1.Поняття «мова» і «мовлення». Спільні та відмінні риси.

Мовлення - це процес використання мови в спілкуванні. Іншими словами, це - мова в дії.

Мова - це специфічно людський засіб спілкування, який являє собою систему знаків, що має соціальну природу і є створеною та закріпленою у процесі історичного розвитку діяльності членів суспільства.

У мовленні реалізуються всі багатства мови, всі її виражальні можливості. Водночас мова збагачується через мовлення. Наведемо приклади: 1. Мова — знакова система; знаки — це слова, звуки, морфеми, словосполучення, фразеологічні одиниці тощо. Під системою розуміються рівні мови, її внутрішні зв'язки, взаємодії, правила мови, парадигми, моделі. Мовлення — це саме спілкування, вираження думки, це вербальне, мовне спілкування, самовираження. 2. Мова — потенційна система знаків. Мовлення — це дія та її продукт, це діяльність людей, воно завжди мотивоване — викликане обставинами, ситуацією, завжди має певну мету. 3. Мова консервативна, стабільна (як правило). Мовлення припускає винятки, саме у мовленні (узусі) з'являються нові слова.

2.У поданих іменниках визначте форму родового відмінка однини. Поясніть правопис закінчень.

Авітамінозу, анамнезу, гнію, віка, віруса, грибока, діабета, зародока, мікроба нагляду, нашатира, рецептора, синяку, спазма, удару, характеру, пластира, алкоголізму, алкоголіку, хряща, рецепта, ступіня, білок, вітаміна, відчаю, органу, організму, пінцета, кровообігу, опіума.

Закінчення -а, -я мають іменники, коли вони означають:

назви осіб, власні імена та прізвища, персоніфіковані предмети та явища: Вітра, Дмитра, Івана, Ліса, Мороза, професора, студентаназви тварин і дерев: ведмедя, вола, дуба, зайця, коня, ясеняназви предметів: ножа, олівця, стола́ (сто́лу)назви населених пунктів: Києва, Львова, Лондона, Нью-Йорка, Харковагеографічні назви з наголосом у родовому відмінку на кінцевому складі та з суфіксами -ов, -ев (-єв), -ин (-їн): Дністра́, Іртиша́, Орла́, Пскова, Тетереваназви мір довжини, ваги, часу, місяців і днів тижня, грошових знаків: кілометра, грама, місяця, вівторка, жовтня, долара; а також зменшені форми на -к: ліска, ставка́, майданчиканазви машин і їх деталей: автомобіля, дизеля, моторатерміни іншомовного походження, які означають елементи будови чогось, конкретні предмети, геометричні фігури та їх частини: атома, квадрата, радіуса, ромба, сектора; а також українські за походженням суфіксальні слова-терміни: відмінка, займенника, трикутника, чисельника

Закінчення -у, -ю мають іменники, коли вони означають:назви речовини, маси, матеріалу: бензину, граніту, піску, каменю, льоду, спирту, але: хлібазбірні поняття: батальйону, капіталу, колективу, лісу, то́му, товаруназви кущових і трав'янистих рослин і сорти плодових дерев: барвінку, гороху, наливу, ренету, щавлюназви будівель, споруд, приміщень та їх частин: вокзалу, клубу, коридору, магазину, палацу, тину, але: бліндажа, гаража, куреня, млина, хліва, карниза, еркера, портиканазви установ, закладів, організацій: інституту, комітету, штабуслова із значенням місця, простору: краю, лиману, абзацу, світу, лугуявища природи: вітру, грому, дощу, снігуназви почуттів: болю, сорому, страхуназви процесів, станів, властивостей, ознак, формацій, явищ суспільного життя, загальних і абстрактних понять: винятку, галасу, звуку, моменту, принципу, руху, світогляду, спорту, шуму, але: ривка, стрибка

терміни іншомовного походження, що означають фізичні або хімічні процеси, частину площі, літературознавчі терміни: аналізу, синтезу, образу, памфлету, нарису, стилю, сюжетуназви ігор і танців: вальсу, краков'яку, хокею, тенісу, але: гопака

префіксальні іменники (крім назв істот): вибою, опуху, прибою, прибутку, сувою, успіху

3. Скелет кінцівок складається з двох відділів: скелета вільних кінцівок і скелета так званих поясів верхньої та нижньої кінцівок. Скелет нижньої кінцівки, подібно скелету верхньої кінцівки, складається з скелета вільної нижньої кінцівки і скелета тазового поясу. Скелет тазового поясу утворений парної тазової кісткою і крижами. Тазова кістка є зрощенням сідничної, лобкової і клубової кісток, а крижі-п'яти хребців. Подвздошна кістка має тіло і крило, а лобкова і седалищная - тіло і гілки.

БІЛЕТ 22

1.

