- •44. Законодавчі вимоги щодо ведення екологічного моніторингу та його юридичне і практичне значення.
- •45. Правове регулювання ведення кадастрів природних ресурсів та їх еколого-правовий зміст.
- •46. Державний облік об’єктів та речовин, що негативно впливають на стан нпс.
- •Дополнительние вопросы
- •6 Система екологічного права: загальна, особлива і спеціальна частини екологічного права; основні інститути екологічного права.
- •7 Виникнення й основні етапи становлення природоохоронного законодавства і права на території сучасної України.
- •11 Конституційні основи екологічного права та їх основоположне значення для розвитку природоохоронного законодавства.
- •12 Спеціальні закони як джерела екол. Права: зміст і структура Закону “Про онпс”
- •13. Нормативно-правові акти органів центральної виконавчої влади і спеціальних відомчих органів управління як джерела екологічного права.
- •14 Нормативні акти органів місцевого самоврядування у сфері екології та співвідношення їх змісту з правовими актами центральних органів влади й управління.
- •15 Екологічні правовідносини та їх відмінні риси від суміжних правовідносин: підстави виникнення, змінення та припинення екологічних правовідносин
- •16 Основні види та особливості зміст екологічних правовідносин: співвідношення правових і технічних норм у врегулюванні екологічних правовідносин.
- •18 Поняття і функції об’єктів природи: природні об’єкти, природні ресурси та природні комплекси, їх інтеграція і диференціація; фонди природних об’єктів.
- •19 Природне і соціальне середовище як інтегровани об’єкт екологічного права: матерілізовані та нематеріалізовані об’єкти екологічного права.
- •20 Суб’єкти екологічного права: природоохоронна правосуб’єктність і екологічні права й обов’язки юридичних і фізичних осіб.
- •21 Право власності українського народу на природні багатства: суб’єкти права державної, комунальної та приватної власності на природні об’єкти та їх ресурси.
- •22 Підстави виникнення права власності на природні об’єкти: сучасні цивільно-правові засади виникнення права власності на природні об’єкти.
- •23 Особливості змісту та умови здійснення правомочностей власності щодо природних об’єктів: законодавчі обмеження прав власників природних об’єктів.
- •24 Умови та порядок припинення права державної, комунальної та приватної власності на природні об’єкти та їх ресурси.
- •25 Природокористування як необхідна умови існування людини і суспільства: загальне (загальнодоступне) і спеціальне (врегульоване) природокористування.
- •27 Основні принципи інституту права природокористування: безоплатність загального і платність спеціального природокористування.
- •28. Правоздатність та дієздатність природокористувачів: природні права людини на користування природними об’єктами та їх ресурсами.
- •29 Здійснення права природокористування та основні права й обов’язки природокористувачів: охорона довкілля і захист прав природокористувачів.
- •30 Підстави й умови припинення права природокористування: тимчасове призупинення діяльності природокористувачів, які забруднюють природне середовище.
- •31 Основні принципи управління природокористуванням та природоохороною: пріоритетність вимог екологічної безпеки й особливості її забезпечення.
- •33 Основні функції державного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища.
- •34 Правовий механізм забезпечення еективності природоохорони: форми екологічного контролю та їх здійснення.
- •35 Правові гарантії участі громадськості в управлінні природокористуванням і природоохороною: правовий статус природоохоронних організацій та екологічних рухів.
- •37 Основні цілі та завдання стандартизації та нормування у сфері онпс.
- •38 Система нормативів та стандартів у сфері природокористування й онпс.
- •39 Фактичні та юридичні критерії якості довкілля: нормативи гранично допустимого шкідливого впливу на довкілля
- •40 Нормування санітарних та захисних зон: умови і порядок їх встановлення та контролю виконання.
- •42 Юридичні вимоги щодо інформації про стан нпс: зміст права громадян на екологічну інформацію.
- •43 Короткострокові та довгострокові екологічні прогнози за їх народногосподарське й природоохоронне значення.
- •44 Законодавчі вимоги щодо ведення екологічного моніторингу та його юридичне і практичне значення.
- •45 Правове регулювання ведення кадастрів природних ресурсів та їх еколого-правовий зміст.
- •46 Державний облік об’єктів та речовин, що негативно впливають на стан нпс.
- •47 Сучасний стан нормативно-правового закріплення екологічних прав, свобод та обов’язків людини, громадянина й особистості в національному законодавстві та міжнародних документах.
- •52 Еколого-правови культура як складова частина культури людини та цивілізаційної культури.
- •53 Види юридичної відповідальності за екологічні правопорушення: кримінальна, адміністративна, цивільна, дисциплінарна.
- •54 Підстави та умови застосування юридичної відповідальності за екологічні правопорушення.
