11) Умови цивільно-правової відповідальності. Підстави звільнення від відповідальності

Цивільне правопорушення – протиправна дія або бездіяльність осо-би, що порушує норми актів цивільного законодавства або умови договору, і з якою договір або закон пов’язують виникнення ЦПВ.

Умови ЦПВ поділяються на:

- загальні – є типовими для більшості цивільних правопорушень;

- спеціальні – не типові.

Загальні умови ЦПВ поділяються на:

1) позитивні – заінтересована особа (потерпілий-позивач) доводить їх наявність: шкода, причинний зв'язок між поведінкою правопорушни-ка та шкодою;

2) негативні – заінтересована особа (правопорушник-відповідач) доводить їх відсутність: протиправне діяння, вина.

ПРОТИПРАВНІСТЬ ДІЯННЯ - універсальна типова умова ЦПВ. Це порушення положень актів ЦЗ, договору та інших актів саморегулюван-ня. Протиправними можуть бути як дії (активна поведінка особи), так і бездіяльність (утримання особи від дії). Останнє має місце у тих випадках, коли особа утримується від вчинення конкретних дій, щодо яких у неї існував обов’язок вчинення.

ШКОДА - це негативні наслідки правопорушення. Шкода може бути: 5

o договірною – виникає внаслідок порушення договірного зобов’язання;

o недоговірною – виникає внаслідок порушення абсолютного права потерпілого;

завдана особі (фізичній або юридичній);

майну фізичної або юридичної особи;

майновою – завжди має вартісну форму, обчислюється у грошах;

немайновою (моральною) – не має вартісної форми і не може бути виражена у точному грошовому еквіваленті. Її компенсація грошима лише зменшує спричинені потерпілому негативні наслідки.

Збитки – грошове вираження майнової шкоди; це негативні наслід-ки, що настали в майновій сфері потерпілої від правопорушення особи. Складаються з 2-х частин: реальних збитків та упущеної вигоди (ст.22 ЦКУ).

Стаття 23 ЦКУ.

ПРИЧИННИЙ ЗВ'ЯЗОК – настання ЦПВ маж місце, якщо між протипра-вним діянням особи і шкодою існує зв'язок, що дає змогу визначити їх як причину та наслідок.

ВИНА – це невжиття особою всіх залежних від неї заходів для належ-ного виконання зобов’язання або для запобігання заподіянню шкоди. У ЦП діє принцип «презумпції вини» (ст.614 ЦКУ). У ЦП існує 2 форми вини: умисел та необережність (груба та легка). За загальним правилом, форми вини у ЦП не мають істотного значення і не впливають на розмір відповідальності. В окремих випадках, прямо встановлених у законі чи договорі, ЦПВ може настати і при відсутності вини. Відповідальність, що не залежить від вини правопорушника, наз. підвищеною. Н-д, ч.2 ст.950, ст.906, ст.1187 ЦКУ.

Підстави звільнення від відповідальності

Підстави звільнення від ЦПВ – обставини, з якими закон або договір пов’язують звільнення особи від застосування до неї санкцій за право-порушення. Підстави звільнення від ЦПВ:

1. Правовий випадок (казус) – подія або її результат, яких могло б не бути, але які не були відвернуті відповідальною особою тільки тому, що їх неможливо було передбачити і запобігти через раптовість їх на-стання. Казус – антипод вини. Особа, яка порушила зобов’язання, зві-льняється від відповідальності, якщо доведе, що вона вчинила усі не-обхідні дії для належного його виконання.

2. Непереборна сила – надзвичайна та невідворотна зовнішня подія, що позбавляє можливості за даних обставин запобігти негативним наслід-

6 кам її прояву. Це подія, що є об’єктивно невідворотною (н-д, наявність відомостей у капітана корабля, що перебуває у морі, про шторм. Ця інформація не дає можливості уникнути втрати та пошкодження бага-жу). Сюди відносять стихійні природні явища та суспільні явища (во-єнні дії, страйки).

Випадок та непереборна сила є загальними обставинами звільнення як від договірної, так і від недоговірної відповідальності.

3. Форс-мажор – обставина (дія чи подія), що спричиняє неможливість виконання договірних зобов’язань у обумовлений сторонами строк. Це спеціальна підстава звільнення від ЦПВ лише за невиконання (не-належне виконання) договірних зобов’язань. Для визнання обставин форс-мажором, необхідна наявність певних умов:

- виникнення їх після укладення договору;

- неможливість виконання зобов’язання у період їх існування;

- закріплення цих обставин у договорі. При цьому перелік вважається вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.