2. Юннат, силенний, попаддя, філіппінський, ввігнути, піддашшя, незрівнянний, окаянний, хрещений,зібраний,суддя,панна, священний, даний, знаряддя, незнаний, давній, отепер, ссавці, клітинний, годинник, піднісся, страйкком, широчинний, спечений, бовван, багаття, віддаль, орлиний, старанно.

3. Хребет включає в себе кілька відділів:шийний,рудний,поперековий крижовий і куприковий. Будова і кількість хребців у кожному відділі різна.

Шийний відділ складається з семи хребців. Всі вони мають отвори в поперечних відростках. Їх остисті відростки роздвоєні. У 1-го шийного хребця немає тіла. Воно відійшло від нього до 2-го хребця і утворило виступ у формі зуба.

1. Лексикографія як розділ мовознавства. Типи словників, їх характеристика.

Лексикографія – це наука, об’єктом вивчення якої є правила й норми укладання словників, особливості їх класифікації.

Словник – зібрання слів або словосполучень, розташованих у певному порядку (алфавітному, гніздовому, тематичному та ін.), в якому з’ясовується значення мовних одиниць, наводиться різна інформація про них або переклад на іншу мову чи подаються відомості про предмети, що визначаються словами.

Словники виконують функції: інформативну (несуть певну інформацію про об’єктивний світ) та нормативну (допомагають оволодіти мовними нормами).

Виділяють:

В енциклопедичних словниках містяться відомості про предмети чи явища об’єктивної дійсності, тут можна знайти інформацію про різні країни, видатних людей, визначні події тощо

У лінгвістичних словниках пояснюється слово (чи словосполучення) з точки зору його значення, написання, вимови, подається переклад іншими мовами тощо.

Одномовні словники поділяються на такі види:

• тлумачні – пояснюється значення слів певної мови; вони бувають:

а) власне тлумачні – містять слова певної мови з їх поясненням, прикладами вживання (ВІЗЕРУНОК, нка, ч. Малюнок із різних ліній, кольорів, тіней тощо; мереживо, орнамент. Зроблю маленьку книжечку. Хрестами і візерунками з квітками Кругом листочки обведу (Шевч.));

б) іншомовних слів – включають тільки запозичені слова з вказівками, з якої мови вони походять, та поясненням значення (КЕКС (англ.) – кондитерський виріб у формі чотирикутного хлібця зі здобного тіста);

в) термінологічні – пояснюють значення термінів з певної галузі знань (Амфібрахій – трискладова стопа з наголошеним другим складом);

г) фразеологічні – містять пояснення стійких виразів (Крила виросли – про стан душевного піднесення в кого-небудь);

• орфографічні – подають довідки щодо правопису слів, наголосу (лейкоз, -у);

• орфоепічні – пояснюють правильну вимову з допомогою транскрипції та наголосу (у книжці [у книз´ц´і]);

• етимологічні – містять інформацію про походження й розвиток слова (Апельсин – з голландського appelsien, що походить з французького pomme de Sine, буквально «китайське яблуко»; завезений португальцями з Китаю в 1548р.);

• словники синонімів (будинок – дім, домівка, хата, господа, оселя);

• словники антонімів (великий – малий);

• словники омонімів (бал – вечір з танцями, бал – оцінка);

• словники паронімів (адресат – адресант, ефект – афект);

• словники епітетів – містять усталені означення певного слова (Вишня – біла, висока, густа, дика, зелена, молода, пишна, розквітла, рясна, стара, стигла);

• словники мови письменників – наприклад, словник мови Т.Г.Шевченка включає лише ті слова, що зустрічаються в його творах.

Існують також, але не мають значного поширення словники власних назв, діалектні словники, словники жаргонної мови, словники асоціативних норм, інверсійні та ін.

2. Запишіть, вставляючи, де потрібно, пропущені літери /подовження, подвоєння приголосних/.

Приголосні д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч подовжуються, коли вони стоять після голосного  перед я, ю, і, е в усіх відмінках іменників середнього роду II відміни; якщо в родовому відмінку множини іменники середнього роду закінчуються на –ів; перед я, ю, і, е в усіх відмінках деяких іменників чоловічого та жіночого роду І відміни; перед я, ю, і, е в усіх відмінках деяких іменників чоловічого та жіночого роду І відміни

Юннат, силенний, попадя, філіппінський, ввігнути, піддашшя, незрівнянний, окаянний, хрещений, зібраний, суддя, панна, священний, даний, знаряддя, незнаний, давній, отепер, ссавці, клітинний, годинник, піднісся, страйком, широчинний, спечений, бовван, багаття, віддаль, орлиний, старанно.

3. Запишіть українською мовою. Розставте розділові знаки.

Хребет включає в себе кілька відділів: шийний, грудної, поперековий, крижовий і куприковий. Будова і кількість хребців у кожному відділі різне.

Шийний відділ складається з семи хребців. Всі вони мають отвори в поперечних відростках. Їх остисті відростки роздвоєні. У 1-го шийного хребця немає тіла. Воно відійшло від нього до 2-го хребця і утворило виступ у формі зуба.

