74. Структура стратегії економічного і соціального розвитку регіону

Стратегія економічного і соціального розвитку регіону – це документ, у якому комплексно відображений рівень економічного та соціального розвитку регіону в перспективі. Залежно від періоду розробки стратегії визначають стратегічні регіональні перспективи. На регіональному рівні стратегію доцільно розробляти, як правило, на період від 5 до 10 років. Комплексність стратегії економічного і соціального розвитку полягає в тому, що в ній представлена інформація, яка всебічно представляє перспективні бачення на розвиток регіону. Практично стратегія економічного і соціального розвитку регіону (області) представляє перспективний план стратегічних заходів, які необхідно здійснити для досягнення певних цілей розвитку регіону. Таким чином, результатом реалізації прогнозування регіонального розвитку як однієї з функцій регіонального менеджменту є розробка та реалізація соціально-економічної стратегії розвитку регіону.

Стратегію економічного і соціального розвитку розробляють у декількох альтернативних варіантах, ґрунтуючись на одному з принципів прогнозування. У сучасних умовах господарювання розробляють: оптимістичний, базовий варіант і песимістичний варіант стратегії. Це обумовлено тим, що важко прогнозувати умови, які складуться в перспективі, й виявити, як це вплине на досягнення перспективних цілей розвитку регіону. У процесі реалізації стратегії залежно від отриманих результатів, їх аналізу, а також умов реалізації стратегічних заходів стратегію мають коригувати. Слід зазначити, що соціально-економічна стратегія розвитку регіону є складовою частиною стратегії соціально-економічного розвитку країни.

Більш наочне уявлення про стратегію економічного і соціального розвитку регіону дає її структура, що включає наступні елементи:

проблеми й тенденції розвитку регіону;

перспективні цілі й пріоритети;

стратегічні заходи, що розробляються в альтернативних варіантах, а саме за оптимістичним, песимістичним та базовими сценаріями;

наявні ресурси (рівень розвитку сукупного потенціалу регіону) й засоби реалізації стратегічних заходів;

соціально-економічні результати, які повинні бути досягнуті в перспективі (за всіма напрямками економічної та соціальної діяльності регіону).

Прикладом стратегії економічного і соціального розвитку може бути стратегія розвитку Північно-Східного регіону (Полтавська, Сумська і Харківська області) відповідно до Плану українського прориву, запропонованого А.Кінахом [7].

Північно-Східний регіон належить до найбільш індустріально розвинених регіонів України, розташований на важливих шляхах сполучення з економічними регіонами Росії і портами Чорного та Азовського морів, а також країнами Центральної та Західної Європи, поблизу металургійних баз Донбасу та Придніпров'я. У регіоні зосереджено потужний індустріально-аграрний господарський комплекс За результатами комплексної компонентної оцінки якості життя регіон посідає третє місце в Україні, за економічним розвитком – перше.

Північно-Східний регіон забезпечує близько 12% валової доданої вартості країни, промислової продукції на одну особу виробляють на рівні 5234 грн. Зручне економіко-географічне положення регіону зумовлює його близькість до джерел палива та сировини. Енергетичні ресурси складають природні горючі гази, нафта з невеликим вмістом сірки, кам'яне, буре вугілля, торф та ін.

Основою територіально-виробничого комплексу Північно-Східного економічного регіону є машинобудівна й металообробна, харчова, хімічна й легка промисловість. Добре розвинена промисловість будматеріалів.

Соціально-економічні й природні умови регіону є сприятливими для розвитку високоінтенсивного сільського господарства. Більшість сільськогосподарських підприємств спеціалізуються на вирощуванні зернових, цукрових буряків, соняшника та на м'ясо-молочному тваринництві. Частка тваринництва у структурі сільськогосподарського виробництва регіону складає близько 50%. У зв'язку з цим у регіоні сконцентрована відносно висока частка сільського населення, що свідчить про резерви трудових ресурсів, які можуть бути залучені в господарський оборот.

