Програма Dr. Watson (Доктор Ватсон)

У попередніх розділах глави приводилася інформація про те, що таке помилки загального захисту (GPF) і як вони виникають. Це помилки використання пам'яті, які відбуваються тоді, коли один додаток намагається звернутися до комірки пам'яті, розподіленої для іншого додатка. Головним інструментальним засобом локалізації й виправлення помилок GPF є утиліта Dr. Watson, доступна у всіх версіях Windows.

Якщо помилку GPF не можна віднести безпосередньо до ОС Windows, то джерелом помилки може бути який-небудь додаток. Така інформація, як правило, є частиною виведеного на екран повідомлення про помилку GPF. У подібних випадках необхідно запустити у фоновому режимі утиліту Dr.Watson.

Утиліта Dr. Watson спостерігає за роботою ОС і реєструє ключові події у файлі DRWATSON.LOG. Цей журнал містить докладний лістинг подій, які привели до виникнення помилки GPF. Дана інформація автоматично запам'ятовується у файлі журналу.

Якщо помилка GPF виникає в тому самому додатку при кожному його виконанні, то додаток, імовірно, містить поганий код, якому необхідно виправити перш, ніж додаток можна буде запускати під керуванням ОС Windows. Програмісти й розроблювачі додатків можуть задіяти журнали утиліти Dr. Watson для налагодження свого програмного забезпечення й передачі користувачам виправлень (виправлень у програмах). Якщо вони вже знають про помилку, то повинні запитувати копію журнального файлу утиліти Dr. Watson.

 

9 Системи опрацювання текстів. Текстовий процесор Word. Об'єкти текстового документу та їх властивості. Форматування сторінки документу. Вставка колонтитулів. Вставка та редагування математичних формул. Попередній перегляд та друк документів

Системи опрацювання текстів. Текстові редактори.

Для роботи з текстовою інформацією дуже ефективними є спеціальніпрограми — системи підготовки текстів, так звані текстові процесори або текстові редактори. На відміну від друкарської машинки, текстові процесори дають змогу за більш короткий час і більш якісно підготувати будь-який документ.

На сьогодні існують сотні різноманітних текстових процесорів і їх кількість продовжує зростати.

До   загальних  функцій,   що   можуть  бути   реалізовані   текстовими   процесорами, можна віднести такі:

1. Введення тексту в комп'ютер.

2. Редагування тексту (заміна, вставка, видалення та ін.).

3. Пошук необхідної інформації у тексті.

4. Форматування тексту (встановлення лівої межі тексту, вирівнювання правого краю, встановлення позиції відступу першого рядка абзацу та ін.).

5. Перенесення і копіювання фрагментів тексту.

6. Виділення частин тексту певним шрифтом.

7. Розбиття тексту на сторінки з певною кількістю рядків та інтервалів між рядками.

8. Робота з декількома документами одночасно.

9. Друкування тексту з заданою щільністю, якістю та ін.

10. Збереження тексту на магнітних дисках.

Текстові процесори можуть класифікуватися за багатьма ознаками.

За кількістю алфавітів, що використовують одночасно, розрізняють одно-та багатоалфавітні системи.

Одноалфавітні системи допускають одночасну роботу з текстом тільки однією мовою (наприклад, українською, російською та ін.). Найчастіше їх використовують в операційних системах та їх оболонках.

У багатоалфавітних системах робота може одночасно вестись різними мовами. Підкреслимо, однак, що робота з ієрогліфічними текстами (китай­ським, японським), а також з текстами деякими іншими мовами (наприклад, арабською, яка допускає введення символів справа наліво) досить важка.

За формою представлення тексту системи поділяють на лінійні та нелінійні.

В лінійних системах додається тільки "чистий" текст, тобто текст, що зображується символами використовуваних алфавітів і синтаксичними зна­ками. Такі системи не допускають індексів, показників степеня, математичних формул тощо.Лінійні процесори особливо інтенсивно використовують у діловодстві, жур­налістиці і в деяких інших сферах.

У нелінійних системах крім алфавіту, синтаксичних знаків і символів псевдографіки використовують ще широкий набір спеціальних знаків, а саме: знаки інтеграла, кореня квадратного, символи для побудови малюнків тощо. Нелінійні системи допускають запис "багатоповерхових" математичних вира­зів, індексів, складних малюнків та ін. Ці системи використовують в основному для роботи а науковим текстом.

За способом використання системи можна розділити на автономні та мережнї.

