Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
М1.docx
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
105 Кб
Скачать
☆
  1. Кримінальне уложення Німеччини 1870 р.

Кримінальне уложення являло собою обширний звід, що складався із вступних постанов і двох частин.

Вступна частина стосувалася розмежування злочинів, проступків і поліцейських порушень, характеристики зворотної дії закону тощо.

У першій частині розглядалися загальні питання кримінального права (співучасть, обставини, що скасовували чи пом'якшували покарання, замах та ін.).

У другій - містилися норми щодо окремих видів злочинів (своєрідна особлива частина).

Найбільше статей присвячувалося державним злочинам, злочинам проти власності та особи. До числа державних злочинів, крім класичних належали – образа імператора, місцевих князів, фальшивомонетництво, опір владі чи заклик до непокори - смертна кара чи тюремне ув'язнення. злочини проти власності (крадіжка, розбій, пограбування тощо) каралися тюремним ув'язненням.

Останній розділ Уложення присвячений поліцейським правопорушенням. Коло обов'язків поліції було досить широким.

  1. Становлення буржуазного права та формування національних правових систем.

Становлення буржуазного права проходило, з одного боку, з використанням феодальних правових систем, а з іншого - шляхом застосування цілком нових принципів: єдності закону; юридичної рівності осіб; законності; свободи. Водночас у рамках єдиного типу буржуазного права кожна держава мала свою національну систему права з притаманними їй особливостями.

Правові системи європейських держав, котрі складалися в добу зародження і утвердження капіталізму, можна поділити на дві групи.

Першу групу складають правові системи країн континентальної Європи. Названі системи характеризуються поділом права на приватне і публічне, чітко розмежовують право матеріальне і процесуальне. Головним джерелом права тут виступає закон. Особливістю континентальних правових систем є поширення кодифікації як матеріального, так і процесуального права. Недоліком цієї системи є її закостенілість, мала рухливість.

Англосаксонські правові системи ґрунтуються на "загальному праві" Англії. Тут відсутній поділ на публічне і приватне право, не існує розмежування на матеріальне і процесуальне право. Галузі права структурно не виділені. Відсутні кодифікації. Головним джерелом права в країнах цієї системи є судовий прецедент, який вважається обов'язковим для всіх судів при розгляді аналогічних справ. Тут суд творить право, але він створює не загальні, а казуїстичні норми (тобто правила для вирішення конкретної справи).

  1. Цивільний кодекс Франції 1804 р.

Джерелами Кодексу стали окремі положення французького звичаєвого права, революційне законодавство, юридична доктрина післяреволюційного періоду і рецептоване римське право.

У своїй первісній редакції Кодекс складався із чотирьох книг, поділених на титули, глави, розділи і параграфи.

Головними принципами, покладеними в основу Кодексу, були юридична рівноправність, законність, єдність права та свобода.

Подібно до англійського цивільного права, в Кодексі передбачалося, що кожний француз користується громадянськими правами, здійснення яких не залежить від соціального стану громадянина. Водночас іноземці і заміжні жінки були позбавлені повної правоздатності.

Характерною особливістю Кодексу є невизнання юридичних осіб як суб'єктів цивільного права.

Право власності. Кодекс закріпив і узаконив нові суспільні прошарки власників - буржуазію і селянство - ліквідували відмінності у правовому статусі між родовим і набутим майном; заборонили субституції.

Кодекс н перераховує головні повноваження власника. Тут право власності за своєю широтою і повнотою наближається до його розуміння римським правом, яке, як відомо, дозволяло власнику широко володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю згідно зі своїми потребами аж до її знищення. Однак свобода власності зовсім не означала абсолютної свободи суб'єкта права власності. В інтересах третіх осіб Кодекс встановлює деякі обмеження щодо сваволі власника.

Зобов'язальні відносини. Договір є угодою, за допомогою якої одна чи декілька осіб зобов'язуються перед іншою особою дати що-небудь, зробити щось або не робити нічого - поняття предмета договору тут співпадає з поняттям предмета зобов'язання.

За Кодексом, першою умовою дійсності договору є згода сторони, яка дає зобов'язання. Другим принципом, за яким будувався договір, була непорушність договору, але за взаємної згоди договір може бути змінений.

Крім договорів для виникнення зобов'язань - заподіяння шкоди.

Шлюбно-сімейні відносини. Головними принципами відносин у сім'ї були:

а) повновладдя чоловіка і батька;

б) обмежена правоздатність і недієздатність заміжньої жінки.був світський шлюб і свобода розлучення.

взаємна згода майбутнього подружжя була першою необхідною умовою вступу до шлюбу. Другою умовою було досягнення шлюбного віку (для хлопців - 18 років, для дівчат - 15 років) і не перебувати в іншому шлюбі. Для дітей віком до 25 років (хлопці) і 21 року (дівчата) при вступі до шлюбу вимагалася згода батьків. Заборонялися шлюби між родичами.

Допускаючи розлучення, Кодекс вказує на такі його причини:

- перелюб; - зловживання, тяжкі образи одного із подружжя; - засудження когось із них до тяжкого чи ганебного покарання; взаємне і вперте наполягання обох сторін на розлученні.