1. - залучення системи цінностей соціокультурного середовища та морально-етичних переконань і засад, закладених на народних традиціях, обрядах та звичках у процеси виховання та формування молодого покоління;

2. - використання феномену творчості як соціокультурного надбання у процесі самоствердження молодої особистості;

3. - залучення сучасних комунікативних засобів для формування стандартів спілкування, поширення та обміну інформації;

4. - використання у виховному та формуючому процесі державно-правових норм, знання та дотримання яких є шляхом формування громадянської позиції молодої особистості на засадах правознавства та правової культури [15].

5. 1. 2.2. Сучасні цінності сімейного виховання та їх вплив на розвиток особистості дитини

Родина, традиційно дуже шанований у нашій країні соціальний інститут, на сучасному етапі значною мірою втратила свою цінність. Тому усвідомлення ролі родини у розвитку підростаючого покоління повинно привести до зростання важливості сім'ї, адже саме в родині в дитини формуються моделі майбутнього життя, які залежать від батьків та близького оточення.

Дитина з народження засвоює сімейні цінності, ту атмосферу, в якій вона виросла, та переносить ці стереотипи на свою власну сім'ю, в майбутньому, і на суспільство в цілому. Тому сім'я є незаперечною цінністю, транслятором національних і людських традицій,етичних норм та в цілому культурної спадщини [23].

Перетворення людського індивіда на особистість відбувається у процесі соціалізації, яка є процесом входження дитини в соціальне середовище, що включає в себе засвоєння мови, норм і правил поведінки, моральних цінностей. Вплив сім'ї на її молодших членів, а також зміст і характер цього впливу пов'язані з деякими психологічними механізмами соціалізації дитини в сім'ї . По-перше - це підкріплення. Заохочуючи певну поведінку дитини, караючи її за порушення тих чи інших правил, батьки впроваджують у її свідомість певну систему норм. По-друге - це ідентифікація: дитина наслідує батьків, орієнтується на їх приклад. Знаючи внутрішній світ дитини , реагуючи на її проблеми, чи, навпаки, ігноруючи те й інше, батьки тим самим формують особистість в цілому. Сім'я є провідним чинником соціалізації особистості, оскільки є персональним середовищем її життя та розвитку [57].

На жаль, сімейні цінності втрачають свою важливість в сучасному суспільстві, що безпосередньо впливає на мікрорівень соціалізації дитини.

Неналежне виконання або невиконання сім'єю соціальних функцій призводить до депопуляції населення та погіршення виховання підростаючого покоління, наслідком якого є зростання дитячої бездоглядності та безпритульності, дитячої та підліткової злочинності, дитячої проституції, а також зростання соціального сирітства [32].

Суспільні кризи, проявом яких є розмивання цінностей, негативно позначаються на тому образі світу і тих ціннісних орієнтирах, які формуються в молодого покоління. Серед пріоритетів молоді - прагматизм, орієнтація на матеріальні цінності, кар'єру соціальний статус, споживацьке ставлення до навколишніх.

Протягом останніх років на формування готовності сім'ї до реалізації її виховного потенціалу вплинули наступні тенденції: зміна стандартів поведінки та сімейних цінностей протягом життя одного покоління призводить до повної або часткової переоцінки досвіду сімейного життя, який має старше покоління; зменшення кількості дітей у сім'ї , орієнтація на одну дитину; збільшення кількості та труднощів побутових проблем, зайнятість батьків послаблюють можливості їх впливу на дітей; економічні проблеми, з якими зіткнулися більшість сімей внаслідок економічної кризи, спонукають батьків шукати додаткових заробітків або й роботу, пов'язану із зміною місця проживання, що спричиняє обмеженість батьків у часі для спілкування з дітьми, зменшує можливість спільного дозвілля і відпочинку, а у випадку трудової міграції одного або обох батьків часто призводить до розриву внутрішньо сімейних зв'язків [28]. Все частіше народження дитини відкладається молодими парами на більш пізній час, оскільки вони насамперед прагнуть здобути освіту, зробити кар'єру й досягти економічної незалежності. Неспроможність батьків налагодити контакти з дітьми, створити сприятливі умови для їх сімейного виховання, призводить до роз'єднання представників старшого і молодшого покоління, негативно позначаючись на формуванні та розвитку зростаючої особистості [51].

Як стверджує видатний український педагог В. Сухомлинський найважливішим в процесі становлення особистості дитини є період від року до семи-восьми років. Саме в цей період закладається фундамент особистості-формуються основні мотиваційні, інструментальні та стильові риси, первинні етичні поняття та категорії, здатність бачити прекрасне навколо себе. У свідомості дитини виникає розуміння власних можливостей та свого місця в системі суспільних відносин. Дитина поступово входить у суспільне середовище, формується як особистість, яка постійно розвивається.

Ми можемо спостерігати зміну важливості сімейних цінностей, де спілкування, спільна діяльність та проведення вільного часу батьків з дітьми, стає екранізованою. Вербальне, “живе” спілкування витісняється сучасними гаджетами (комп'ютер, мобільний телефон і т. д.), віртуальне середовище витісняє реальне [17]. Безвідповідальне ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, несприятливі матеріальні та побутові умови, насильство у сім'ї,жорстокість у вихованні,ув'язнення батьків, а також бідність,безробіття,зловживання батьками алкоголем та наркотичними засобами стають причинами розвитку “сімейної кризи”.Важливе місце, як негативний чинник у належній соціалізації дитини займає надмірна опіка (гіперопіка) та переорієнтація батьків від сімейної сфери до інших, наприклад професійної, що має на меті матеріальне збагачення.