2.4 М'ютинг, енергетичний аналіз траси підсумовування

Для підготовки трас до підсумовування здійснюється процедура м'ютинг ("зробити німим') або "обнульовування" ділянок запису з ме­тою виключення впливу високо амплітудних вступів поверхневих хвиль. Зазвичай мьютинг виконується до певного моменту часу, який визначається відношенням відстані розташування сейсмоприймачів до відповідним чином обраної швидкості (іноді додається деяка стала величина). М'ютинг можна проводити в будь-який час.

Внесок кожної траси в кінцеву суму траси можна оцінити також за ступенем когерентності (схожості й подібності) між трасою, що роз­глядається, і деякою еталонною трасою. Цей критерій унаслідок чут­ливості коефіцієнта подібності для зсуву між відбиттями на двох тра­сах можна застосовувати лише після того, як введено кінематичні і статичні поправки.

Реєстрація даних за методикою багатократних перекриттів забез­печує при підсумовуванні покращення відношення сигнал/завада. Перед підсумовуванням необхідно ввести кінематичні поправки, піс­ля чого всі траси набору СГТ підсумовуються, і ця процедура не тіль­ки підсилює сигнали від дійсних відбивних меж, але й зменшує від­носні амплітуди багатократних хвиль.

2.5 Фільтрація і деконволюція сейсмічних записів

Важливо підкреслити, що за умови, якщо траси сейсмограм одер­жані повністю у вигляді дискретних даних, і на значних інтервалах часу повністю відомі амплітуди сигналів, є можливість виконати про­цедуру фільтрації. У частотній області сейсмічна траса описується за допомогою понять амплітуди і фази суми синусоїдальних коливань, які відрізняються за частотою. Під фільтрацією ми розуміємо цілком визначені зміни амплітуд і фаз складових синусоїд. Процедуру фільт­рації можна описати як добуток комплексного спектра траси Т(ίώ) і комплексного оператора фільтра F(ίώ)

T¹(ίώ)=T(ίώ)F(ίώ) (форм.2)

де (ίώ) означає, що функції Т¹,Т, F є комплексними.

У часовій області сейсмічна траса описується у вигляді дійсних чи­сел, розставлених у точках з постійним інтервалом ΔT. У кожну із цих точок ми нібито ставимо у відповідність амплітуді сигналу 5- функцію відповідної амплітуди. У цьому випадку фільтрація здійсню­ється заміною 8 -функції стандартним імпульсом, який має ненульове значення амплітуди на деякому часі квантування. Цей процес нази­вається згорткою (конволюцією):

Т¹(t)=T(t)*F(t) (форм.3)

де Т¹(t), T(t), F(t)- часові характеристики трас, а в частотній області вони представлені імпульсами.

Оскільки зазвичай сейсмічна траса спочатку задається в часовій області, то фільтрацію за допомогою згортки можна проводити безпо­середньо по всій трасі. Фільтрація в частотній області включає споча­тку два перетворення Фур'є, а потім комплексний добуток усіх амплі­туд і зворотне перетворення Фур'є.

2.6 Процедура міграції

Термін міграція має декілька визначень. Його часто застосовують як синонім таких понять, як дифракційні перетворення, продовження сейсмічних полів, фокусуючі і сейсмоголографічні перетворення. Ідея міграційного перетворення записів сейсмічних хвильових полів упер­ше сформульована Ю.В. Тимошиним у 1960 р., набагато раніше по­яви аналогічних публікацій за кордоном. Він розглянув сейсмічне по­ле як суперпозицію дифрагованих хвиль, а геологічне середовище - як сукупність точок дифракції і розробив теоретичні основи дифракційних перетворень: Д-, О-, М-перетворення.

У дійсності міграція - це процедура, за допомогою якої із часового сейсмічного розрізу одержують зображення, на якому положення від­бивних меж у геологічному середовищі показано з урахуванням сейс­мічного зносу. Іншими словами, по суті це переміщення елементів відбитих хвиль в істинне положення на межі, яке відповідає точкам відбиття або точкам дифракції. Міграційне перетворення ґрунтується на припущенні, згідно з яким усі елементи поля, що спостерігаються, є або однократними відбитями або дифрагованнми хвилями. При коректному застосуванні міграції реалізується перетворення вихідно­го часового розрізу в мігрований глибинний розріз. Кожний з цих розрізів має прозору інтерпретацію. У цьому сенсі мігрований розріз слід трактувати як розріз із правильним розташуванням відбивних меж, незважаючи на те, що в дійсності практично можна говорити скоріше не про правильне розташування, а просто про зміну розта­шування відбивних меж.

Пояснюється це тим, що для успішної міг­рації необхідно знати швидкості в кожній точні середовища, що практично неможливо. На практиці необхідно, маючи у своєму розпорядженні досить неточні дані про швидкості, які одержують за ре­зультатами швидкісного аналізу сейсмограм СГТ, побудувати значно поліпшене, хоч і недосконале, зображення геологічного середовища.

Більше того, за результатами міграції можна по суті розрахувати хід променів і методом послідовних наближень підбирати швидкісну модель, доки розходження між розрахованими та експериментальни­ми часами розповсюдження хвиль не стануть достатньо малими.