12 Спеціальні закони як джерела екол. Права: зміст і структура Закону “Про онпс”
Фундамент екологічного законодавства складають закони. Вони виступають основним джерелом екологічного права. Аналіз правового регулювання екологічних відносин в Україні свідчить, що законам і кодексам належить провідне місце. При цьому мова йде не тільки про закони спеціального екологічного призначення («Про охорону навколишнього природного середовища», «Про екологічну експертизу», «Про зону надзвичайної екологічної ситуації», «Про екологічний аудит» та ін.), Але і про закони загального характеру , які також належать до джерел екологічного права. До числа нормативно - правових актів, що регулюють суспільні екологічні відносини, інтегрованим об'єктом яких є природа, належить Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища». Будучи одним з найважливіших джерел екологічного права України, цей Закон визначає правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища як єдиного, інтегрованого об'єкту екологічних правовідносин. Крім цього, він по суті становить правову основу для розвитку галузевого екологічного законодавства і для вдосконалення поресурсовіх галузевих нормативно - правових актів, прийнятих до появи Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».
Важливим джерелом екологічного права України є Закон України «Про природно - заповідний фонд», який визначає правові засади організації, охорони, ефективного використання природно - заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів і об'єктів. У Законі визначено режим територій та об'єктів природно - заповідного фонду (природних і біосферних заповідників, регіональних ландшафтних парків, заказників, пам'яток природи, заповідних урочищ, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, парків - пам'яток садово - паркового мистецтва), а також їх охоронних зон. У ньому знайшли відображення питання економічного забезпечення організації та функціонування природно - заповідного фонду, закріплений порядок створення та відтворення територій та об'єктів природно - заповідного фонду, передбачено охорону територій та об'єктів природно - заповідного фонду, контроль за додержанням їх режиму, вирішено, інші пітання.Закон Україна Про охорону атмосферного повітря від 17 листопада 1992 року, визначає що атмосферне повітря є одним з основних життєво важливих елементів навколишнього природного середовища. Цей Закон спрямований на збереження сприятливого стану атмосферного повітря, його відновлення і поліпшення для забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини, а також запобігання шкідливого впливу на навколишнє природне середовище. Він визначає правові та організаційні засади та екологічні вимоги в галузі охорони та використання атмосферного повітря.
У зв'язку з численними законодавчими актами, які регулюють екологічні відносини, а також залежно від видів відносин, врегульованих нормаміекологічного права, законодавчі акти можна розділити на кілька груп:
1. Законодавчі акти, переважно регулюють природоресурсні відносини: Земельний кодекс України від 25.10.01; Кодекс України «Про надра» від 27.07.94; Лісовий кодекс України від 21.01.94; Водний кодекс України від 06.06.95, Закон України «Про тваринний світ» від 13.12.01, Закон України «Про природно-заповідний фонд» від 16.06.92; Гірничий Закон України від 06.10.99, Закон України «Про виключну (морську) економічну зону» від 16.05.95, Закон України «Про рослинний світ» від 09.04.99, Закон України «Про бджільництво» від 22.02.00, Закон України « Про видобування і переробки уранових руд »від 19.11.97, Закон України« Про меліорацію »від 14.01.00, Закон України« Про мисливське господарство та полювання »від 22.02.00 року, Закон України« Про концесії »16.07.99 та ін. .
2. Законодавчі акти, переважно регулюють природоохоронні відносини: Закон України «Про охорону атмосферного повітря» від 21.06.01, Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.91, Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 08.02 . 95, Закон України «Про поводження з радіоактивними відходами» від 30.06.95, Закон України «Про відходи» від 05.03.98, Закон України «Про перевезення небезпечних вантажів» від 06.04.00 та ін ..
3. Законодавчі акти, переважно регулюють екологічні відносини, пов'язані із здійсненням природоохоронних функцій уповноважених державних органів: Закон України «Про зону надзвичайної екологічної ситуації» від 13.07.00, Закон України «Про правовий режим надзвичайного стану» від 16.03.00, Закон України « Про екологічну експертизу »від 09.02.95, Закон України« Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру »від 08.06.00, Закон України« Про аварійно-рятувальні служби »від 14.12.99, Закон України« Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання »від 14.01.98 та ін ..
Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" зайняв центральне місце в системі екологічного законодавства і, по суті, став базовим для розвитку як галузі природоохоронного, так і природноресурсового законодавства, які в сукупності складають інтегровану комплексну галузь екологічного законодавства України. Саме така його роль виходить ст.2 цього Закону, в якій зазначено, що "відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також розробляються відповідно до них земель ним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством "(виділено нами - Т.І.). Більше того, із закріпленням цього положення та визначення в ст. 5 об'єктів правової охорони (ст.5), Закон заклав основи інтегрованого та диференційованого підходу до врегулювання екологічних відносин, вплинуло на подальший розвиток системи екологічного законодавства як інтегрованої області. Так, з визначенням вперше серед об'єктів правової охорони навколишнього природного середовища як сукупності природних та пріродносоціальніх умов і процесів, законодавець по кріпив інтегрований напрямок у правовому регулюванні екологічних відносин. А із закріпленням таких об'єктів правової охорони як природні ресурси, які залучені в господарський оборот, так і не використовувані в народному господарстві, Закон заклав подальший розвиток природноресурсового підходу в системі екологічного законодавства України