7.Хромосомні карти,створення і використання.

Генетические карты хромосом — это схема взаимного расположения и относительных расстояний между генамиопределенных хромосом, находящихся в одной группе сцепления.Впервые в 1913 — 1915 годах на возможность построения генетических карт хромосом указывают Т. Морган и его сотрудники. Они экспериментально показали, что основываясь на явленияхсцепления генов и кроссинговера можно построить генетические карты хромосом ^[1]. Возможность картирования основана на постоянстве процента кроссинговера между определенными генами. Генетические карты хромосом составлены для многих видов организмов: насекомых (дрозофила, комар, таракан и др.), грибов (дрожжи, аспергилл), для бактерий и вирусов.Рестрикционная карта – вид физической карты, на которой указан порядок следования и расстояния между сайтами расщепления ДНК рестриктазами (обычно участок узнавания рестриктазы 4-6 п.н.). Маркерами этой карты являются рестрикционные фрагменты/сайты рестрикции.^[2] Что бы добиться этих результатов ученым надо окрасить участки хромосом и для этого есть несколько способов. Первый способ это добавление в хромосомы специального фермента который уничтожает белок который необходим только ему, а затем фотографируют. Для лучшего результата снимок разрезают и наклеивают на предметное стекло по Международном стандартам.

8.У яких культур використовується гетерозис у промислових масштабах???

"гібридна сила" - явище підвищеної життєздатності й продуктивності гібридів порівняно з вихідними батьківськими формами. Максимальний прояв Г. спостерігається в гібридів першого покоління. Г. і протилежне йому явище інбредної депресії (див. Інбридинг) відомі з давніх часів. Єдиної теорії Г. нема. Проте всі гіпотези (домінування, над-домінування, генетичного балансу) виходять з визнання того, що основою Г. є гетерозиготність організму. Іноді Г. забезпечується гетерозиготністю лише за одним геном (моногенний, або моногібридний Г.; напр., підвищена стійкість до малярії людей, гетерозиготних за геном серповидноклітинної анемії). Розрізняють справжній Г. (еугетерозис) - оптимальний прояв ознак у природних умовах - і "пишність" (люксуріанс) - розвиток тієї чи ін. ознаки вище біол. оптимуму. Оскільки гетерозисні особини мають переваги у боротьбі за існування, Г. відіграє значну роль в еволюції органічного світу. Використання Г. в практиці грунтується на гібридизації, міжпородному (міжсортовому) і міжлінійному схрещуванні, що збільшує урожайність с.-г. культур і продуктивність тварин на 10-30% . У рослинництві Г. широко використовується при вирощуванні гібридних форм кукурудзи, буряка, сорго та ін. с.-г. культур. У тваринництві, особливо в свинарстві й м'ясному скотарстві, найширше застосовується т. з. промислове (міжпородне) схрещування. Проблема закріплення Г. у рослин розв'язується на основі вегетативного розмноження гібридів (плодово-ягідні культури, картопля), подвоєння у них наборів хромосом (див. Поліплоїдія), використання апоміксису, створення гетерозиготних структур, які стійко передаються в спадок. З розвитком молекулярної генетики, ймовірно, стане можливим закріплення Г. у тварин шляхом перенесення ядер соматичних (не статевих) клітин у яйцеклітини з видаленим ядром і спонукання таких "штучних" зигот до нормального розвитку