БІЛЕТ 23 1.

2.Анемія-недокрів»я,безсилість,слабість.вакцинація-, дефект-недолік,вада,хиба, малярія-, адаптація-пристосування, вакуум, дисперсія, секреція, апатія-байдужість,млявість, вібрація, експеримент-проба,дослід, симптом, авітаміноз, генезис, інгаляція.

3. Частота дихання в нормі становить 16-20 дихальних рухів на хвилину. Частота дихання залежить від віку,статі,положення тіла. Підрахунок дихальних рухів виробляється непомітно для хворого. Однією рукою береться зап'ястя хворого,як для підрахунку пульсу,а іншу кладуть на грудну клітку,і по її руху підраховують кількість дихальних рухів на хвилину. При захворюваннях органів дихання: трахеї ,бронхів ,легенів ,плеври з'являються певні симптоми: задишка,кашель ,кровохаркання, біль в грудній клітці.

1.Термін - це слово або словосполучення, яке позначає поняття певної галузі знань чи діяльності людини.

Термінологія - 1) розділ мовознавства, що вивчає терміни (у цьому значенні все частіше використовують слово термінознавство)', 2) сукупність термінів певної мови або певної галузі. Наприклад, можемо говорити про англійську, польську, російську, українську та інші термінологію, а також про термінологію математичну, юридичну, хімічну, технічну тощо.

Медичний термін — комплексне поняття, до його складу входить кілька сот тисяч слів і стійких словосполучень, які складають термінологічну базу цілого ряду медико-біологічних дисциплін.Отже, основні ознаки терміна:

- Системність- Точність- Тенденція до однозначності- Наявність дефініції.

2. Анемія - недоків´я, безсилість, безсилля, слабість, кволість, умлівання

Вакцинація –щеплення, ін'єкція, імунізація, вливання

Дефект – вада, хиба, ґандж, недолік, мінус, порок, щербина, ід. слабке місце, Ахіллова п'ята; (у праці) недоробка, недогляд; (у машині) несправність.Малярія – болотна пропасницяАдаптація – акліматизаціяВакуум – порожнина, пустотаДисперсія – розсіяння, розкидСекреція – виділення, відділенняАпатія - байдужість, млявість, відсутність життяВібрація – коливання, тремтіння, дрижання, бриніння.Експеримент – проба, дослід

Симптом – вияв, прикмета, ознака.

Авітаміноз – вітамінна недостатність, вітамінний дефіцит, рахіт, скорбут

Генезис – походженняІнгаляція – вдихання

3.

Частота дихання в нормі становить 16-20 дихальних рухів на хвилину. Частота дихання залежить від віку, статі, положення тіла. Підрахунок дихальних рухів виробляється непомітно для хворого. Однією рукою береться зап'ястя хворого для підрахунку пульсу, а іншу кладуть на грудну клітку, і по її руху підраховують кількість дихальних рухів на хвилину. При захворюваннях органів дихання: трахеї, бронхів, легенів, плеври з'являються певні симптоми: задишка, кашель, кровохаркання, болю в грудній клітці.

БІЛЕТ 24

1. 1. Основні етапи розвитку української медичної термінології.

І. Підготовчий ( ІІ пол. ХІХ – поч. ХХ ст.). Українська медична лексика має давні коріння, але систематичний розвиток української медичної термінології починається тільки у ІІ пол. ХІХ ст. з появою перших україномовних медичних текстів наукового стилю – науково-популярних видань, присвячених профілактиці та лікуванню різних захворювань.

ІІ. Творчий ( поч. ХХ – поч. 30-х рр. ХХ ст.). Саме в цей період процес термінотворення набув інтенсивного розвитку. Важливою визначальною рисою термінологічних словників того часу було прагнення їх укладачів відшукати й максимально повно подавати народну, питомо українську лексику або, в разі відсутності потрібних українських слів, творити їх з морфем української мови, намагаючись якомога менше запозичати з інших мов. У такій своїй настанові українські термінологи орієнтувалися й на практику деяких інших європейських мов, передусім німецької та чеської, де тенденції до переведення іншомовних слів на рідномовний ґрунт міцно закріпилися (на відміну, зокрема, від російської мови, яка на загальному слов’янському тлі порівняно охоче засвоювала іншомовну лексику).

ІІІ. Русифікаційний ( поч. 30-х рр. – кін. 80-х рр. ХХ ст.). У цей період, протягом 60 років, українська термінотворча праця не тільки завмерла, але й спрямовувалася відповідними чинниками УРСР на шкоду вже достатньо сформованим медико-термінологічним здобуткам.

ІV. Антирусифікаційний ( поч 90-х рр. ХХ ст. – наш час). З 1990 р. термінотворчий процес значно пожвавився (дискусії у пресі, конференції, видання словників). Чимало термінологів віддавали перевагу україномовним медичним термінам первісно-народного походження. Їх упровадження викликало дискусії. Неприйняття термінології часто є виявом неприйняття і невживання української мови у сфері медицини загалом.