Автономні системи використовує кожний користувач окремо для розв'язу­вання своїх специфічних задач. Текстова інформація в таких системах є індивідуальною.

Мережні системи використовують підприємства, установи, контори, фірми. Текстова інформація може передаватися по локальній мережі, тобто вона доступна багатьом користувачам. Право внесення змін у той чи інший документ може здійснюватися за спеціальними паролями, присвоєними користувачам.

За призначенням системи підготовки текстів доцільно розділити на системи загального та спеціального призначення.

Системи загального призначення орієнтовані на широке коло користувачів. Вони прості у роботі і не потребують спеціальних знань. Ці системи часто використовують у повсякденній діяльності службовців установ, вчителів, аспі­рантів та ін. У більшості випадків системи загального призначення це авто­номні системи з лінійною формою подання тексту.

До систем спеціального призначення перш за все треба віднести системи, орієнтовані на роботу з науковим текстом, а також видавничі системи. Робота з такими системами потребує спеціальної підготовки. Вони мають великий набір символів різних алфавітів, шрифтів і спеціальних знаків, що дозволяють зображувати різноманітну інформацію. Деякі з цих систем здійснюють пере­вірку і коригування орфографічних помилок шляхом зіставлення кожного слова тексту із словником. В разі виявлення розходження неправильно напи­сані слова можуть змінюватися. Окремі системи мають словники, що містять більше ніж 100 тис. слів.

Останнім часом з'явився новий напрямок розвитку текстових процесорів, пов'язаний з обробкою структурних текстів (гіпертекстів). У гіпертексті будь-який його фрагмент може мати більш глибоке і детальне описання на наступних рівнях. Іншими словами, предмет чи явище розкриваються "вшир і вглиб", а користувач може легко "блукати" по різних його гілках і розгалуженнях.

Текстовий процесор – це програма, що дозволяє вводити, редагувати і форматувати текст, всатвляти малюнки і таблиці, перевіряти правопис, складати зміст, виконувати перенос слів та багато інших складних операцій.

Популярними текстовими процесорами є Лексикон, WordPerfect, а також додаток Word, який входить до комплекту програм MSOffice. Проміжною між текстовими редакторами і процесорами є програма WordPad, яка постачається разом з  OCWindows 95/98/ME/XP.

Текстові процесори підтримують такі основні функції редагування:

вставка фрагменту тексту;

видалення фрагменту тексту;

переміщення фрагменту тексту;

копіювання фрагменту тексту;

пошук і контекстну заміну.

Виділення фрагменту документу є важливим принципом роботи систем підготовки текстів. Для того, щоб зробити якусь дію над уже існуючою частиною документу (видалити, скопіювати в буфер, змінити тип або розмір шрифту, вид вирівнювання, величину відступів, тощо), її спочатку треба виділити, а вже потім з виділеним фрагментом можна здійснювати будь-які операції.

Додавання одного або декількох символів здійснюється в режимі вставки. Для цього курсор розташовують в тому місці документу, куди вводитиметься додатковий фрагмент тексту і здійснюють ввід. Індикація режимів вставки або заміни відображається в рядку статусу службової області вікна. Якщо включений режим заміни, то введені символи заміщують раніше введений текст. В процесі вводу або видалення текст автоматично переміщається в межах абзацу зі збереженням заданого типу вирівнювання.

Текстові процесори дозволяють видаляти будь-які фрагменти тексту. Для цього фрагмент тексту, призначений для видалення, потрібно виділити. Видалення можна зробити двома способами:

просто видалити виділений фрагмент (як правило, клавішею <Delete>);

“вирізати“ виділений фрагмент, який при цьому поміщається у спеціальний буфер для тимчасового зберігання, звідки його можна вставляти в інше місце документа або в інші документи (якщо текстовий процесор підтримує багатовіконний режим одночасної роботи з декількома документами). Вмістиме тимчасового буфера залишається незмінним до поміщення в нього нового фрагмента.

Копіювання фрагменту тексту здійснюється за подібною схемою:

фрагмент тексту повинен бути скопійований в буфер; при цьому сам фрагмент залишається в документі;

курсор поміщається в позицію, починаючи з якої повинен бути вставлений фрагмент тексту;

вмістиме буфера вставляється в текст.

Перенесення фрагменту тексту здійснюється за подібною схемою, з тою різницею, що ділянка тексту повинна бути не скопійована а “вирізана“ в буфер.