3.2 Результати емпіричного дослідження характеру зв’язку гендерних характеристик батьків з їх ставленням до дитини

Звертаючи першочергову увагу на те, що серед основних агентів формування гендерних характеристик дитини виступають батьки, а батьківське ставлення, в свою чергу, безпосередньо залежить від індивідуально-психологічних особливостей особистості, виховання, сфери діяльності, соціального статусу батьків; клініко-психологічних особливостей дитини, соціокультурних та сімейних традиції, а також гендерних характеристик батьків, як чинників вибору батьками певного стилю ставлення до дитини, нами було проведено діагностику рівня вираженості в батьків тих чи інших аспектів батьківського ставлення за допомогою методики (ОРО) А.Я. Варги та В.В. Століна. Емпіричне дослідження показало, що майже всі батьки (90%) задоволені своїми дітьми, їм подобається їхня дитина такою, якою вона є. Батьки поважають індивідуальність дитини, симпатизують їй, схвалюють її інтереси та плани. Всі матері мають високі та середні показники за шкалою «Прийняття - відкидання», що говорить про позитивне ставлення до дитини, а серед татусів високі та середні показники набрали 80% чоловік, а 20% чоловік показали низькі результати, що свідчить про негативне ставлення до дитини, схильність відчувати дратівливість, злість, образу по відношенню до малюка, уникати його. Такі батьки сприймають дитину непристосованою, вважають невдахою, не вірять в її майбутнє, низько оцінюють здібності і не шкодують про це (Рисунок 3.2.1.1).

За шкалою «Кооперація» високі і середні бали набрало 90% випробовуваних. Це свідчить про те, що більшість батьків проявляє зацікавленість справами і планами дитини, намагаються допомогти їй, високо оцінюють інтелектуальні та творчі здібності дитини, відчувають почуття гордості за неї, намагаються бути з нею на рівних. Серед досліджуваних матері отримали 32,5% високих показників і 67,5% середніх. А чоловіки набрали 30% високих, 50% середніх, 20% низьких (Рисунок 3.2.1.1).

У 85% досліджуваних дистанція в спілкуванні з дитиною майже відсутня. Ці батьки відчувають себе з дитиною єдиним цілим, прагнуть задовольнити всі потреби дитини, відгородити її від труднощів життя. Вони постійно відчувають тривогу за дитину, дитина здається їм маленькою і беззахисною. 42,5% матерів отримали високі показники і 47,5% отримали середні показники за даною шкалою, з чого можна зробити висновок, що ці матері не встановлюють психологічну дистанцію між собою та дитиною, прагнуть бути ближче до неї, задовольняти її потреби. А 10% матерів отримали низькі показники за шкалою «Симбіоз», що говорить про страх спілкування, певну дистанцію, обмежене піклування про малюка. Серед чоловіків більшість отримала середні показники (57,5%), а високі та низькі результати показала приблизно однакова кількість татусів (22,5% і 20%), що свідчить про певну полярність у батьківсько-дитячих стосунках. Цікавим фактом також є те, що окремі результати дослідження за даним критерієм показали, що у деяких родинах батько навіть більше схильний до спілкування, порозуміння з диною, приділяє їй більше уваги та цікавиться життям та внутрішнім світом дитини, ніж її мати (Рисунок 3.2.1.1).

За шкалою «Інфантилізації» середні показники набрали 73,8% випробовуваних. Високі (13,7%) та низькі (12,5%) показники за даною шкалою говорять про те, що доросла людина або веде себе надто авторитарно по відношенню до дитини, вимагаючи беззаперечної слухняності, або навпаки, контроль за вчинками дитини зі сторони дорослої людини майже відсутній. Це може бути не надто ефективно у навчанні та вихованні малюка. Інтереси, захоплення, думки і почуття дитини рідко беруться до уваги, малюк ставиться в жорсткі рамки. Невеликій частині даної групи випробовуваних (особливо чоловікам) властивий авторитарний стиль виховання: сувора дисципліна та контроль. Батьки намагаються нав'язати дитині свою волю, не в змозі почути та зрозуміти точку зору дитини. Вони пильно стежать за соціальними досягненнями дитини, її індивідуальними особливостями, звичками, думками, почуттями (Рисунок 3.2.1.1).