2. Оперета, Кассандра, крос, тонна, діаграма, Марокко, Голландія, імміграція, ідилія, місія, колега, імунітет, Агнеса, шосе, асоціація, апеляція, колектив, терор, Одіссей, Інокентій, еміграція, Брюссель, шасі, Будда, сюрреалізм, буддист, мадонна, територія, Гіппократ, Муссоліні.

3. Виділяють дві основних патогенетичних ланки міопії :невідповідність між можливостями ослабленого аккомодаційного апарату очей і зоровим навантаженням,та ослаблення міцності властивостей склери.Склера=білкова зовнішня щільна сполучнотканинна оболонка ока, виконує захисну і опорну функцію ,і її розтягнення під впливом внутрішньоочного тиску. За першим механізмом формується більш сприятлива форма міопії ,яка залишається тільки оптичним недоліком очей, по другому міопія, як серйозна хвороба схильна до прогресування і виникнення ускладнень.

БІЛЕТ 25

Білет №25

• Синоніми, антоніми, омоніми, пароніми у складі ділової документації та медичної термінології.

Сино́німи (грец. synonymos — «одноіменний») — це слова однієї частини мови, різні за звучанням і написанням, що мають дуже близьке або тотожне лексичне значення.

Синоніми використовують для підвищення виразності мови, що дозволяє уникати одноманітності.

Наприклад: проживати — мешкати, бажати — хотіти, башта — вежа.

Слова протилежні за значенням називаються антонімами, слова різного значення, але однаковою вимовою —омонімами. Наприклад літера-буква,сім"я-родина,райдуга-веселка,століття-сторіччя,вік,баритися-гаятися,тільки-лише,крізь-через. Синоніми, слова й фразеологізми, різні звуковою формою, але близькі або тотожні за значенням:

• з незначною зміною значеннєвого обсягу й словосполучної комбінаторики (по́ле — рілля́ — ни́ва: зао́ране по́ле, — на ріллі́, ни́ва, але лиш по́ле по́пису, на наро́дній ни́ві);з різним емоційним забарвленням (заку́тина — закапе́лок — діра́ — ’глухе́ село́’);

• контекстові С., що тільки в певному контексті є С. (ішов і враз простягну́вся як до́вгий ’упав’) і легко переходять в емоційні С.;

• абсолютні або дублети з тотожним значенням (Гідроге́н — во́день, шофе́р — воді́й, — зокрема у випадках професіоналізмів і термінологізмів), що виникають здебільше в наслідок нашарування різнодіалектних чи різномовних слів (госпо́дар — хазя́їн; риска́ль — за́ступ — горо́дник — лопа́тка), поки мововжиток їх не розділить у 1 групі.

Синоніміку вивчають семантика й лексикологія.

«Короткий словник HYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA_%D1%81%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%BC%D1%96%D0%B2_%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8&action=edit&redlink=1"синонімівHYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA_%D1%81%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%BC%D1%96%D0%B2_%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8&action=edit&redlink=1" HYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA_%D1%81%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%BC%D1%96%D0%B2_%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8&action=edit&redlink=1"українськоїHYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA_%D1%81%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%BC%D1%96%D0%B2_%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8&action=edit&redlink=1" HYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA_%D1%81%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%BC%D1%96%D0%B2_%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8&action=edit&redlink=1"мовиHYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA_%D1%81%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%BC%D1%96%D0%B2_%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8&action=edit&redlink=1"» склав Пилип Деркач (4 279 синонімічних рядів, частково зі стилістичними позначками, К. 1960).

«HYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9C%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B8_%D0%B4%D0%BE_%D1%81%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%BC%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B0_%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8&action=edit&redlink=1"МатеріалиHYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9C%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B8_%D0%B4%D0%BE_%D1%81%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%BC%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B0_%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8&action=edit&redlink=1" до HYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9C%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B8_%D0%B4%D0%BE_%D1%81%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%BC%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B0_%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8&action=edit&redlink=1"синонімічногоHYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9C%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B8_%D0%B4%D0%BE_%D1%81%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%BC%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B0_%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8&action=edit&redlink=1" словника HYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9C%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B8_%D0%B4%D0%BE_%D1%81%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%BC%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B0_%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8&action=edit&redlink=1"українськоїHYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9C%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B8_%D0%B4%D0%BE_%D1%81%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%BC%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B0_%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8&action=edit&redlink=1" HYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9C%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B8_%D0%B4%D0%BE_%D1%81%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%BC%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B0_%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8&action=edit&redlink=1"мовиHYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9C%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B8_%D0%B4%D0%BE_%D1%81%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%BC%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B0_%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8&action=edit&redlink=1"», зібрані Андрієм Багметом, друкувалися в ж. «HYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%92%D1%96%D1%82%D1%87%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0_(%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%81)&action=edit&redlink=1"ВітчизнаHYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%92%D1%96%D1%82%D1%87%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0_(%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%81)&action=edit&redlink=1"»(1959, ч. 2 — 1962, ч. 7).

