- •1. Поняття судоустрою:
- •2. Поняття суду:
- •3. Поняття судової влади, її характерні риси:
- •4. Поняття правосуддя та його ознаки:
- •5. Принципи організації і діяльності судів, їх класифікація:
- •6. Здійснення правосуддя лише судом. Недопустимість існування особливих і надзвичайних судів.
- •7. Доступність правосуддя:
- •8. Спеціалізація, територіальність, інстанційність.
- •9. Незалежність суддів та їх недоторканість:
- •10. Поєднання одноособового і колегіального розгляду справ:
- •11. Верховенство права. Законність.
- •12. Участь народних засідателів і присяжних у суді першої інстанції
- •13. Гласність та відкритість судового процесу.
- •14. Рівність учасників судового процесу перед законом і судом.
- •15. Змагальність сторін. Диспозитивність.
- •16. Забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду.
- •17. Обов’язковість судових рішень.
- •18. Державна мова судочинства.
- •19. Підтримання державного обвинувачення в суді прокурором.
- •20. Забезпечення обвинуваченому права на захист.
- •21. Забезпечення доведеності вини (презумпція невинуватості).
- •22. Офіційне з'ясування обставин у справі.
- •23. Поняття судової системи і системи судів.
- •24. Характеристика сучасної системи судів в Україні.
- •25. Судова ланка і судова інстанція.
- •Загальна характеристика першої інстанції.
- •Загальна характеристика апеляційної інстанції.
- •28. Загальна характеристика касаційної інстанції.
- •Загальна характеристика судових ланок.
- •Поняття статусу суддів. Суддя як носій судової влади.
- •Присяга та обов’язки професійного судді.
- •Вимоги до претендентів на посаду судді.
- •Незалежність суддів, її гарантії.
- •Порядок призначення суддів.
- •Порядок обрання суддів.
- •Кваліфікаційне оцінювання суддів.
- •37. Підготовка судді та його регулярне оцінювання.(все по закону)
- •Глава 3. Національна школа суддів України
- •38.Вища кваліфікаційна комісія суддів: склад і повноваження.
- •39.Вища рада юстиції, її склад і повноваження щодо суддівського корпусу.
- •40. Дисциплінарна відповідальність суддів: підстави, порядок притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарні стягнення.
- •41.Звільнення судді з посади.
- •1) Звільнення судді з посади у разі закінчення строку, на який його призначено
- •2)Звільнення судді з посади за віком
- •3) Звільнення судді з посади за станом здоров’я
- •4) Звільнення судді з посади у разі порушення ним вимог щодо несумісності
- •5) Звільнення судді з посади у разі порушення ним присяги
- •6) Звільнення судді з посади у разі набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього
- •7) Звільнення судді з посади у разі припинення його громадянства
- •42.Суддівське самоврядування: завдання та організаційні форми.
- •43. Збори суддів відповідного суду.
- •44. З’їзд суддів України, його повноваження.
- •45. Рада суддів України, її повноваження.
- •46. Статус присяжних і народних засідателів.
- •47. Організаційне забезпечення судів. Державна судова адміністрація України.
- •48. Місцевий суд - основна ланка судової системи. Види і мережа місцевих судів.
- •49. Повноваження місцевого суду.
- •50. Склад місцевого суду. Спеціалізація суддів.
- •51. Голова місцевого суду, порядок його обрання, повноваження.
- •52. Апеляційний суд, його місце в системі судів загальної юрисдикції. Види і мережа апеляційних судів.
- •53. Повноваження апеляційного суду.
- •54. Склад апеляційного суду.
- •55. Голова апеляційного суду, порядок його обрання, повноваження.
- •56. Судові палати в апеляційному суді, їх повноваження.
- •57. Апарати місцевих та апеляційних судів: структура, основні завдання.
- •58. Вищі спеціалізовані суди – вищі органи в системі спеціалізованих судів.
- •59. Повноваження вищих спеціалізованих судів.
- •60. Склад вищих спеціалізованих судів.
- •61. Голова вищого спеціалізованого суду, порядок його обрання, повноваження.
- •62. Судові палати у вищому спеціалізованому суді.
