Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Перспективи розвитку і застосування з.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
157 Кб
Скачать
☆

16. Технологічні властивості буд матеріалів

Формувальність характеризує здатність матеріалу набирати певної форми внаслідок різних механічних впливів (вібрування, пресування, видавлювання, прокатування).

Подрібнюваність – це здатність матеріалу до диспергації внаслідок механічної дії переважно ударних навантажень з утворенням зернистого матеріалу у вигляді щебеню та піску.

Розпилюваність –це здатність матеріалу сприймати пиляння без істотного порушення структури.

Полірувальність - це здатність матеріалу сприймати обробку тонкими абразивними матеріалами.

Технологічність- властивість матеріалу використовувати для виробництва, експлуатації і ремонту найбільш економічні технологічні процеси.

17. Теплофізичні властивості буд матеріалів

Теплопровідність – це здатність матеріалу пропускати через себе тепло при наявності різниці температур з обох боків. Впливае пористість.

Властивість матеріалу поглинати або віддавати теплоту при підвищенні або зниженні температури називають теплоємністю.

Теплостійкість-здатність матеріалів зберігати свої основні властивості при дії позитивних (температуростійкість, температуроустойчівость, теплостійкість) або негативних (крихкість, морозостійкість) температур.

Термічна стійкість — це здатність матеріалу витримувати навперемінне нагрівання й охолодження (певний цикл) без руйнування. 

Температурні деформації — нездатність матеріалу під дією зміни температур у процесі експлуатації змінювати свої розміри (переважно розширюватися).

Вогнетривкість — це здатність матеріалу витримувати тривалу дію високих температур, не деформуючись і не розплавляючись. 

Жаростійкість — це здатність матеріалу витримувати тривале нагрівання до температури 1000 °С без втрати або з частковою втратою міцності.

18. Порівняльна характеристика стінових буд матеріалів. Класифікація за призначенням

Матеріал

Щільність

кг / м 3

Теплопровідність , у сух. стані Вт / м ° С

Водопогли- нання,% за об'ємом

Товщина

Матеріалу

(м) при R Q мин . = 2,8

Вага

1 м2  , кг.

Цегла глиняна повнотіла

1800

0,56

12

1,60

2880

Цегла глиняна з

пустотністью до 20%

1400

0,42

12

1,20

1680

Цегла силікатна

1800

0,70

16

2,00

3600

Цегла глиняний поризована

800

0,18

18

0,51

408

Керамзитобетон

500 - 1200

0,23 - 0,52

18

0,65 - 1,46

325 - 1752

Пористий бетон (пінобетон)

500 - 600

0,16 - 0,19

14

0,45 - 0,54

225-318

Деревина (сосна)

500

0,11 - 0,18

20

0,32 - 0,51

160- 255

Полістиролбетон

250 - 400

0075 - 0,10

4

0,21 - 0,28

52,6 - 112

19. Корозія природних кам’яних матеріалів, захист

Найважливіші причини їхньої корозії - атмосферні фактори, дія підземних вод, тваринних і рослинних організмів, а також механічні навантаження конструкцій. Найбільш активні фізико-хімічні фактори - це багаторазове зволоження й висихання чи заморожування й відтавання, дія мінералізованих вод і повітря, забрудненого промисловими газами. Під дією цих факторів у кам'яному матеріалі послаблюються кристалізаційні зв'язки, руйнуються нестійкі мінерали, вимиваються розчинні сполуки. У камені утворюються мікротріщини, мінерали втрачають блиск, порода поступово руйнується. Щоб підвищити непроникність матеріалів, застосовують цілий ряд способів. Наприклад, покривають нагріту поверхню каменя оліфою, безбарвними лаками, мінеральними маслами, розчинами парафіну, стеарину, мил у летких органічних розчинниках.

Консервування каменю - це послідовне просочування його верхнього шару двома розчинами, внаслідок реакції між якими утворюються нерозчинні речовини, що кольматують пори й мікротріщини.

Флюатування (кремнефторизацію) застосовують для обробки вапняків та інших порід, що містять кальцит Для обробки пористих гірських порід використовують метод просочування. Особливо надійна обробка мономерами з наступною їх полімеризацією при термокаталітичній чи радіаційній обробці.

20. Порівняльна характеристика облицювальних виробів з різної сировини

21. Поняття про місцеві будматеріали Види і доцільність застосування

У сучасному будівництві доцільно якомога ширше використовувати місцеві матеріали, застосовуючи для їхнього виготовлення техногенні відходи інших виробництв (шлаки, золи, тирсу тощо). Завдяки цьому вдається усунути проблему доставки будівельних матеріалів на об'єкти за тисячі кілометрів. Місцеві матеріали (цегла, деревина, природне каміння) успішно замінюють залізобетон, значно здешевлюють будівництво, сприяють розв'язанню екологічної проблеми й дають істотну економію.

22. Гірські породи що застосовуються для виготовлення мінеральних спучених матеріалів

заполнители, получаемые в результате вспучивания при нагревании глины, глинистых и кремнистых сланцев, диатомовых сланцев, перлита, обсидиана и вермикулита Вспученная глина и сланцы получаются при нагревании сырья во вращающейся печи до плавления. Вспучивание материалов происходит вследствие защемления в них образующихся газов. Полученная пористая структура сохраняется при охлаждении таким образом, что удельный вес вспученного материала оказывается ниже, чем до нагревания. Часто сырье измельчается перед обжигом

Бетоны на вспученном сланце и глине обычно имеют более высокую прочность, чем на других легких заполнителях.

Перлит — это стекловидная вулканическая порода. При быстром нагревании до температуры начала плавления он вспучивается вследствие образования пара и образует ячеистый материал. Бетон на перлитовом заполнителе имеет очень низкую прочность, большую усадку и применяется преимущественно для теплоизоляции.

Вермикулит — это материал с пластинчатой структурой, напоминающий слюду Бетон на вермикулитовом заполнителе имеет очень низкую прочность и большую усадку, но является прекрасным теплоизоляционным материалом.

Вспученный доменный шлак (шлаковая пемза) получают при обрызгивании расплавленного шлака, выходящего из доменной печи (при производстве чугуна) определенным количеством воды. При этом образуется пар, вспучивающий шлак, находящийся в пластичном состоянии, так что он затвердевает, образуя пористые частицы, напоминающие пемзу.