Синоніміку Т. HYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%B5%D0%B2%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%A2%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%81_%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87"Шевченка досліджував В. HYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%92._%D0%86%D0%BB%D1%8C%D1%97%D0%BD&action=edit&redlink=1"Ільїн, М. HYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE_%D0%9A%D0%BE%D1%86%D1%8E%D0%B1%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9"Коцюбинського — Л. Паламарчук, І. Франка — І. HYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%86._%D0%9E%D1%89%D0%B8%D0%BF%D0%BA%D0%BE&action=edit&redlink=1"Ощипко, Лесі Українки — І. HYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%86._%D0%9E%D0%BB%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B8%D0%BA&action=edit&redlink=1"Олійник, М. HYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D1%81%D0%B8%D0%BC_%D0%A2%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87"Рильського — Ґ. HYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D2%90._%D0%9A%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D1%81%D0%BD%D0%B8%D0%BA&action=edit&redlink=1"Колесник.та найбільш відомих таких як Леді Гага,Бянка,та Філім Пугачов,Леся Трубач Квітка

Донбасу, Єнісею, Ямполю, Чернігова, Криту, Байкалу, Амстердаму, Ватикану, Еквадору, Єгипту, Ізраїлю, Кавказу, Дагестану, Воронежу, Вавилону, Алтаю, Балхашу, Балхаша, Гадячу, Лісабону Лондону, Борисполю, Алжиру, Алжира, Холодного Яру, Черемошу, Почаєва, Петербургу, Марселю, Оману.

Причина міопії - видозмінена форма очного яблока. Воно стає більш схоже на овал ніж на коло. В результаті цього виникає помилка заломлення світла, через що світлові промені проходять через очне яблуко і фокусуються напроти сітківки. Це і є причиною «розмитості» далеких об’єктів. При нормальному зору світло фокусується безпосередньо на сітківці. При послабленні акомодаційної здатності, напружена зорова робота на близьків відстані для очей стає неможлива.

Білет № 26

Фразеологія (від грец. Phrasis ─ вислів) ─ це а) наука, що вивчає фразеологізми, тобто стійкі словосполучення слів; б) сукупність усіх фразеологізмів у мові.

Джерела виникнення фразеологізмів

Джерелом виникнення фразеологізмів в українській мові є:

1. вислови з античної культури: крокодилові сльози (фальшиве співчуття); альфа й омега (початок і кінець); нести свій хрест (терпіти труднощі, незгоди); сади Семіраміди (прекрасні місця); обітована земля (багатий край); золотий вік (щаслива пора, епоха розквіту);

2. переклади крилатих виразів видатних людей: Краще жити стоячи, ніж жити на колінах (Д. Ібаррурі); Чиста краса, чисте мистецтво (І. Кант); Бути чи не бути (В. Шекспір); Усі жанри прекрасні, крім нудного (В. Вольтер);

3. крилаті вирази українських письменників: Караюсь, мучуся, але не каюсь (Т. Шевченко); Хіба ревуть воли, як ясла повні? (П. Мирний); Нехай не забувають люди, що дурень всюди дурнем буде (Л. Глібов); Не називаю її раєм (Т. Шевченко);

4. професійно-технічні вислови: грати першу скрипку, сходити зі сцени, з іншої опери (з мовлення артистів); де тонко, таи і рветься (з мовлення ткачів); куди голка, туди й нитка (з мовлення мисливців); точно, як в аптеці (фармакологія); те, що лікар прописав, поставити діагноз, як мертвому припарки, заговорювати зуби (медицина); випасти в осад (хімія).

5. біблійні й євангельські вислови: Берегти, як зіницю ока; Повертатися на круги своя; Прощайте ворогам вашим; Співати Лазаря; Книга за сімома печатями; Кожний камінь кричить; Манна небесна;

6. переклади іншомовних ідіом: бути не в своїй тарілці (з фр.); дивитися крізь пальці (з нім.).

7. прислів’я та приказки мають свої характерні риси: вони виражають мислення народу, формують його життєвий, соціально-історичний досвід. Характерні ознаки прислів’їв та приказок ─ їх ідейний зміст і висока художність, стислість вислову. метафоричність.

2.

Федоров, Асєєв, Бєліков, Спіцин, Грибачов, Калінін, Менделєєв, Павліхін, Захар'єв, Глухар, Бугаєв, Корольов, Дьяченко, Снєгірьов, Свєтлов, Невський, Кузнєцов, Вениаминов, Плотніков, Лазарєв, Лавреньов, Пущин, Степанов, Ненашев, Полєнов, Ізмаїлов, Єжов, Миколаїв, Йолкін, Воробйов.

3.