- •63. Пленум вищого спеціалізованого суду: склад і повноваження.
- •64. Апарат вищого спеціалізованого суду: структура і повноваження.
- •65. Верховний Суд України – найвищий судовий орган в системі судів загальної юрисдикції.
- •66. Повноваження Верховного Суду України.
- •67. Склад Верховного Суду України. Судові палати Верховного Суду України.
- •68. Голова Верховного Суду України, порядок його обрання, повноваження.
- •69. Пленум Верховного Суду України: склад і повноваження.
- •70. Апарат Верховного Суду України: структура і повноваження.
- •71. Конституційний Суд України як єдиний орган конституційної юрисдикції. Повноваження Конституційного Суду України.
- •72. Склад Конституційного Суду України.
15. Змагальність сторін. Диспозитивність.
(У новій редакції Закону нема статті щодо змагальності та диспозитивності)
Принципи змагальності та диспозитивності є основними принципами галузі цивільного процесуального права.
У ЦПК закріплена і отримала подальший розвиток загальна тенденція цивільного процесуального права, що направлена на реалізацію передбаченого в ст. 129 Конституції України принципу змагальності як основної засади судочинства.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.
Активне втручання суду в доказову діяльність сторін, без їх волі на те, суперечить суті і природі цивільних прав, які особа здійснює вільно, на власний розсуд. Це значить, що цивільне процесуальне законодавство зберігає і надає суду лише ті повноваження, здійснюючи які суд зможе створити змагальність сторін у цивільному судочинстві, а також забезпечити якісне відправлення правосуддя у цивільних справах.
При цьому суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених Кодексом.
Принцип змагальності також реалізується в процесі обґрунтування сторонами своєї правової позиції (своїх вимог чи заперечень), тобто він пов'язаний з юридичною стороною справи (вирішенням питання права).
Таким чином, елементами змагальності є: 1) участь сторін в процесі; 2) обґрунтування ними своїх вимог і заперечень; 3) повноваження суду щодо забезпечення змагального процесу.
Слід також зазначити, що в окремому провадженні принцип змагальності діє не в повному значенні, фактично має місце наряду зі змагальним.
У перекладі з латинського диспозитивність означає «розпоряджаюсь». Диспозитивність - це можливість осіб, які беруть участь у справі, вільно розпоряджатися наданими їм законом матеріальними правами та процесуальними засобами захисту.
Принцип диспозитивності знаходить свій розвиток у численних нормах як процесуального, так і матеріального права.
Принцип диспозитивності властивий всім видам провадження в цивільному судочинстві. Більш за всіх він виражений у позовному провадженні. Разом з тим він властивий і наказному і окремому провадженню.
Зміст принципу диспозитивності закладений у ст. 11 ЦПК, згідно з якою особи за своїм розсудом здійснюють належні їм права.
Як найповніший свій вираз принцип диспозитивності знаходить в наданій законом стороні в позовному провадженні можливості розпоряджатися своїми суб'єктивними матеріальними і процесуальними правами. Ці права, як було підкреслено, можуть бути спрямовані на відкриття провадження у справі (ст. З ЦПК), на розвиток процесу — право подання апеляційної скарги (ст. 292 ЦПК), право подання касаційної скарги (ст. 324 ЦПК), право оскарження судових рішень у зв'язку з винятковими обставинами….
Принцип диспозитивності і змагальності закріплений і в нормах Кримінального процесуального кодексу, ст.161 якого передбачає принципи змагальності і диспозитивності. Частина 1 ст. 27 КПК передбачає розгляд справ приватного публічного обвинувачення, а ч. 2 ст. 27 КПК передбачає розгляд справ приватного обвинувачення.
Принцип диспозитивності і змагальності характерний і для господарського процесуального права. Так, ст. 4 Господарського процесуального кодексу передбачає принцип змагальності, а ст. 61 ГПК зазначає, що у разі подання позивачем позовної заяви питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею.
Принцип диспозитивності — це закріплена нормами об'єктивного права можливість особи розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними суб'єктивними правами або тільки процесуальними правами в межах, встановлених законом.
