7. Роль інновацій у економічному розвитку довгі хвилі кондратьєва

З урахуванням тривалості циклічних коливань в економічній літературі розрізняють чотири їх типи:

1) довготривалі економічні цикли (48—55 років);

2) середні економічні цикли (7—11 років), тобто цикли Жугляра;

3) малі економічні цикли (8—4 роки), тобто цикли Кітчіна;

4) цикли Кузнеца (15—20 років).

Уперше спробував їх дослідити В.-С. Джевонс. Довготривалі і середні цикли вивчали М. Туган-Барановський, А. Афтальон, М. Ленуар, проте першим обґрунтував теорію довготермінових циклічних коливань (довгих хвиль) російський вчений М. Кондратьєв. Його висновки базувалися на вивченні динаміки товарних цін, виробництва вугілля, свинцю, чавуну, споживання мінерального палива, зміни величини номінальної заробітної плати, ренти за більш ніж столітній період.

На основі проведених досліджень М. Кондратьєв з'ясував такі чотири закономірності:

1) упродовж 20—25 років до початку хвилі підвищення великих циклів починається пожвавлення у сфері технічних винаходів і відкриттів, а відтак упродовж не більше 5 років — їх широке впровадження (період піднесення). Під час перелому у великих циклах відбуваються якісні зміни в організації виробництва, грошовому обігу та деяких інших ланках національної економіки, а також у сфері міжнародних економічних відносин;2) під час хвиль підвищення великих циклів, як правило, посилюються соціальні потрясіння і перевороти в суспільстві;3) хвилі пониження великих циклів супроводжуються тривалою депресією в аграрному секторі економіки;4) хвиля підвищення великого циклу сприяє зменшенню тривалості періодів депресій в середніх циклах і водночас посилює інтенсивність їх піднесення; в умовах хвилі зниження періоди депресії збільшуються, а інтенсивність піднесення знижується.

8. Життєво циклічний підхід до аналізу інноваційної діяльності

Еволюційний підхід в теорії інновацій дозволяє виділити категорію життєвого циклу інновацій - залежно від типу інновацій життєвий цикл продукту, технології, організації. Життєвий цикл продуктових інновацій складається з чотирьох фаз. На першій фазі проводяться дослідження і розробки продукту. Закінчується вона передачею відпрацьованої технічної документації у виробничі підрозділи промислових організацій. На другій фазі відбувається технологічне освоєння масштабного виробництва нового продукту. Як перша, так і особливо друга фаза пов'язані зі значними ризикоинвестиціями, які виділяються на поворотній основі. Подальше зростання масштабів виробництва супроводжується зниженням собівартості продукції і зростанням прибутку. Це дає можливість окупити інвестиції в першу і другу фази життєвого циклу продукції. Потім настає третя фаза, особливістю якої є стабілізація обсягів виробленої продукції. На четвертій фазі відбувається поступове зниження обсягів виробництва і продажів, продукт виводиться з виробництва і експлуатації. Життєвий цикл технологічних інновацій також складається з чотирьох фаз. Перша пов'язана із зародженням нововведень-процесів і здійснюється шляхом проведення широкого кола науково-дослідних робіт (НДР) технологічного профілю. Друга - передбачає освоєння нових технологічних процесів на підприємстві. На третій фазі відбувається поширення і тиражування нової технології з багаторазовим повторенням на інших підприємствах. Четверта фаза включає рутиізацію - застосування технологічних процесів в стабільних, постійно функціонуючих елементах виробничих систем підприємств. Технологічні інновації покращують якість продукції, сприяють зниженню витрат виробництва і забезпечують стійкий споживчий попит на ринку товарів. Нерідко життєві цикли інноваційних продуктів і технологій по своїй динаміці мають суттєві відмінності від типового, що визначається специфікою бізнес-ідеї, що лежить в основі комерціалізації нововведення.