7. Диспозиція, санкція

Диспозиція – проста,описова

Санкція – відносно-визначена

Під нападом у складі розбою слід розуміти раптову, несподівану для потерпілого, короткочасну, агресивну, насильницьку дію, спрямовану на протиправне заволодіння чужим майном. Напад може бути як відкритим, так і таємним (наприклад, нанесення удару потерпілому з-за спини). За цією ознакою розбій відрізняється, з одного боку, від крадіжки, з іншого, - від грабежу.

Напад органічно пов'язаний із фізичним або психічним насильством, яке при розбої має так званий інструментальний характер - виступає способом заволодіння майном або'його утримання.

При цьому фізичне насильство може полягати у протиправному впливі не лише на зовнішні частини тіла потерпілого (механічне їх травмування), а й внутрішні (отруєння), а також в інших діях насильницького характеру, які створюють небезпеку для життя чи здоров'я потерпілого (скажімо, насильницьке тримання його в небезпечних для життя та здоров'я умовах).

У разі, якщо застосування чи погроза застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, здійснювались з метою ухилитись від затримання після закінченого нападу, вчинене не може розглядатися як розбій.

Такі дії винного залежно від обставин справи можуть бути кваліфіковані як крадіжка або грабіж і як відповідний злочин проти життя та здоров'я особи або злочин проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян (наприклад, умисне легке тілесне ушкодження (ч. 2 ст. 125), погроза або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок (ст. 350) тощо).

36. Вимагання: аналіз юридичних складів злочину; відмежування вимагання від насильницького грабежу та розбою, кваліфікація за сукупністю з іншими злочинами.

1.Суспільна небезпека злочину

- характеристика сусп.. небезпеки злочину

Даний злочин знаходиться в 6 розділі Особливої частини ККУ є менш сусп. небез за попередні і більш сусп. небезп за наступні

- ступінь сусп.. небезпеки злочину

Ч.2,3,4 підвищують ступінь сусп. небезпеки злочину

2. Об’єкт злочину

1)загальний – всі сусп..відносини, які охороняються ККУ;

2)родовий – право власності

3)безпосередній – власність особи

життя, здоров'я, психічна або фізична недоторканність людини

додатковими обов'язковими об'єктами виступають психічна та фізична недоторканість особи, й особиста свобода, здоров'я. Додатковими факультативними об'єктами злочину можуть бути честь, гідність, право на таємницю приватного життя та інші права громадян.

3. Предмет злочину

Предметом злочину може бути як майно, так і право на нього, а також будь-які дії майнового характеру.

Особливістю предмета вимагання є те, що ним може бути не тільки майно, яке на момент посягання знаходиться у потерпілого, а й майно, яке перебуває в цей момент у фактичному володінні винного (одержане ним у борг, на зберігання, для ремонту тощо). Володіючи певною річчю, вимагач може зажадати від її власника не пред'являти претензій до її повернення. Відтак майно як предмет вимагання відрізняється від предмета інших посягань на власність. Неможливо, наприклад, шляхом грабежу або в результаті розбою заволодіти чужим майном, якщо воно на момент посягання вже знаходиться у винного. Предметом вимагання може бути також майно, якого немає у потерпілого в момент вимоги про його пере-, дачу і надходження якого до нього лише передбачається.

4. Об’єктивна сторона

З об'єктивної сторони вимагання характеризується двома взаємопов'язаними діями: 1) пред'явленням майнової вимоги; 2) погрозою застосування насильства, знищення або пошкодження майна, заподіяння Іншої шкоди.

Вимагання слід вважати закінченим з моменту пред'явлення вимоги, поєднаної із вказаними погрозами незалежно від досягнення винною особою поставленої мети.

5. Суб’єкт злочину

Спеціальний за віком

6. Суб’єктивна сторона

Суб'єктивна сторона вимагання характеризується прямим умислом. Вимагання - це корисливий злочин. При його вчиненні винний має за мету незаконно одержати чуже майно, право на нього або добитися вчинення потерпілим інших дій майнового характеру.