Крижі мають форму піраміди з основою і вершиною. Передня сторона крижів увігнута,а задня — опукла. На бічних поверхнях крижів знаходяться вигнуті, на зразок, вушної раковини суглобові поверхні. Усередині крижів є канал, який донизу відкривається щілиною. Куприкові хребці є рудиментарними залишками зниклого у людини хвоста. У середньому віці куприкові хребці зливаються в одну кістку — куприк.

Білет № 27

Орфоепія — розділ мовознавчої науки, що вивчає правила літературної вимови.

Основні правила орфоепії, пов’язані з вимовою голосних,

приголосних звуків та звукосполучень:

1) Усі голосні під наголосом вимовляються чітко й виразно, однак голосні мають ряд вимовних особливостей:

а) Голосні [а], [у], [і] в усіх позиціях мають чітку вимову: [братú], [знаў], [йасно], [р´іл´:а], [п´іду], [йушка], [в´іра], [ўйідливий].

2) Звук [о] вимовляється виразно і здебільшого не змінюється:[вода], [ворог], [н´ого]. Лише перед складом з наголошеним [у] та [і] в основі слова звук [о] вимовляється з наближенням до [у]: [ко жýх], [го лýбка], [со бі], [то бі].

3) Звуки [е], [и] під наголосом вимовляються чітко й виразно: [легенда], [перший], [пишемо]. У ненаголошеній позиції вони вимовляються з наближенням [е] до [и], а [и] до [е] — [зéле н´], [се лá], [пли вé], [веле тéнс´кий]. Примітка: Звук [и] перед [и] та в кінці слова вимовляється майже чисто: [рожевий], [бити], [мити].

Вимова приголосних звуків

1) Дзвінкі приголосні української мови в кінці слова й перед глухими в середині слова (крім [г], що легко змінюється на [х]) вимовляються дзвінко: [казка], [с´н´іг], [дуб], [дубкá], [д´ідкá], але [лéхко], [дви хт´іти].

2) Оглушується префікс і прийменник з — перед глухими: [с тобойу], [с хати].

3) Префікси роз-, без- можуть вимовлятися і дзвінко, і глухо: [розпитати] і [роспитати], [безсмертний] і [бесмертний].

4) Глухі приголосні внаслідок уподібнення вимовляються дзвінко:[молодьба], [бородьба].

5) Африкати [дж] і [дз] вимовляються як один звук. Усі шиплячі на кінці слова та складу тверді: [ріж], [піч], [ходиш], [розріжте].

6) Звук [ц] в кінці слова завжди вимовляється пом’якшено: [хлопец´], [молодец´], [ол´івец´].

7) Завжди пом’якшуються [з], [с], [ц] у прикметникових суфіксах –зьк-, -ськ-, -цьк: [запор´із´кий], [хортиц´кий], [с´іл´с´кий].

8) Приголосний [л] часто вимовляється м’яко: спілка — [спіл´ц´і], гілка [на г´іл´ц´і], люлька — [у л´ул´ц´і].

9) Розрізняємо вимову [г] [ґ]: недогляд, гримати, голова, зігрівати вимовляємо [г]. У словах: ґава, ґазда, ґрунтовний, ґринджоли, ґречний, ґанок, ґатунок, ґедзь вимовляємо [ґ].

2.

Заочі, назавжди, до купи, до речі, з давніх-давен, ні на гріш, по совісті, будь-коли, по-двоє, уві сні, у стократ, далеко-далеко, десь-інде, збоку, надвечір, наяву, абияк, чимало, якнайкраще, поки що, до схочу, с під лоба, без сліду, на щастя, по-латині, по-перше, так-то, казна-що, ледь-ледь, пліч-о-пліч.

3. Дихання — складний безперервний процес,в результаті якого живий організм із зовнішнього середовища споживає кисень,а виділяє вуглекислий газ і воду. Дихальний цикл складається з вдиху і видиху. Спостерігаючи за рухами грудної клітки і живота,можна визначити тип дихання ,частоту ,глибину і ритм. Розрізняють такі види дихання:грудне ,черевне і змішане.

Білет № 28

Наука, що займається вивченням будь-яких власних назв називається ономастикою (у перекладі з грецької мови “мистецтво давати імена”). Об`єктами вивчення ономастики є наступні розряди:

• антропоніми (імена, прізвища, по батькові, прізвиська людей, псевдоніми),

• топоніми (назви географічних об`єктів),

• етноніми (назви народностей),

• космоніми (найменування небесних тіл),

• теоніми (імена богів),

• зооніми (клички тварин) та ін.

Сучасна медична наукова та народна термінологія представлена різними за структурою та походженням власними назвами, що репрезентуюють відповідну систему понять. Власні назви використовуються і як терміни.

Термін-епонім у медицині.

