60. Давність не застосовується за будь-яких умов:

у разі вчинення диверсії (ст. 113)

у разі вчинення державної зради (ст. 111)

у разі вчинення умисного вбивства (ст. 115)

у разі порушення законів та звичаїв війни (ст. 438)

у разі вчинення військового злочину

61. Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку – це поняття:

звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям

звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки

звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності

звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим

звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із зміною обстановки

62. Що із переліченого не відноситься до ознак покарання?

покарання є заходом примусу

покарання застосовується від імені держави за вироком суду

покарання застосовується до особи, визнаної винною у вчиненні злочину

покарання є засобом виправлення особи

покарання полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого

63. Які цілі покарання не визначені чинним законодавством?

кара засудженого

виправлення засудженого

спеціальна превенція

загальна превенція

завдання фізичних та моральних страждань

64. Яке покарання не відноситься до основного:

конфіскація майна

арешт

обмеження волі

позбавлення волі на певний строк

довічне позбавлення волі

65. Арешт застосовується на строк:

від одного до трьох місяців

від одного до трьох років

від одного до п’яти місяців

від одного до п’яти років

від одного до шести місяців

66. Відповідно до норми Загальної частини КК позбавлення волі застосовується на строк:

від одного до п’яти років

від одного до десяти років

від одного до п’ятнадцяти років

від одного до двадцяти років

від одного до двадцяти п’яти років

67. Яке з цих положень, визначених в КК, є однією із загальних засад призначення покарання?

суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини КК

суд призначає покарання, керуючись міжнародно-правовими нормами

суд призначає покарання, керуючись своєю правосвідомістю

суд призначає покарання, виходячи із домовленості з прокурором

суд призначає покарання тільки в межах санкції статті, яка передбачає вчинений злочин

68. Які, відповідно до ч. 2 ст. 67 КК, обставини, що обтяжують відповідальність суд зобов’язаний врахувати при призначенні покарання ?

вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів

вчинення злочину на ґрунті расової, національної чи релігійної ворожнечі або розбрату

вчинення злочину у зв’язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов’язку

вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою

тяжкі наслідки, завдані злочином

69. За вчинення готування до злочину строк або розмір покарання не може перевищувати:

однієї чверті максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання

половини максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання

однієї третьої максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання

двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання

трьох чвертей максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання

70. Які правила призначення покарання за сукупністю злочинів передбачені в КК?

суд призначивши покарання за кожний злочин окремо визначає остаточне покарання шляхом повного чи часткового складання призначених покарань

суд призначивши покарання за кожний злочин окремо визначає остаточне покарання шляхом полишення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань

суд призначивши покарання за кожний злочин окремо визначає остаточне покарання шляхом полишення менш суворого покарання більш суворим

суд призначивши покарання остаточно за сукупністю злочинів, розподіляє його серед злочинів, які входять у сукупність шляхом полишення більш суворого покарання менш суворим

суд призначивши покарання остаточно за сукупністю злочинів, розподіляє його серед злочинів, які входять у сукупність шляхом повного чи часткового складання призначених покарань

71. Відомості, що свідчать про менший ступінь небезпечності особи винного і вчиненого ним злочину і дають підстави для застосування до нього менш суворого покарання – це:

одна із загальних засад призначення покарання

визначення пом’якшуючих обставин

один із принципів кримінального права

визначення обтяжуючих обставин

інформація, яку суд повинен прийняти до відома

72. Звільнення від покарання та його відбування може бути здійснено:

судом

слідчим, за погодженням з прокурором

начальником слідчого відділу, за погодженням з прокурором

прокурором

спеціально уповноваженою особою

73. За яких умов засуджений, якого звільнили від відбування покарання з випробуванням, під час іспитового строку може бути направлений для відбування призначеного покарання?

якщо засуджений не виконує виробничий план

якщо засуджений порушує норми моралі

якщо засуджений не дотримується трудової дисципліни

якщо засуджений вчинив правопорушення, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення

якщо засуджений систематично вчиняє правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення

74. Особа засуджена до довічного позбавлення волі. Вирок щодо неї не було виконано протягом 15 років. Чи можливо за таких умов застосувати до такої особи довічне позбавлення волі?

так, можливе

можливе лише у випадку вчинення нового злочину

можливо, якщо цього вимагає прокурор

можливе, на розсуд суду

ні, не можливе

75. Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким може бути застосована щодо осіб, які відбувають покарання у вигляді:

громадських робіт

виправних робіт

арешту

позбавлення волі на певний строк

тримання у дисциплінарному батальйоні для військовослужбовців

76. Який вид звільнення від покарання та його відбування не передбачений розділом ХІІ Загальної частини КК?