У регіоні спостерігається диференціація за показниками соціального розвитку. Так, у Сумській області рівень безробіття у 2003 р. складав 13,2% від економічно активного населення працездатного віку, у Полтавській області – 8,8%, у Харківській – 10,6%.

Середньомісячна заробітна плата одного працівника у Харківській області за перше півріччя 2004 р. становила 526 грн., у Полтавській – 514 грн., у Сумській – 434 грн. Поряд із значним рівнем розвитку регіону існують проблеми, які стримують його розвиток. Так у структурі промислового комплексу регіону значне місце посідають підприємства воєнно-промислового комплексу, які потребують перепрофілювання. У промисловому комплексі домінує важка індустрія. Повільне технологічне оновлення машинобудівного комплексу стримує виробництво високоякісної конкурентоспроможної продукції.

У регіоні, на жаль, не набула поширення мережа технопарків, за допомогою яких реалізується науково-технічний потенціал і пере­ваги прикордонного розташування. Це пов'язано як з недостатньо сприятливими умовами діяльності у таких структурах, так і відсутністю зацікавленості (а іноді й можливості) у потенційних інвесторів вкладати кошти у довгострокові ризикові проекти в науково-технологічній сфері.

Незважаючи на високий потенціал розвитку сільського господарства, у регіоні залишається недостатньо розвиненою матеріально-технічна база сільського господарства для транспортування, зберігання і реалізації сільськогосподарської продукції, що негативно позначається на загальному рівні розвитку регіону.

У регіоні є інвестиційно привабливі можливості для розвитку рекреаційного господарства, але їх поки що використовують недостатньо.

Розв'язання існуючих проблем регіону потребує комплексного системного підходу, який передбачає реалізацію таких кроків інноваційної моделі розвитку:

досягнення повного використання науково-технологічного потенціалу великих промислових підприємств і наукових установ (ВАТ "Лтава" (м. Полтава), ВАТ НПО ім. Фрунзе, ВАТ "Турбоатом", ВАТ "ХТЗ", ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод", ДП "Завод імені В.О. Малишева", ВАТ "Хартрон", Харківське державне авіаційне виробниче підприємство) на основі стимулювання за рахунок коштів державного бюджету та приватних інвесторів наукових досліджень;

залучення інвестиційних ресурсів на потреби конверсії та реструктуризації воєнно-промислового комплексу (м. Харків), в тому числі шляхом виконання довгострокових проектів за рахунок коштів бюджету розвитку;

прискорення розвитку хімічного комплексу, в тому числі розробка та впровадження у виробництво нових матеріалів (ВАТ "Сумихімпром");

забезпечення розвитку харчової і легкої промисловості (Ромни, Суми, Харків, Куп'янськ, Чугуїв);

максимальне використання рекреаційних ресурсів регіону (Миргород, Березівські мінеральні води, Хорол, Нові Санжари), пожвавлення розвитку туристичної галузі;

розвиток венчурного підприємництва у великих промислових центрах (Харків, Суми, Кременчук);

впровадження нових технологій сільськогосподарського виробництва.

Впровадження і реалізація вказаних заходів дасть Північно-Східному регіону змогу збільшити обсяги виробництва доданої вартості, підвищити рівень життя населення, значно підсилити соціальну складову.

За прогнозними розрахунками, щорічний приріст промислового виробництва складе 14%, щорічне зростання інвестицій у регіон – 35%, обсяг освоєння капітальних інвестицій в 2009 р. складе щонайменше 5160 млн. грн. (в тому числі інноваційного спрямування – 3614 млн. грн.), оптимально – 15480 млн. грн. (в тому числі інноваційного спрямування – 10844 млн. грн.), середня заробітна плата у регіоні на кінець 2009 року становитиме 2159 грн., щорічне зростання сільськогосподарського виробництва буде на 10%. Частка інноваційної продукції у загальному обсязі промислової продукції буде на рівні 17%. Валова додана вартість у регіоні в 2009 р. складе 50828 млн. грн., а обсяг промислової продукції на одну особу на кінець періоду – 14100 грн.