8. Інформація в матеріальному світі та живій природі.

Інформація — атрибут матеріального світу, без якого неможлива життєдіяльність будь-якої живої істоти, а не лише людини. Відповідно виділяють біологічну інформацію, що функціонує в живій природі, і соціальну, котра функціонує в суспільстві. Причому специфічна інформаційна діяльність набуває досить високого рівня організації вже у ссавців, які живуть групами, — вовків, левів, мавп, дельфінів та ін.

Оперативна ж (або робоча) інформація циркулює між об'єктами матеріального світу та використовується в процесах управління в живій природі та суспільстві. Генетично структурна інформація неживої природи є необхідною передумовою появи оперативної інформації. Суб'єкт вилучає з об'єкта неживої чи живої природи інформацію і включає її у свій контур пізнання (управління) [1]. Проілюструвати  цю  принципову  схему  можна таким чином. 

9. Інформація в людському суспільстві.

Інформаці́йне суспі́льство (англ. Information society) — теоретична концепція постіндустріального суспільства, історична фаза можливого еволюційного розвитку цивілізації, в якій інформація і знання продукуються в єдиному інформаційному просторі. Головними продуктами виробництва інформаційного суспільства мають стати інформація і знання. Характерними рисами теоретичного інформаційного суспільства, є:

• збільшення ролі інформації і знань в житті суспільства;

• зростання кількості людей, зайнятих інформаційними технологіями, комунікаціями і виробництвом інформаційних продуктів і послуг, зростання їх частки у валовому внутрішньому продукті;

• зростання інформатизації та ролі інформаційних технології в суспільних та господарських відносинах;

• створення глобального інформаційного простору, який забезпечує (а) ефективну інформаційну взаємодію людей, (б) їх доступ до світових інформаційних ресурсів і (в) задоволення їхніх потреб щодо інформаційних продуктів і послуг.

Станом на кінець 2005 року європейські дослідники статистики «інформаційного суспільства» зробили висновок, що «концептуальне визначення інформаційного суспільства лишається неясним. Це видно за практичними роботами: не гармонізовані формати даних, різна кількість і діапазони показників, різні методологічні підходи у збиранні даних»^[1]. Те саме було підтверджено і в 2010 році угорським дослідником Ласло Карваліксом ^[2]. Тому поняття «інформаційне суспільство» і концепція вимагають уточнення і наразі придатні для опису лише теоретично можливих майбутніх змін в суспільстві.

Інформаційні революції. Їх роль і значення.

В історії розвитку цивілізації відбулося кілька інформаційних революцій - перетворень суспільних відносин через кардинальних змін у сфері обробки інформації. Наслідком подібних перетворень було придбання людським суспільством нової якості.

Перша революція пов'язана з винаходом писемності, що привело до гігантського якісного і кількісного стрибка. З'явилася можливість передачі знань від покоління до поколінь.

Друга (середина XVI ст.) Викликана винаходом друкарства, яке радикально змінило індустріальне суспільство, культуру, організацію діяльності.

Третя (кінець XIX ст.) Зумовлена ​​винаходом електрики, завдяки якому з'явилися телеграф, телефон, радіо, що дозволяють оперативно передавати і накопичувати інформацію в будь-якому обсязі.

Четверта (70-і рр.. XX ст.) Пов'язана з винаходом мікропроцесорної технології і появою персонального комп'ютера. На мікропроцесорах та інтегральних схемах створюються комп'ютери, комп'ютерні мережі, системи передачі даних (інформаційні комунікації). Цей період характеризують три фундаментальні інновації:

• перехід від механічних та електричних засобів перетворення інформації до електронних;

• мініатюризація всіх вузлів, пристроїв, приладів, машин;

• створення програмно-керованих пристроїв і процесів.

Остання інформаційна революція висуває на перший план нову галузь - інформаційну індустрію, пов'язану з виробництвом технічних засобів, методів, технологій для виробництва нових знань. Найважливішими складовими інформаційної індустрії стають всі види інформаційних технологій, особливо телекомунікації. Сучасна інформаційна технологія спирається на досягнення в області комп'ютерної техніки та засобів зв'язку.