Значне місце у клінічній терміносистемі займають епоніми (гр. eponymos - той, хто дає ім`я, назву) – особа, яка дає чому-небудь своє ім'я. У медицині іменами авторів названі хвороби, операції, синдроми, симптоми, віруси, мікроорганізми, волокна, методи, клініко-діагностичні лабораторії, способи, реакції, формули, тести тощо (шкала Цельсія, реакція Адамкевича, феномен Бабинського, рефлекс Бехтерева, операція Богораза, проба Бурденка). Праворис епонімічних термінів відповідає чинним орфографічним нормам.

2.

Сліпоглухонімий, волелюбний, медучилище, вищезазначений, кисло-солодкий, науково-дослідний, бас-гітара, норд-ост, ва-банк, воєнно-стратегічний, військовополонений, хлібобулочний, хлібно-булочний(перша частина складного слова не обтяжена суфіксом), блок-система(блок), лікар-онколог(складний іменик), життєздатний, важкохворий, напівфабрикат, півдюжини, кіноіндустрія, висококваліфікований, темно-шоколадний, темношкірий, чітко визначений, дощомір, екс-чемпіон, міні-фабрика, суспільно-політичний, рік-півтора, член-кореспондент.

Внутрішні органи і кровоносні судини забезпечені непосмугованою або гладкою м'язовою тканиною. У цих м'язів відсутні поперечні смуги на м'язових волокнах, у них немає сухожильних частин і сполучнотканинних футлярів (фасцій). Такими утвореннями забезпечені тільки скелетні м'язи:сухожиллями вони прикріплюються до кісток,а фасціями відокремлюються один від одного. Гладкі м'язи в основному не є самостійними утвореннями і належать іншим органам як їх складові частини.

1. 29 билет Види наукового тексту, їх характеристика.

Науковий стиль мовлення має різновиди (підстилі):

1. власне науковий,

2. науково-технічний (Виробничо-технічний),

3. науково-інформативний,

4. науково-довідковий,

5. навчально-науковий,

6. науково-популярний.

Найважливіше завдання наукового стилю мови: пояснити причини явищ, повідомити, описати суттєві ознаки, властивості предмета наукового пізнання. Спільними позамовних властивостями наукового стилю мови, його стильовими рисами, зумовленими абстрактністю (понятійного) і суворої логічністю мислення, є:

1. Наукова тематика текстів. p> 2. Узагальненість, абстрактність, абстрактність викладу.

Майже кожне слово виступає як позначення загального поняття або абстрактного предмета. Абстрактно-узагальнений характер мовлення проявляється в тому, що в наукових текстах іменники переважають над дієсловами, використовуються загальнонаукові терміни та слова, дієслова вживаються в певних часових і особистих формах, часто використовуються невизначено-особисті пропозиції.

3. Логічність викладу. p> Між частинами висловлювання є впорядкована система зв'язків, виклад несуперечливо і послідовно. Це досягається використанням особливих синтаксичних конструкцій і типових засобів межфразовой зв'язку.

4. Точність викладу. p> Досягається використанням однозначних виразів, термінів, слів з ясною лексико-семантичної сполучуваністю.

5. Доказовість викладу.

Міркування аргументують наукові гіпотези та положення.

6. Об'єктивність викладу.

Виявляється в викладі, аналізі різних точок зору на проблему, в зосередженості на предметі висловлювання і відсутності суб'єктивізму при передачі змісту, в безособовості мовного вираження.

7. Насиченість фактичною інформацією.

Необхідна для доказовості та об'єктивності викладу.

2. У поданих іменниках визначте форму родового відмінка однини. Поясніть правопис закінчень. Декан, мед, Мороз, акорд, ніж, грам, горох, банан, вокзал, грудень, долар, гараж, клуб, дефіс, вітер, гнів, числівник, рот, мозок, шлунок, абзац, епос, футбол, галас, живопис, вік, кінь, клен, карат, університет

Декан – декану , мед – меду , акард – акорду , ніж – ножу , грам – граму , банан – банану , вокзал – вокзалу , грудень – грудня , клуб – клубу , вітер – вітру ,гнів – гніву , числівник – числівника , рот – роту , мозок – мозку , шлунок – шлунку , абзац – абзацу, епосу – епосу , футбол – футболу , галас - галасу, живопис – живопису, вік- віку , кінь – коня , клен – клену , карат – карату , університет – університету

3. Запишіть українською мовою. Розставте розділові знаки. Позвоночник выполняет роль осевого скелета который является опорой тела. Он имеет вид столба изогнутого в переднюю и заднюю стороны. Позвоночный столб состоит из отдельных костных сегментов позвонков. Каждый позвонок имеет тело дугу и отростки. Тело позвонка толстое и массивное. Оно имеет форму коротких столбиков с выпуклыми и вогнутыми поверхностями и неровными краями. Дуга дужка начинается от тела двумя истончёнными частями ножками.

