1. Дати визначення, охарактеризувати поняття цивілізація, назвати підходи до розуміння «цивілізованості»

Цивілізація (від лат. civilis - громадянський, суспільний, державний) досить поширений термін, що часто використовується в побуті й науці. Зокрема в побуті він виступає синонімом культури (цивілізована особа - це особа культурна, освічена, ввічлива, вихована). Навпаки, в науці немає єдиної думки щодо визначення цього поняття. Поняття "цивілізація" було відоме за античних часів як протиставлення античного суспільства варварському оточенню. У добу Просвітництва (XVIII ст.) поняття "цивілізація", як правило, використовували для характеристики суспільства, заснованого на розумі, справедливості, освіті. За твердженням французького історика Л. Февра, в науковий обіг термін "цивілізація" вперше ввів барон П.-А. Гольбах (1766). Відтоді він набув поширення і визнання. З плином часу в поняття "цивілізація" почав вкладатися новий зміст. Так, у XIX ст. термін "цивілізація" вже використовувався для характеристики певної стадії соціокультурного розвитку людства, а саме для позначення "дикунства-варварства" та "цивілізації". Історичний етап, що прийшов на зміну первісному суспільству, Л. Морган і Ф. Енгельс назвали цивілізацією.

Концепції цивілізаційного розвитку дають підстави виділити такі основні підходи до визначення поняття "цивілізація": 1) цивілізація використовується в значенні певного рівня розвитку людського суспільства (Л. Морган, Ф. Енгельс); 2) під цивілізацією розуміється певний культурно-історичний цикл у розвитку народів. У даному випадку цивілізація є синонімом культури (А. Тойнбі, М. Данилевський); 3) цивілізація позначає вищий ступінь розвитку культури, що пройшла свій апогей і стала на шлях занепаду. Такий підхід різко протиставляє цивілізацію і культуру (О. Шпенглер).

У наш час до змісту цивілізації додається також здатність суспільства вирішувати глобальні проблеми, в тому числі основну з них — виживання людства. Таким чином, в основі цивілізації лежить діяльніс-ний підхід, який вирішальну роль у цивілізаційному процесі відводить суб’єктивному фактору та духовній культурі.

Отже, цивілізація є соціокультурним утворенням. Якщо поняття «культура»характеризує людину, визначає рівень її розвитку, способи самовиразу в діяльності, творчості, то поняття «цивілізація» характеризує соціальне буття самої культури.

Залежно від ступеня технічної оснащеності у сфері суспільного виробництва, свободи особи в соціальній і духовній сферах, типу культури визначаються і якісно різні типи цивілізацій:

— космогенна (охоплює Стародавній світ та епоху Середньовіччя);

— техногенна, або індустріальна (відповідає капіталістичній і соціалістичній суспільно-економічним формаціям);

— антропогенна, інформаційне суспільство (формується в наш час).

Соціально-антропологічний, діалектико-гуманістичний і культурно-цівілізаційний підходи до визначення цивілізованості як способу відтворення і розвитку життєдіяльності людей. Перший підхід -Соціально-антропологічний допомагає розкрити людську природу і специфіку цивілізованості як комплексного соціального та культурного явища, або властивості, атрибута, властивого тільки людині, яка за допомогою її реалізації усвідомлює і розвиває свої сутнісні сили і здібності. Методологія діалектико-гуманістичного підходу сприяє розкриттю соціально-функціонального призначення цивілізованості як найважливішого способу вирішення протиріч взаємин людей з природою і між собою. Причому, дозволи насамперед і головним чином за допомогою соціально-практичної діяльності на благо кожного і всіх. Звідси статусне значення цивілізованості як соціально-гуманістичного способу вирішення протиріч шляхом творчості та відповідальності людей.