2.3. Протестантські молитовні будинки

Протестантські напрями християнства в Україні є неоднорідними: баптисти, євангельські християни, п’ятидесятники, меноніти, адвентисти, свідки Єгови та ін.

В Острозі офіційно зареєстровані і діють такі релігійні організації: Релігійна громада християн віри євангельської, Релігійна громада Церкви «Спасіння» євангельських християн-баптистів, Релігійна громада християн повного Євангелія «Церква Ісуса Христа» [39].

Християни віри євангельської м. Острог (Додаток 24). Історія християн віри євангельської (далі ХВЄ) починається з приїзду до Одеси 1921 р. місіонерів американської п’ятидесятницької асоціації «Асамблея Божа» Івана Воронаєва та Володимира Колтовича [41, с. 386].

У 1928 році хвиля п’ятидесятництва прийшла в старовинне місто Острог. П’ятидесятницька спільнота намагалася жити і діяти відповідно до першоапостольких принципів. Розвиткові громади ХВЄ в Острозі чинили перешкои з одного боку духовенство традиційних церков, а зіншого боку – польська влада. Зафіксовані факти побиття окремих віруючих. У 1948 р. відбулася перша конференція ХВЄ на базі церкви.

У радянський період у місті заборонялися будь-які богослужіння. Лише в 1984 р. після великих зусиль і клопотань віруючих влада дала згоду на проведення богослужінь у будинку одного з прихожан.

У червні 1994 р. розпочалося будівництво молитовного будинку. Він будувався 2 роки під керівництвом Миколи Гуріна, який виконував обов’язки господарника церкви. Урочисте відкриття відбулося 13 жовтня 1996 р.

У 1997 р. церква обрала нового пресвітера Віктора Кучернюка. У приміщенні нового молитовного будинку постійно проводилися євангелізаційні служіння з участю молоді. З 2001 року і донині пресвітером є Микола Гурін. Сьогодні церква налічує більше 120 членів, окрім дітей та прихожан, що відвідують богослужіння.

Щотижня церква християн віри євангельської проводить богослужіння. При церкві працює недільна школа, християнська бібліотека, розвивається молодіжне служіння, служіння хору та музичних гуртів, здійснюється євангелізаційна та місіонерська робота. Так, у серпні 1994 р. в Острозі був організований музичний гурт «Вефіль».

Зараз у церкві нараховується близько 40 молодих людей. У 2005 р. було організовано молодіжний хор під керівництвом Діани Гуріної. У 2007 р. було організовано дитячий християнський табір, основною ціллю якого є євангелізація дітей [42].

Представник церкви християн віри євангельської Леонід Якобчук 25 травня 2012 р. в НаУ ОА презентував книгу «З темряви до світла». У ній розкрито проблематику взаємин людини і Бога на прикладі біблійної притчі про блудного сина, описано духовне значення перших кроків навернення до Бога та церкви, а також йдеться про морально-ціннісні орієнтири та пріоритети християнської спільноти.

Євангельські християни-баптисти м. Острога (Додаток 25). Баптизм – найпоширеніша протестантська конфесія в Україні. Виник баптизм на початку XVII ст. в Англії. Єдиним джерелом віровчення є Біблія, передусім її Новий Завіт. Головний принцип – жити у світі, або бути не від світу цього, повністю віддаватися Ісусові Христу[24, с. 90].

Історія євангельських християн-баптистів (далі ЄХБ) в Україні бере свій початок у другій половині XIX ст., коли на Півдні України, серед сільського населення почали відбуватися перші хрещення по вірі. З часом стали виникати перші громади, і 1884 р. в селі Нововасилівці Таврійської губернії відбувся перший з’їзд ЄХБ. Ця дата вважається початком організованого євангельського руху.

У м. Острог ЄХБ з’явилися в сер. XX ст. Так уже в 1975 р. віруючих ЄХБ нараховувалося 98 членів [43]. 1990 р. громада ЄХБ м. Острога звернулася до Острозької районної ради народних депутатів з заявою про надання їм дозволу на будівництво молитовного будинку.

Виконавчий комітет останньої Рівненської області дав згоду громаді ЄХБ м. Острога на будівництво молитовного будинку, взявши до уваги, що вона проводить свої молитовні зібрання в орендованому приміщенні, яке не відповідає протипожежним і санітарним вимогам [44].