Інформаційний обмін в суспільстві і його еволюція.

Типи обмінів у суспільстві:

- Матеріал;

- Енергетичний;

- Інформаційний (актуальний з середини ХХ століття).

Цілісна система характеризується обміном між елементами (В. Г. Афанасьев). Предметом нашого розгляду є інформаційний обмін. Історія вдосконалення інформаційного обміну збігається з історією створення та вдосконалення знакових систем, техніки створення знаків.

Основними фазами інформаційного обміну є:

- Усна фаза;

- Письмова фаза;

- Книжкова фаза;

- Комп'ютерна фаза.

Розглянемо внесок кожної історичної фази у вдосконалення ефективності інформаційного обміну.

1) Усна фаза.

Розвиток мови, мови - об'єктивний процес у розвитку суспільства. Як зазначав Ф. Енгельс, "що розвиваються люди дорозвиваються до того, що їм стало необхідно щось сказати один одному". Праця зіграв свою роль у розвитку людини. Мова вплинула на його розвиток не меншою мірою. Мова - відображення розумових процесів (вершина айсберга). Культура мови відображає розвиток людини.

2) Письмова фаза.

Проблема "шульг", її соціальне значення. "Переломом" "шульг" на "правшів" у дитячому віці зменшує можливості особистісної реалізації перших, їх можливий внесок в інтелект нації.

3) Книжкова фаза.

Верстат Гутенберга (1440 - 1450) - початок епохи друкарства. Перша російська датована друкарська книга - "Апостол" - Іван Федоров, Петро Мстиславець - 1563-1564. Поява можливості забезпечити збереження авторства, інтелектуальної власності (вихідні дані книги), істотно більш масовий і оперативний обмін інформацією. "Друкарство був могутнім знаряддям, яке охороняло думку особистості, збільшило її силу в сотні разів" В. І. Вернадський. Комунікаційні процеси в цілому визначають соціальну природу людини.

Книжкова інформатика стала знижувати свою ефективність, утворюється протиріччя між потоками поточної літератури та індивідуальними читацькими можливостями, а також складається ситуація, коли легше відкрити новий факт або створити нову теорію, ніж упевнитися, що вони ще не були відкриті або виведені (звідси невиправдане дублювання наукових і конструкторських робіт, уповільнює темп науково-технічного прогресу).Таким чином, з'явилася необхідність більш досконалих технічних засобів для зняття інформаційної кризи. Книга в даний час набуває електронну форму. Зникнення книги не прогнозується. Необхідно збереження книги як атрибуту культури (формування образного, абстрактного мислення). У найбільшій бібліотеці світу бібліотеці конгресу США зберігається понад 50 млн. книг, в їх числі і біблія Гутенберга. Найбагатші в світі зібрання російських книг знаходиться в Російській національній бібліотеці (колишня Госуд. Публ. Бібліотека ім. М. Є. Салтикова-Щедріна, м. С.-Петербург).

4). Комп'ютерна фаза - це новий безпаперовий етап у розвитку соціальних комунікацій. Папір необхідна тільки для відтворення візуально оформлених документів. Роль систематизації, зберігання, переробки інформації, а також передачі її на тривалі відстані взяла на себе техніка. Головна відмінність електронного діалогу від міжособистісної усної комунікації, на думку професора А. В. Соколова, полягає не стільки в опосередкованості екраном, яка є і у випадку відеотелефона або промислового телебачення, не кажучи вже про кінематограф, скільки у факті спілкування не з людиною, а з електронною пам'яттю. Діалог "людина ЕОМ" - головна відмінність електронної комунікації від усній чи документальної комунікації, де має місце прямий або опосередкований документом діалог "людина - людина".

Гіпертекст це нова технологія роботи з текстами на комп'ютерній фазі інформаційного обміну. Особливо важливим є використання гіпертекстових технологій в соціальній сфері, описуваної безліччю важко формалізуються параметрів. Іншою причиною популярності даних технологій є надана ними можливість реалізації суто індивідуальних інформаційних потреб.

8