і комунікативну компетенції.
Мовна професійна компетенція - це сума систематизованих знань норм і правил літературної мови, за якими будуються правильні мовні конструкції та повідомлення за фахом.
Мовленнєва професійна компетенція - це система умінь і навичок використання знань під час фахового спілкування для передавання певної інформації.
Ґрунтуючись на мовній компетенції, вона виявляється у сформованості умінь послуговування усною і писемною літературною мовою, багатством її виражальних засобів відповідно до літературних норм.
Комунікативна професійно орієнтована компетенція - це "система знань, умінь і навичок, потрібних для ефективного спілкування"4, тобто треба володіти сумою знань про мову, вербальні й невербальні засоби спілкування, культуру, національну своєрідність суспільства і вміти застосовувати ці знання в процесі спілкування.