45.Медико-психологічна експертиза: об’єкт, предмет і задачі.

Медико-психологічна експертиза - кваліфікований медичний і одночасно психологічний аналіз якого-небудь випадку фахівцями - медиками та психологами (зазвичай, працюють у складі єдиних, медико- психологічних комісій) - для прийняття науково обгрунтованих рішень про те, пов'язаний або не пов'язаний даний випадок з яким-небудь захворюванням або цілком нормальним станом людини, з психології та поведінці якого ставиться діагноз. Предмет і завдання медико -психологічної експертизи, основні напрямки

1. Трудова експертиза (або медико- соціальноя експертиза). Встановлення працездатності хворих та інвалідів. 2. Судово- психологічна експертиза. • Застосовується, коли неясні мотиви злочину. • Об'єктивація рівня психічних здібностей, особливостей в нормі та патології • Відповідність розумового віку фізичному. 3. Військово- психологічна експертиза. виявляє: • Особливості психічної діяльності у зв'язку з сучасною військовою технікою. • Нестатутні стосунки. • Встановлення ризику захворіти психічними захворювання 

46.Основні питання, які вирішує психолог при проведенні медико-психологічної експертизи.

У вирішенні експертних завдань  (так само, як і діагностичних) психолог є одним із суб'єктів спільної діяльності з фахівцями іншого профілю. Саме в цьому розділі роботи медичного психолога найбільш повно виступають мультидисципліність і комплексність у вигляді взаємодії та взаємодоповнюваності клінічного, інструментального та лабораторного підходів. При вирішенні завдань експертизи (трудової, медико-педагогічної , військової) потрібна оцінка особливостей психіки об'єкта експертизи як в цілому, так і щодо окремих психічних процесів. При цьому важливо виявити не тільки актуальний стан особистості та різних складових психічної діяльності, але спрогнозувати можливості дорослої, дитини або юнака на майбутнє з урахуванням компенсаторних або декомпенсіро проявів. При цьому важливо співвіднесення дефіцитарних феноменів психіки і зберіганню її складових з вимогами професійно-трудової, навчальної чи військової сфер діяльності, а не їх констатація. У свою чергу це вимагає знання психології праці і психологічних основ навчальної діяльності на різних етапах онтогенезу в різних соціально - закріплених формах і на різних рівнях освіти. Завдання медичної психології в області психокорекції та реабілітації можна було б об'єднати під рубрикою " психологічна допомога хворому ". Незалежно від конкретного позначення (реабілітація, психологічна корекція, психотерапія) можна сказати, що за своїми цілями ці завдання значною мірою ідентичні. Мова завжди йде про мінімізацію інвалідизуючих факторів у структурі психіки, про запобігання або зменшення стійких психічних наслідків захворювання, про відновлення колишнього або становленні нового соціального, особистісного та трудового статусу хворого, про "вбудовуванні" у психічну діяльність адекватних конструкції індивідуальності компенсаторних механізмів і стратегій адаптивної поведінки, що сприяють ауторегуляції хворим своїх відносин з навколишнім середовищем і з самим собою. В основі розробки програм психологічної допомоги хворому та їх здійснення лежать кілька основних вимог. По-перше, центральною ланкою в цьому розділі практичної діяльності медичного психолога залишається клініко- психологічна діагностика як на констатирующем етапі, що передує початку психологічної роботи з хворим, так і в ході процесу взаємодії з ним. По-друге, для повноцінної і позитивно діючої психологічної допомоги потрібна побудова клініко-психологічного синдрому з аналізом дефіцітарних та зберіганню структур психіки і визначенням провідного чинника або чинників, що формують весь комплекс негативних клініко-психологічних феноменів. Більше того, необхідно всебічне вивчення особистості хворого, в тому числі і на рівні преморбида; системи відносин, світогляду, соціальних і трудових установок, ціннісних орієнтації і провідних життєвих мотивів. Важливим моментом є такі фонові характеристики діяльності, як рівень її енергетичного забезпечення, домінуючі форми емоційного реагування, можливості самоаналізу, конструкція "внутрішньої картини хвороби ", уявлення хворої людини про якість життя, конвергенція чи дивергенція "знаних" і "реальних" мотивів і цілей. По-третє, вибір "мішені" психологічного впливу не тільки не виключає, але припускає "вчувствование" медичного психолога в тривіальну формулу, декларує цілісність людини та її психіки. Мова йде про те, що психологічний вплив тягне за собою ланцюг перебудов і можливих особистісних реакцій в цілісній психічній діяльності. Можливо, наслідки цих впливів і перебудов вимагають прогнозування результатів у більш широкому контексті особистісних смислів і переживань об'єкта психологічної допомоги.