Однак, виникли проблеми із проектом будівлі, було затверджено лише п’ятий проект молитовного будинку. Основною мотивацією такого рішення була невідповідність стилю споруди загальній архітектурній стилістиці міста. Основні претензії виникли до куполу. В проектах він був спершу близьким до куполів католицьких костелів, згодом нагадував дещо православні, затверджено в результаті купол лютеранської кірхи. Але і на цьому зміни в плані куполу не закінчилися. Спершу завершенням куполу був шпиль, що відповідало готичному стилю. «Це пережиток радянського періоду, адже в той час протестантам не можна було мати своїх церков, тому й богослужіння проводилися в будинках вірян. Зараз це відобразилося в неприйнятті плану баптистської церкви, на куполі якої б височів хрест», – пояснює прихожанин церкви «Спасіння», один із координаторів проекту – Олександр Дюканов [45]. Зрештою, на даху храму хрест все ж з’явився.

Архітектурний план було затверджено у лютому 2001 р., після чого і розпочалося будівництво. Кошти на храм було зібрано громадою євангельських християн-баптистів міста Острог, частково фінансування храму було закладено і в міському бюджеті на 2001-2004 рр.

Храм було здано в експлуатацію 31 жовтня 2005 р. Освячення відбулося у листопаді, а от богослужіння не проводилися в ньому ще рік, з тих же технічних причин.

Будівля має великий внутрішній простір, прямокутна у плані, в середині об’єм приміщення поділений на три функціональні зони: невеличка сцена, основний простір та балкон, однак чіткого розмежування немає, за переконанням віруючих, немає бути різниці та перепон між християнами, тому і сцена підіймається над підлогою близько 10-15 см., немає і жодних перил чи огороджень.

Із внутрішніх оздоб у приміщенні є лише великий дерев’яний хрест без розп’яття, що символізує Господа, який воскрес, тому його і немає на хресті.

Церква ЄХБ має поважну мережу благодійних закладів. В Острозі працює постійно діючий Центр реабілітації осіб із алкогольною чи наркотичною залежністю на 30 осіб. У ньому працюють висококваліфіковані лікарі. Робота центру має хороші результати лікування [46].

На базі церкви «Спасіння» функціонує також і недільна школа для дітей та підлітків, а також хор, який очолює Алла Богданець. Існують і домашні групи, які проводять просвітницьку роботу серед населенням і допомагають тим, хто цього потребує.

Церква має трьох основних пасторів: Костюк Юрій Володимирович, Кримінський Володимир Олександрович та Стекцюк Юрій Олександрович.

Громада християн повного Євангелія «Церква Ісуса Христа»

Релігійна громада християн повного Євангелія «Церква Ісуса Христа» (далі громада) існує в Острозі уже понад 13 років. Вперше статут громади був зареєстрований розпорядженням голови державної адміністрації від 14 січня 1999 р. [47].

Упродовж перших років існування громадою управляв пастор, який стверджував, що ця церква є харизматичного напрямку. Ця думка викликала протиріччя серед її членів . У 2001 р. громада знову була зареєстрована і пастирем було обрано Ірину Хрищик [48].

Релігійна громада християн повного Євангелія «Церква Ісуса Христа» м. Острога є місцевою релігійною організацією віруючих громадян, які досягли 18-річного віку та добровільно об’єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб віруючих громадян християнського віросповідання. Вона об’єднує громадян для сумісного здійснення права на свободу сповідання та поширення християнської віри, духовного зростання, служіння справі милосердя та добродійності.

Громада у своїй діяльності керується Біблією (книгами канонічними Старого і Нового Заповітів). Громада не входить до складу будь-яких релігійних об’єднань.

Цілями громади є: відродження та впровадження релігійних, культурних та історичних цінностей та традицій українського народу; розповсюдження християнської моралі та християнської релігійної літератури; пропаганда здорового способу життя; здійснення добродійності [49].

Членами релігійної громади християн повного Євангелія «Церкви Ісуса Христа» проводяться постійні служіння дітям в Острозькій спеціальній загальноосвітній школі-інтернат №2 І-ІІ ступенів Рівненської обласної ради, служіння в Кривині з метою допомоги особам, що перебувають в будинку пристарілих.