7. Диспозиція, санкція

Диспозиція – проста, описова

Санкція – ч. 1 – альтеративна, ч. 2,3,4 – відносно визначена

Ст. 189 називає чотири види погроз;

1) погроза насильством;

2) погроза обмеження прав, свобод або законних інтересів;

3) погроза знищенням чи пошкодженням майна;

4) погроза розголошенння відомостей, які потерпілий чи його близькі бажають зберегти в таємниці.

При відмежуванні вимагання від грабежу чи розбою треба виходити з того, що при грабежі і розбої насильство або погроза його застосування спрямовані на заволодіння майном у момент їх застосування. При цьому погроза являє собою такі дії чи висловлювання, які виражають намір застосувати фізичне насильство негайно. Дії, що полягають у насильстві або а погрозі його застосування, спрямовані на одержання майна в майбутньому, а також вимогу передати майно, поєднану з погрозою застосувати насильство до потерпілого або до близьких йому осіб у майбутньому, слід кваліфікувати як вимагання.

37. Шахрайство: предмет та способи шахрайства як специфічні елементи його юридичних складів; шахрайство та інші злочини — розмежування та кваліфікація за сукупністю злочинів.

1.Суспільна небезпека злочину

- характеристика сусп.. небезпеки злочину

Даний злочин знаходиться в 6 розділі Особливої частини ККУ є менш сусп. небез за попередні і більш сусп. небезп за наступні

- ступінь сусп.. небезпеки злочину

Ч.2,3,4 підвищують ступінь сусп. небез злочину

2. Об’єкт злочину

1)загальний – всі сусп..відносини, які охороняються ККУ;

2)родовий – право власності

3)безпосередній – власність особи

життя, здоров'я, психічна або фізична недоторканність людини

3. Предмет злочину

Особливістю предмета шахрайства є те, що ним може бути як чуже майно, так і право на таке майно. Право на майно може бути закріплене у різних документах, наприклад цінних паперам, довіреностях на право розпорядження майном, боргових зобов'язаннях, заповітах тощо.

4. Об’єктивна сторона

Об'єктивна сторона шахрайства полягає у заволодінні майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. В результаті шахрайських дій потерпілий - власник, володілець, особа, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, добровільно передає майно або право на майно винній особі. Безпосередня участь потерпілого у передачі майнових благ і добровільність його дій є обов'язковими ознаками шахрайства, які відрізняють його від викрадення майна та інших злочинів проти власності.

Способами вчинення шахрайства є: 1) обман; 2) зловживання довірою.

Шахрайство вважається закінченим з моменту переходу чужого майна у володіння винного або з моменту отримання ним права розпоряджатися таким майном.

5. Суб’єкт злочину

загальний

6. Суб’єктивна сторона

характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.

7. Диспозиція, санкція

Диспозиція – проста,описова

Санкція – ч.1 і 2 – альтернативна

Ч. 3,4 – відносно визначена

38. Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем:особливості юридичних складів злочинів, розмежування з іншими злочинами проти власності.

1.Суспільна небезпека злочину

- характеристика сусп.. небезпеки злочину

Даний злочин знаходиться в 6 розділі Особливої частини ККУ є менш сусп. небез за попередні і більш сусп. небезп за наступні

- ступінь сусп.. небезпеки злочину

Ч. 2,3,4,5 підвищують ступінь сусп. небез злочину

2. Об’єкт злочину

1)загальний – всі сусп..відносини, які охороняються ККУ;

2)родовий – право власності

3)безпосередній –

3. Предмет злочину

майно

4. Об’єктивна сторона

З об'єктивної сторони злочин, передбачений ст. 191, може бути вчинений у формі: 1) привласнення чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні; 2) розтрати такого майна зазначеною особою (ч. 1 ст. 191); 3) привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем (ч. 2 ст. 191).

Привласнення вважається закінченим з моменту вилучення чужого майна й отримання винним можливості розпорядитися ним як своїм власним. Момент закінчення розтрати збігається з моментом витрачання чужого майна. Заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем вважається закінченим з моменту отримання можливості розпорядитися ним на власний розсуд.