У 8,8% досліджуваних за шкалою «Маленький невдаха» виявлені високі показники, що говорить про негативне ставлення до дитини, незадоволеність малюком та переконаність у його неспроможності. Інтереси, захоплення, думки та почуття дитини вважаються несерйозними та ігноруються взагалі. Низькі показники отримало 16,2% респондентів, що свідчить про те, що доросла людина сприймає невдачі дитини випадковими і продовжує підтримувати та вірити в сили малюка. Середні ж показники були виявлені у 75% випробуваних (Рисунок 3.2.1.1).

Важливо також зазначити, що у декількох родинах за результатами даної методики за шкалою «Контроль» та «Маленький невдаха» можна зробити висновок, що мати приймає позицію посередника між приниженою та заляканою дитиною та суворим і авторитарним батьком, що постійно контролює кожний вчинок та крок малюка, і у випадку невдачі, підвищує голос на дитину. Така мати сама не знає, як поводитися в даній ситуації, спілкуватися з дитиною, знайти з нею спільну мову та уникнути конфліктної ситуації під час виховання. Саме такі родини потребують негайної психологічної допомоги та безпосереднього втручання спеціалістів з метою відновлення здорової та сприятливої атмосфери для повноцінного розвитку дитини у родинному колі (Рисунок 3.2.1.1).

Рис 3.2.1.1. Розподіл частот показників батьківського ставлення за шкалами (методика діагностики батьківського ставлення (ОРО) А.Я. Варги, В.В. Століна).

Дані результати дають нам можливість зробити порівняльний аналіз стилів батьківського ставлення до дитини та гендерних характеристик батьків, як факторів впливу на обрання ними певної стратегії виховання. Істотними характеристиками особистості, поряд з ідентичністю, що визначають гендерні характеристики, вважаються ознаками мужності та жіночності, які мають назву «маскулінність» та «фемінність» [C.Бем]. Саме тому ми припустили, що маскулінні та фемінні риси батьків можуть мати зв'язок з вибором ними певного стилю ставлення до дитини, наприклад авторитарної гіперсоціалізації, що являє собою форму та напрямок контролю за поведінкою дитини.

Ми перевірили дане припущення за допомогою кореляційного аналізу за допомогою SPSS Statistics – комп'ютерної програми для статистичної обробки даних, обравши критерій Пірсона, і зробили математичний розрахунок, отримавши наступні результати: Результат: χ2Емп = 638.674

Відмінності між двома розподілами можуть вважатися достовірними, якщо χ2Емп досягає або перевищує χ2 0.05, і тим більш достовірним, якщо χ2Емп досягає або перевищує χ2 0.01. Відповідь: розбіжності між розподілами статистично достовірні (гіпотеза Н1), що говорить про підтвердження нашої першої емпіричної гіпотези про зв'язок маскулінних та фемінних рис батьків та їх контролем за поведінкою дитини: «Чим вищі показники за шкалою маскулінності-фемінності, тим вищі показники за шкалою авторитарної гіперсоціалізації». Це свідчить про взаємодію традиційних маскулінних рис характеру особистості, таких як незалежність, напористість, домінантність, рішучість, сміливість, активність, агресивність, схильність до ризику, упевненість у собі, прагнення до досягнення мети та авторитарної гіперсоціалізації, як одного із стилів батьківського ставлення, що відображає форму контролю за поведінкою дитини і також відрізняється своїм авторитаризмом, притаманним маскулінним рисам особистості, а саме напористості, домінантності, фізичній агресії, що в сукупності відіграє важливу роль у формуванні, становленні та розвитку повноцінної та гармонійної особистості дитини.

…