Хребет виконує роль осьового скелету , який є опорою тіла. Він має вигляд стовбура вигнутого в передню та задню сторони . Хребет складається з окремих кісткових сегментів - хребців . Кожний хребець має тіло , дугу та відросток. Тіло хребця товсте та масивне . Воно має форму коротких стовпчиків з опуклими та увігнутими поверхнями , і нерівними краями Дуга дужка починається від тіла двома тоненькими частинами – ніжками .

Білет № 30

Реферат (лат.reffere – доповідати, повідомляти) – це текст, написаний на основі першоджерела з метою викладу його змісту. На відміну від анотації, реферат більш конкретний. У ньому повинна бути відповідь на запитання: що нового можна знайти в даній публікації? Слід розрізняти такі типи рефератів: монографічний (реферат готують за одним джерелом), оглядовий ( за декількома книгами, розділами чи статтями). Здебільшого пишуть саме оглядові реферати.

Етапи підготовки до написання реферату:

1. Чітко визначити тему та основну думку.

2. Опрацювання літератури, укладання бібліографії.

3. Складання плану.

Вимоги до написання реферату:

1. Титульна сторінка (назва міністерства, назва навчального закладу, заголовок (тема реферату), прізвище, ім’я, по батькові автора і керівника роботи, місто, рік).

2. Реферат пишуть своїми словами. Цитати вводять у текст лише тоді, коли вони необхідні. При цьому слід обов’язково робити посилання на автора.

3. Оптимальний обсяг реферату – 10-12 друкованих сторінок.

4. Список використаної літератури обов’язково подається в кінці реферату в алфавітному порядку чм у порядку подання в тексті.

5. Реферат має бути чітко написаним чи віддрукованим. З лівого боку залишають поля.

Структура реферату:

Логіка наукового дослідження визначає структуру реферату. Композиція наукового твору, безумовно, залежить від завдання, методики дослідження, належності до певної галузі знань. Вона складається з трьох взаємопов’язаних частин: вступної, основної та заключної.

У вступі розкривається хід наукового дослідження, його мета, основні завдання, актуальність теми, її зв’язок з іншими важливими проблемами. Тут слід також торкнутися (наскільки дозволяє обсяг твору) історії вивчення проблеми, зробити короткий огляд літератури з даного питання. У вступній частині також йдеться про предмет і методи дослідження.

Основна частина (виклад основного змісту). Це власне реферативна частина, в якій стисло викладаються відомості про основні теми першоджерела, зроблено докладний аналіз кількох найважливіших із них; висловлено позицію автора і думки референта щодо неї.

Заключна частина складається з висновків, узагальнень автора, зауважень референта стосовно значення статті чи книги, оцінки повноти та своєчасності аналізу зазначених проблем.

Відповідно до наведеної схеми реферату під час його написання можна використати такі мовні засоби:

1. Праця, монографія, стаття містить, має назву …;

• в ній розглядається, висловлюється, викладається, узагальнюється (що?);

• присвячена темі, проблемі, питанню …;

• є узагальненням, переказом, описом, аналізом …;

• дається оцінка, виклад (чого?).

2. Висловлено погляди автора (щодо);

• він зосереджує свою увагу;

• автор торкається (порушує, повідомляє, зауважує) таких проблем;

• є дискусійні положення;

• особливу увагу приділено …;

• автор зупиняється на таких проблемах (питаннях, фактах): …;

• щодо (стосовно) проблеми (питання, фактів) автор підкреслює велике значення …;

• наводиться багатий статистичний матеріал;

• суть проблеми зводиться до …;

• окремо розглядаються питання …;

• автор посилається на …

У заключній частині автор пише, робить висновок (доходить висновку); узагальнюючи сказане, автор переконливо доводить; суть викладеного (згаданого, зазаначеного) вище зводиться до того (полягає в тому); викликає сумнів; визнає переваги; відзначає недоліки; автор не розкриває змісту; сумнівно, що …

Останні слова й словосполучення дяють змогу висловити референтові свою згоду з позицією автора або критичне ставлення до неї, дати їй оцінку.

Види рефератів:навчальні,службові,творчі,контрольні.

2.

Духмяний(перед м приголосна), пів’язика, портьєра(після д,т,з,с,ц,л,н), віньєтка, камінчик, Уляна, миш’як, більярд, арф’яр, ін’єкція, черв’як, няньчин, на калинці(відсутність після н перед шиплячим), на калиноньці, різьбяр, тюрма, мадяр, валюта, мавпячий, між’ярусний, колодязний, дивишся, підносься, піднісся, зав’язь, комп’ютер, альянс, лазня, менший, пів’язика.

3.

Причина міопії — видозмінена форма очного яблука. Воно стає більше схоже на овал, ніж на круг. В результаті цього відбувається помилка заломлення світла ,через що світлові промені проходять через очне яблуко і фокусуються навпроти сітківки. Це і є причиною "розмитості" далеких об'єктів. При нормальному зорі світло фокусується безпосередньо на сітківці. При ослабленій здатності акомодації напружена зорова робота на близькій відстані стає для очей непосильною.