Вищим органом громади є загальні збори її членів. Вони вважаються дійсними, якщо на них присутні не менше 2/3 членів громади. Членами загальних зборів є громадяни, які досягли 18-річного віку, визнають основи християнського віросповідання, прийняли обряд водного хрещення через занурення у воду або полиття водою, які беруть активну участь у діяльності громади і були прийняті за рішенням загальних зборів до її членів. За порушення норм християнської моралі та положення Статуту член громади за рішенням загальних зборів може бути виключений із її членів.

Для повсякденного керівництва громадою загальні збори, як її виконавчий та розпорядчий орган , обирають Раду громади у складі: Голови, заступника та скарбника-бухгалтера на термін визначений зборами [49].

Отже, відродження релігійного життя в Острозі після проголошення незалежності України супроводжувалося поверненням церков для громад. До кінця ХХ ст. практично всі зареєстровані релігійні організації мали власну установу, де розпочали проводити богослужіння. Основним завданням протестантів є вивчення та розповсюдження християнської моралі та християнської релігійної літератури серед населення міста, відродження та впровадження у побут громадян християнського віросповідання, релігійних, культурних та історичних цінностей. Протестантські громади в Острозі проводять активну просвітницьку і видавничу діяльність, надають допомогу для малозабезпечених верств населення.

Протестантський рух на Острожчині активізувався на початку ХХ ст.

Перші протестанти з’явилися у с. Плоска у 1910 р. Оскільки своєї окремої споруди для здійснення релігійних обрядів вони не мали, то почали відвідувати дім молитви євангельських християн-баптистів, засновану чеськими переселенцями у с. Миротин Здолбунівського району.

У 1921 р. у польських органах влади була зареєстрована церковна громада ЄХБ у с. Плоска, яка входила до Польського союзу баптистів. У 1927 р. зусиллями прихожан за їх власний кошт було побудовано молитовний будинок. Звідси протестантський рух поширився в інші населені пункти Острожчини, зокрема Оженин, Хорів, Могиляни, Вельбівно, Острог.

В 1961 р. радянська влада націоналізувала молитовний будинок в селі Плоска, а пізніше зруйнувала його. До 1944 р. богослужіння проводилися в орендованих приміщеннях.

Після здобуття Україною незалежності в 1991 р. розпочалось будівництво нового приміщення. Це будівництво завершилося у 1994 р. Велику допомогу місцевій громаді ЄХБ надала діаспора, адже починаючи з 1930-х рр. із села до США та Канади виїхало багато сімей членів цієї громади [40, с. 271].

Церква євангельських християн-баптистів с. Оженин

Пізні протестанти набули активного поширення на території краю у 20-х роках ХХ ст., коли він перебував у складі Польщі. У 1922 р. в Оженині з’явився перший євангельський проповідник Григорчук Роман Андрійович. Він спочатку відвідував зібрання баптистів в с. Плоска Острозького повіту, де і прийняв водне хрещення. В Оженині згуртувалася громада, до якої увійшли сім’ї Сергія і Якима Шалабанів, Пилипа Марискевича, Петра Савича, Романа Романського, Івана Ляшука, Антона Огородника, Гребенюків із с. Бродова, Зеленюків із с. Хорова та ін. Зібрання проводилися в хаті Степана Романського.

Житель с. Плоска Назарук Григорій Стодотович після навчання в місіонерській школі США приїхав до Оженина на пасторську роботу. Протягом 20-30-х років представники баптистів не раз зверталася до польської влади зареєструвати громаду, однак цього так і не вдалося зробити. В спогадах старожилів є пам’ятною подія про те, як у Хорівській гміні більше тижня під арештом побували Роман Григорчук і Степан Романський.

В 1926 р. розпочалося будівництво молитовного будинку на земельній ділянці Петра Савича коштом віруючих. Наприклад, Марія Бернацька пожертвувала 5 золотих рублів. Через два роки, у свято Трійці, дім молитви був відкритий для богослужіння.

В другій половині 20-х років Назарук Г. С. створив недільну школу для дітей, займався організацією багатолюдних богослужінь баптистів з навколишніх сіл. Пресвітером громади він був до 1944 р. В післявоєнний час Назарук Г. відбував заслання за Уралом. Після повернення проживав в м. Здолбунові.

