Облік розрахунків з Державними фондами соціального страхування

Порядок справляння та використання зборів на обов’язкове державне пенсійне та соціальне страхування регулюється чинним законодавством.

Об’єктом оподаткування є Фонд оплати працівників. Внески до ПФУ сплачуються одночасно з отриманням коштів в установах банку, не пізніше 19-го числа наступного за звітним місяця. Всі платники щомісячно складають розрахункову відомість про нарахування і перерахування збору на обов’язкове пенсійне страхування(ЄСВ).

Ставки збору єсв у% від фоп:

	Нарахування Юр. особи	Утримання Фіз. особи
Бюджетні установи	36,3 %	3,6 %
Винагороди за договорами ЦПХ	34,7 %	2,6 %
Для працюючих інвалідів	8,41%	3,6 %
З сум лікарняних	33,2 %	2,0 %

6.4.Облік оборотних та необоротних активів

Основні засоби — матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх в процесі виробництва; надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Необоротні активи визнаються, тобто відображаються в Балансі підприємства, якщо:

їх вартість можна визначити;

підприємство може отримати економічні вигоди, пов’язані з використанням цих активів.

Бухгалтерський облік основних засобів та інших необоротних матеріальних активів ведеться згідно П(С)БО 7 “Основні засоби”.

За дебетом рахунків 10, 11 відображається надходження основних засобів необоротних активів та збільшення їх первісної вартості (дооцінка, поліпшення тощо), а за кредитом – їх вибуття та уцінка.

Аналітичний облік основних засобів та інших необоротних матеріальних активів ведеться за їх групами та окремими об’єктами.

Група основних засобів – це сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання.

Об’єкт основних засобів є закінчений пристрій з усіма пристосуваннями або окремий конструктивний предмет, що призначений для виконання певних функцій.

Первісна вартість об’єкта основних засобів складається з:

сум, сплачених постачальникам/підрядникам без ПДВ;

витрати на монтаж, наладку;

транспортні витрати;

державні збори, мито, які здійснюються у зв’язку з придбанням прав на об’єкт;

витрати по страхуванню ризиків доставки.

Балансова вартість – це вартість за якою необоротні активи включаються до Балансу.

Вартість, яка амортизується – первісна вартість за вирахуванням ліквідаційної вартості. Ліквідаційна вартість – сума коштів, яку підприємство очікує отримати після закінчення строку їх корисного використання.

Справедлива вартість – це вартість, за якою об’єкт може бути замінений на подібний.

Відновлювальна (переоцінена) вартість – це первісна вартість, змінена після переоцінки. Залишкова вартість – це первісна вартість за вирахуванням нарахованого зносу.

Аналітичний облік ведеться за місцем зберігання (експлуатації) та в бухгалтерії за типовими формами.

Прийняття необоротних активів проводиться “Актом приймання-передачі основних засобів” ф.03-1. Акт складається на кожний окремий об’єкт активів, який надходить шляхом придбання або безоплатної передачі. На об’єкт, що був в експлуатації, робиться запис на суму зносу.

Для приймання об’єктів необоротних активів наказом керівника установи створюється комісія, яка складає акт у двох примірниках. Акт затверджується керівником підприємства. Після оформлення акт разом з технічною документацією передається в бухгалтерію.

За місцем зберігання всі необоротні активи повинні знаходитись на відповідальному зберіганні у матеріально-відповідальних осіб, які призначаються наказом керівника підприємства. З посадовими особами, які відповідають за збереження необоротних активів, складається договір про матеріальну відповідальність.

Необоротні активи облічуються за місцем їх зберігання та в бухгалтерії за інвентарними об’єктами.

На кожний інвентарний об’єкт відкривається інвентарна картка. Строк зберігання інвентарних карток в архівах становить 3 роки після їх ліквідації. Кожному необоротному активу присвоюється інвентарний номер, який не змінюється на протязі всіх років експлуатації.

Необоротні активи, які стали непридатними до експлуатації і не відповідають критеріям оцінки необоротних активів, підлягають списанню з балансу.

Амортизація основних засобів

Амортизація – це систематичний розподіл вартості необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Строк корисного використання ( експлуатації) є період часу, за який підприємство передбачає використовувати відповідний об’єкт. Підприємство самостійно визначає строк корисного використання об’єкту.

Підприємство самостійно вибирає метод амортизації основних засобів.

Найбільш поширений метод - Прямолінійний.

де АВ – амортизаційна вартість, грн.; ПВ – первісна вартість, грн.;

п – термін корисного використання об’єкта основних засобів.

Облік вибуття необоротних активів . Вибуття основних засобів на підприємстві може виникати внаслідок їх: реалізації, ліквідації, безоплатної передачі, внеску до статутного капіталу інших підприємств обміну на інші активи. У разі вибуття необоротного активу:

-його балансова вартість виключається з активу балансу;

-фінансовий результат = різниці між сумою чистих надходжень від продажу /вибуття необоротного активу, та його балансовою вартістю і відображається у звіті про фінансові результати.

Передача необоротних активів одним підприємством іншому оформлюється актом прийому-передачі.

Ліквідація об’єктів оформлюється актом на списання, який складається постійно діючою комісією та затверджується керівником підприємства. На підставі цих документів роблять відповідні записи у регістрах синтетичного та аналітичного обліку.

Фінансовий результат від вибуття об’єктів необоротних активів визначається як різниця між доходом від вибуття (за вирахуванням непрямих податків) та залишковою вартістю об’єкта і витратами, пов’язаними з його вибуттям.