умовно-дострокове звільнення від відбування покарання

звільнення від відбування покарання з випробуванням

звільнення від покарання у зв’язку із втратою особою сус­пільної небезпеки

звільнення від покарання на підставі акту про помилування

звільнення від покарання у зв’язку з декриміналізацією діяння

77. Якщо суддя відмовить у достроковому знятті судимості, пов­торне клопотання може бути порушено не раніше:

як через рік з дня відмовлення

як через півроку з дня відмовлення

як через два роки з дня відмовлення

як через півтора роки з дня відмовлення

як через три роки з дня відмовлення

78. Що із переліченого не відноситься до умов зняття судимості:

застосовується лише після відбуття особою покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі, а також додаткових покарань, якщо такі були призначені особі

особа зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення

зняття судимості допускається лише після закінчення не менш як половини строку погашення судимості

судимість може бути знята тільки судом

застосовується до всіх осіб

79. Особа, маючи судимість, знову вчинила новий злочин. За таких умов:

перебіг строку погашення судимості зупиняється

перебіг строку погашення судимості переривається

на перебіг строку погашення судимості вчинення нового злочину не впливає

перебіг строку погашення судимості припиняється

жодного із варіантів

80. Підставою судимості виступає:

норми кримінального закону

наявність обвинувального вироку суду, який набрав законної сили і яким особа засуджується до певного покарання

наявність виправданого вироку суду, який набрав законної сили і яким особа звільняється від певного покарання

наявність в діях особи складу злочину

наявність в діях особи ознак злочину

81. Назарова, 35 років, було засуджено на 2 роки виправних робіт, але вирок виконаний не був. Нового злочину Назаров не вчинив. Коли Назаров буде вважатися таким, що не має судимості?

через 2 роки

через 3 роки

через 1 рік

через 5 років

з моменту закінчення відбування покарання

82. Неповнолітнього може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання, у разі вчинення ним:

злочину середньої тяжкості

вперше злочину невеликої тяжкості

злочину будь-якої тяжкості

вперше злочину середньої тяжкості

вперше злочину невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості

83. Чи обов’язкове застосування до неповнолітнього при­мусових заходів виховного характеру у разі звільнення його від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання?

застосування примусових заходів виховного характеру обов’язкове завжди

застосування примусових заходів виховного характеру не є обов’язковим

застосування примусових заходів виховного характеру є обов’язковим лише за вимогою батьків неповнолітнього

застосування примусових заходів виховного характеру є правом, а не обов’язком суду

застосування примусових заходів виховного характеру є обов’язковим лише за вчинення тяжкого злочину

84. Який із основних видів покарань не може бути застосо­вано до неповнолітнього?

громадські роботи

виправні роботи

арешт

обмеження волі

позбавлення волі на певний строк

85. Який із додаткових видів покарань може бути застосо­ваний до неповнолітнього?

позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю

позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу

конфіскація майна

громадські роботи

арешт

86. Громадські та виправні роботи неповнолітнім призначаються у віці:

від 11 до 14 років

від 11 до 16 років

від 14 до 15 років

від 14 до 16 років

від 16 до 18 років

87. Надання на підставі закону за рішенням суду психіатричної допомоги у примусовому порядку особі, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК, з метою обов'язкового лікування психічно хворого, охорони прав і законних інтересів його та інших осіб, а також запобігання вчиненню особою, до якої застосовано такі заходи, нових суспільно небезпечних діянь – це поняття:

примусових заходів медичного характеру

примусових заходів виховного характеру

заходів державного примусу

заходів адміністративного впливу

заходів кримінального впливу

88. Метою примусових заходів медичного характеру може, зокрема, бути:

обов’язкове лікування особи у зв’язку з алкоголізмом

обов’язкове лікування особи у зв’язку з психічною хворобою

обов’язкове лікування особи у зв’язку з інфекційним захворюванням

обов’язкове лікування особи у зв’язку з наркотичною залежністю

обов’язкове лікування особи у зв’язку з венеричним захворюванням

89. Примусові заходи медичного характеру можуть бути за­стосовані:

слідчим

начальником слідчого відділу

прокурором

суддею

будь-якою із перелічених осіб

90. Примусові заходи медичного характеру не можуть бути за­стосовані до осіб, які:

вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння

вчинили у стані обмеженої осудності злочини

вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановления вироку

вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу під час відбування покарання

вчинили злочин

91. Застосування примусових заходів медичного характеру є:

правом суду

обов’язком суду

правом та обов’язком суду

правом слідчого