3.3 Розвиток рухових функцій

У дітей з церебральним паралічем розвиток рухових функцій порушено, починаючи з періоду новонародженості. В основі цих порушень - запізнювання в згасанні безумовних рефлекторних рухових автоматизмів, серед яких найбільше значення мають так звані позотоніческіе рефлекси. При нормальному розвитку до 3 місяців життя ці рефлекси вже не виявляються, що створює сприятливий грунт для розвитку довільних рухів. Зберігання навіть окремих елементів позотонических рефлексів перешкоджає розвитку довільних рухів (Бадалян Л.О., 1989).

Тому при проведенні лікувально-корекційної роботи необхідно уникати і попереджати закріплення наступних неправильних поз і положень дитини:

- В положенні на спині уникати надмірного напруження м'язів-розгиначів шиї, рук і ніг шляхом проведення спеціальних вправ: зігнувши голову і спину дитини, виробляти повільні плавні похитування, домагаючись зниження м'язового тонусу;

- В цьому ж положенні уникати або коригувати асиметричне положення тіла при повороті голови в сторону, попереджаючи поворот голови і очей у бік розігнуті кінцівок;

- В положенні на спині при згинанні голови уникати згинання рук і розгинання ніг.

Важливе значення має рання стимуляція розвитку рухових навичок. Кожній дитині призначається індивідуальний комплекс лікувальної фізкультури в залежності від віку та форми захворювання. При розвитку рухових функцій важливо дотримуватися вікову закономірність їх розвитку, поетапно тренувати всі види рухової активності: повороти, сидіння з подальшим вставанням на коліна, а потім на ноги, положення на животі з подальшим повзання. Залучаючи дитину до активного виконання рухів, слід уникати його надмірних зусиль, що приводить звичайно до різкого підвищення м'язового тонусу.

На початковому етапі роботи з розвитку рухів у дітей з церебральним паралічем використовують серію вправ для стимуляції підйому і утримання голови, розгинання верхньої частини тулуба. Пізніше проводять вправи для тренування опори на передпліччя і на кисті, стимулюють повзання на животі, проводять спеціальні вправи для тренування поворотів тулуба (Бадалян Л.О., 1989).

Надалі дитини навчають стояння на четвереньках і розвивають функцію рівноваги в цьому положенні, стимулюють повзання рачки, проводять спеціальні вправи по тренуванню функції сидіння, розвивають здатність самостійно сідати, вставати на коліна, потім на ноги, розвивають можливість вертикальної пози і ходьби.

Важливе значення у фізичному вихованні дитини з церебральним паралічем мають спеціальні вправи, спрямовані на розвиток маніпулятивної функції рук. Розвиток функції рук тісно пов'язане з формуванням загальної та артикуляційної моторики. Відомо, що ранньою стадією спілкування є мова жестів. Тренування функції руки має важливе значення для розвитку психічних і мовних навичок. Дитину вчать захопленню і безпідставного відпускання предмета. При цьому важливо, щоб у захопленні брали участь, в першу чергу, великий, вказівний і середній пальці, а не тільки мізинець і безіменний. Для цього корисно проводити спеціальні вправи, наприклад, вчити дитину підносити ложку до рота.

Дитині з церебральним паралічем важко не тільки захопити предмет, але і відпустити його, тому дитину важливо вчити безпідставного розжиманні кисті, а також перекладання предмета з однієї руки в іншу. Для розвитку диференційованих рухів пальців, наприклад для натискання вказівним пальцем, використовують різні предмети та іграшки.

Важливе значення мають спеціальні вправи з підготовки та розвитку самостійної ходьби. Для цього дитину слід навчити правильної вертикальній постановці голови і тулуба по відношенню до опорної поверхні; вмінню переміщати центр ваги на опорну ногу, рівномірному розподілу маси тіла на обидві ноги. Необхідно розвинути в дитини спірність стоп і крокові рухи у різних вихідних положеннях: лежачи на спині, сидячи на дитячому стільчику, стоячи.

