На всі об'єкти на поверхні землі впливають джерела космічного і земного радіоактивних випромінювань. Природний радіоактивний фон не є постійним і коливається від 4 до 20 мкР за годину для житлових помешкань і до 50 мкР/год для природного середовища (пляж, ліс, луки, город).

Біологічні впливи факторів, що іонізують речовини, полягають у поглинанні живою тканиною рослин, тварин, людини енергії, яка виділяється при стиканні молекул об'єкта з випромінюванням. Це призводить до розривів молекулярних зв'язків - іонізації та утворенню нових хімічних сполук, не властивих вихідній клітині - перекис водню, надзвичайно хімічно активних вільних радикалів.

Під впливом радіоактивних випромінювань в організмі людини відбуваються порушення функцій кровотворних органів, збільшення проникненості судин, розлад діяльності шлунково-кишкового тракту, зниження імунітету організму, його виснаження, переродження нормальних клітин у злоякісні, виникнення лейкозів, променевої хвороби.

Деякі з тварин спроможні відчувати дію радіоактивних випромінювань. Так, садовий равлик закриває мантійну порожнину, а комахи і пацюки починають неспокійні, безладні рухи, намагаючись уникнути небезпечної зони. Інфузорії гинуть тільки лише при 300 тис. рентгенів, окремі бактерії можуть існувати всередині атомного реактора, де радіоактивність сягає мільйонів рад або рентгенів. Стійкі до радіоактивних випромінювань змії - вони гинуть лише при 3-18 тис. рад.

4. Радіаційний синдром тварин.

Радіочутливість тварин

Найпростіші мають дуже високу радіостійкість, що доведено на різних клітинах амеб та інфузорій. сягає порядку кілька тисяч грей. Післярадіаційна загибель клітин інфузорій спостерігається як без поділу, так і з кількома поділами.

Безхребетні виявляють  порівняно високу радіостійкість (на два порядки вища, ніж для хребетних). Разом з ними клітини понад дорослих комах є дуже чутливими до дії радіації  1000 Гр.

Радіостійкість хребетних тварин коливається в надзвичайно широких межах. Плазуни й земноводні мають вищу радіоактивність порівняно з птахами. Риби і птахи менш радіочутливі порівняно із ссавцями =1,5-15 Гр.

Радіочутливість рослин значно залежить від типу розмноження, морфогенезу і рослинну.

Радіаційні синдроми ссавців:

Синдром 1 - спричинений інактивацією кісткового мозку (генетичний).

Синдром 2 - ураження клітин епітелію шлункового тракту (гастроінтектинальний).

Синдром  3 - ураження клітин центральної нервової системи (нервово-паралітичний).

Загибель тварин безпосередньо в процесі опромінення зумовлена масовими радіаційно-хімічними перетвореннями – смерть під променем (молекулярна).

До 50-х  років основним фактором безпосереднього впливу радіації вважалося пряме радіаційне ураження деяких особливо радіо чутливих організмів і тканин – шкіри, кісткового мозку і центральної нервової системи, шлунково-кишкового тракту ( так звана променева хвороба).

З’ясувалось  що велику роль  в променевому ураженні грають такі основні шляхи:

1. Зовнішнє опромінення;

2. Внутрішнє опромінення:

• через органи дихання;

• через органи травлення.

Основні наслідки радіаційного ураження організму представлені на рис 1.

5. Гостра та хронічна променева хвороба людини.

Хронічна променева хвороба являє собою захворювання, викликане повторними опроміненнями організму в малих дозах, що сумарно перевищують 100 радий. Розвиток хвороби визначається не тільки сумарною дозою, але і її потужністю, тобто строком опромінення, протягом якого відбулося поглинання дози радіації в організмі. В умовах добре організованої радіологічної служби в даний час у нашій країні нових випадків хронічної променевої хвороби немає. Поганий контроль за джерелами радіації, порушення персоналом техніки безпеки в роботі з рентгенотерапевтичних установками в минулому приводили до появи випадків хронічної променевої хвороби. Клінічна картина хвороби визначається насамперед астенічним синдромом і помірними цітопеніческімі змінами в крові. Самі по собі зміни в крові не є джерелом небезпеки для хворих, хоча знижують працездатність.Патогенез астенічного синдрому залишається неясним. Що стосується цитопенії, то в її основі лежать, мабуть, не тільки зменшення плацдарму кровотворення, а й перерозподільні механізми, так як у цих. хворих у відповідь на інфекцію, введення преднізопона розвивається виразний лейкоцитоз. Патогенетичного лікування хронічної променевої хвороби немає. Симптоматична терапія спрямована на усунення або ослаблення астенічного синдрому.  Власне хронічна променева хвороба не представляє небезпеки для життя хворих, її симптоми не мають схильності до прогресування, разом з тим повного одужання, мабуть, не наступає. Хронічна променева хвороба не є продовженням гострої, хоча залишкові явища гострої форми і нагадують почасти форму хронічну. При хронічної променевої хвороби дуже часто виникають пухлини - гемобластози і рак. При добре поставленої диспансеризації, ретельному огляді онкологічному 1 раз на рік і дослідженні крові 2 рази на рік вдається попередити розвиток запущених форм раку, і тривалість життя таких хворих наближається до нормальної. Поряд з гострою та хронічною променевою хворобою можна виділити підгостру форму, що виникає в результаті багаторазових повторних опромінень в середніх дозах протягом декількох місяців, коли сумарна доза за порівняно короткий термін досягає більше 500-600 радий. Гостра променева хвороба являє собою самостійне захворювання, що розвивається в результаті загибелі переважно діляться клітин організму під впливом короткочасного (до декількох діб) впливу на значні області тіла іонізуючої радіації. Причиною гострої променевої хвороби можуть бути як аварія, так і тотальне опромінення організму з лікувальною метою - при трансплантації кісткового мозку, при лікуванні множинних пухлин. У патогенезі гострої променевої хвороби визначальну роль грає загибель клітин в безпосередніх осередках ураження. Скільки-небудь істотних первинних змін в органах і системах, що не піддавалися безпосередньому променевому впливу, не спостерігається. Під впливом іонізуючої радіації гинуть, перш за все, діляться клітини, що знаходяться в мітотичний цикл, однак на відміну від ефекту більшості цитостатиків (за винятком мієлосан, який діє на рівні стовбурових клітин) гинуть і покояться клітини, гинуть і лімфоцити. Лімфопенія є одним з ранніх і найважливіших ознак гострого променевого ураження. Фібробласти організму виявляються високо стійкими до впливу радіації. Після опромінення вони починають бурхливе зростання, що в осередках значних поразок сприяє розвитку важкого склерозу. 

7.Дозиметрія. Основні типи дозиметрії,будова дозиметрів.

Дозиметрія іонізуючих випромінювань розділ прикладної ядерної фізики, в якому розглядаються властивості іонізуючих випромінювань, фізичні величини, що характеризують поле випромінювання і взаємодія випромінювання з речовиною (дозиметричні величини).