В 30-х роках відбувся відхід частини оженинських баптистів до протестантського напряму – християн віри євангельської (п’ятидесятників). Саме на цей період припадав початок активної діяльності їхніх місіонерів [23, с. 90-91].

У 1944-1945 роках відбулося об’єднання баптистів, євангельських християн та християн віри євангельської (п’ятидесятників). Виникла єдина організація – Всесоюзна рада євангельських християн-баптистів (ЄХБ). До 1960 р. ці громади проводили спільні зібрання. В 1961 р. від Всесоюзної ради ЄХБ відкололася група баптистів, яка не сприйняла примиренської політики керівництва церкви щодо влади й утворила Раду церков ЄХБ.

Щодо чисельності баптистів в с. Оженині в різні роки збереглися відомості при православному Свято-Михайлівському храмі. В реєстраційній анкеті зазначено: 1947 р. – 86 чол., 1949 р. – 77 чол., 1951 р. – 74 чол.

В 1961 р. радянська влада (головою Оженинської сільської ради на той час був Володимир Радчук) відібрала молитовний будинок, релігійну літературу. Будинок молитовний розібрали, матеріал перевезли на територію школи й використали для будівництва майстерні столярних робіт і класів трудового навчання. Репресивні заходи радянської влади не завадили подальшому проведенню зібрань. Члени громади збиралися у приватних будинках Агафії Кухарчук, Андрія Ковалюка, Василя Савича. В 1998 р. громада церкви ЄХБ купила хату під молитовний будинок по вулиці Мирній [50, с. 185]. У 1977-2004 р. пресвітером громади був Ковалюк Андрій, з 2004 р. до сьогодні це служіння виконує Терещук Василь.

Церква християн віри євангельської (п’ятидесятників) с. Оженин. Християни віри євангельської – протестантська течія, для якої головним є заклик до покаяння і молитви в прощенні гріхів, вірування в сходження святого Духа на апостолів в п’ятидесятий день воскресіння Ісуса Христа.

На українських землях громади віри євангельської виникають в 20-х роках ХХ ст. через українських репатріантів. За спогадами старожилів першими місіонерами в Оженині були Порфирій Ільчук із с. Колесники (нині Гощанський район), який повернувся із заробітків у США, пізніше – І. Мельник.

У 1937 р., у вже існуючій на той час громаді баптистів відбувається розкол. На 1941 р. організовується громада християн віри євангельської (п’ятидесятників). Остаточно громада сформувалася в 50-ті роки, пастором якої був Сорочинський Петро Миронович, згодом заарештований і висланий в Казахстан, де провів три роки.

У реєстраційних документах при православній Свято-Михайлівській церкві зазначено, що п’ятидесятників в Оженині було: 1947 р. – 49 чол., 1949 р. – 47 чол., 1951 р. – 38 чол.

В 60-х роках п’ятидесятники проводили зібрання у приватних будинках Григорія Ярошика, Іллі Шиндерука, Петра Козака. На початку 70-х років радянська влада посилила переслідування громади – штрафували, погрожували тюрмою. Зібрання стали напівлегальними [23, с. 91-92].

В 1973 р. на зустріч з членами громади прибули обласний пресвітер П. Радчук, представник Всесоюзної ради ЄХБ П. Шатров, а також уповноважений у справах релігії. На спільному засіданні було прийнято рішення зареєструвати релігійну громаду християн віри євангельської (п’ятидесятників), що і було зроблено.

Молитовний будинок приблизно на 300 осіб був збудований протягом 1984-1989 рр. по вулиці Криничній. Реконструкцію його проведено в 1999 р. Нині приміщення розраховане на 800 чоловік. У 1993 р. релігійна громада ХВЄП зареєстрована під назвою «Жива надія».

Пресвітерське служіння здійснювали: Сорочинський П. М. – 1941р. – ?; Зеленюк П. П. – 1973 р. – ?; Ярошик А. Г. – 1994-1995 рр.; Крутій Федір – 2002 р.; Ярошик В. Г. – з 2003 р.

Розділ 3. Культові споруди нехристиянських віросповідань