Спочатку дитину навчають уставанню і ходьбі з підтримкою при цьому необхідно звернути увагу на правильний розподіл центру тяжіння тіла і збереження рівноваги. З цією метою тренують ходьбу з опорою на пересувається попереду важкий стілець, коляску з вантажем, вчать ходити в брусах і ходунках (Бадалян Л.О., 1989).

Важливе значення мають спеціальні коригуючі прийоми зі стимуляції реакцій рівноваги. Специфіка вправ диференціюється в залежності від форми ДЦП. Можливість стояння і ходьби у дітей з церебральним паралічем залежить від ступеня ураження ніг, розвитку контролю голови і реакцій рівноваги. Становлення цих функцій значно ускладнюється, якщо дитина не може використовувати руки для підтримки (Бадалян Л.О., 1989).

Крім лікувальної гімнастики, для підготовки дитини до самостійного пересування широко використовуються різні види масажу. Класичний лікувальний масаж при ДЦП сприяє розслабленню напружених м'язів і стимулює функціонування ослаблених м'язів. Використовуються різні прийоми масажу: погладжування, потряхування, точковий і вібраційний.

Висновок

Аналіз сучасних підходів до організації психокорекційного процесу за участю дітей з ДЦП дозволяє зробити висновок про необхідність включення різних форм і методів. Так, найбільш повна схема психологічної корекції описана в роботах Є.М. Мастюкова (Виховання і навчання дітей з порушеннями розвитку. М., 2005), а також Л.А. Данилової (Методика корекції мовного і психічного розвитку у дітей з церебральним паралічем. М., 1997).

Узагальнена система роботи може включати такі аспекти:

1. Фізична реабілітація.

2. Навчання навичкам саморегуляції.

3. Розвиток пізнавальних якостей і комунікативних навичок.

4. Корекція негативних емоцій.

5. Розвиток дефіцитних функцій в системі діагнозу.

Фізична реабілітація дітей з ДЦП повинна бути спрямована на розвиток тілесних відчуттів, вироблення координації рухів, їх узгодженість, розвиток вміння довільно розслаблювати скелетную і дихальну мускулатуру.

Нервова система цих дітей влаштована так, що й емоційні, і фізичні перевантаження сприяють ще більшому розвитку ненаправленної дратівливості, що є симптомом втоми. Діти з церебральним паралічем потребують ранньої комплексної лікувально-корекційної роботи. Поряд з лікувальною фізкультурою і масажем в більшості випадків необхідні спеціальні ортопедичні заходи (спеціальні укладки, етапні гіпсові пов'язки, різні пристосування для утримання голови, сидіння, стояння і ходьби: рами-каталки, обтяжені візок, ходунки, палички для ходьби та ін.)

Список літератури

діти церебральний параліч моторика мовлення

1. Архипова Є.Ф. Корекційна робота з дітьми з церебральним паралічем. М., 1989.

2. Бадалян Л.О., Журба Л.Т., Тімоніна О.В. Дитячі церебральні паралічі. М., 1989.

3. Данилова Л.А. Методика корекції мовного і психічного розвитку у дітей з церебральним паралічем. М., 1997.

4. Лалаева Р.І. Методика психолингвистического вивчення порушень мовлення у аномальних дітей. СПб., 1990.

5. Мастюкова Є.М. Мовні порушення в учнів з гиперкинетической формою церебрального паралічу та медичне обгрунтування логопедичних заходів / / Дефектологія. 1999. № 3.

6. Мастюкова Є.М. Фізичне виховання дітей з церебральним паралічем. М., 1991.

7. Мастюкова Є.М., Іпполітова М.В. Порушення мови у дітей з церебральним паралічем. М., 1995.

8. Мастюкова Є.М., Московкина А.Г. Що є найбільш важливим у вихованні в сім'ї дитини з дитячим церебральним паралічем? / / Виховання і навчання дітей з порушеннями розвитку. 2002. № 2.

9. Шипіцина Л.М., Мамайчук Л.М. Дитячий церебральний параліч. СПб., 2001.