Напруження самореалізації, яке перевищує ресурси саногенного потенціалу

може безпосередньо перешкоджати самореалізації особистості.

Отже, провідне значення для особистісної динаміки мають самореалізація особистості та розширення соціального часопростору особистості. Вони допускають певний рівень напруження. У разі достатньої особистісної гармонії від руйнівного напруження особистість захищає її саногенний потенціал. Якщо він недостатній, то незадоволена потреба в самореалізації та розширенні соціального часопростору особистості спричинює дисонанс, зниження настрою, погіршення стану, а потім емоційні та інші розлади.

З іншого боку, млява динаміка розвитку й функціонування особистості так чи інакше призводить до того, що особистість не

Досягає бажаного статусу - соціального, групового, особистісного

Стає негативним самосприйняття, знижується самооцінка, формується песимістичне ставлення до життєвої ситуації, очікування безрадісного майбутнього. Унаслідок цього виникає знижений настрій, той чи інший негативний психічний стан, збільшується кількість переживань неблагополуччя. Усе це сприяє виникненню розладів і хвороб.

Отже, особистісна динаміка і саногенний потенціал взаємозалежні. Для динамічного особистісного розвитку потрібен певний рівень саногенного потенціалу, а успішний особистісний розвиток підвищує саногенний потенціал.

Саногенний потенціал особистості

ми розглядаємо як характеристики, які сприяють збереженню здоров’я, як «здорові» риси особистості: це набір особистісних стійких характеристик, що. забезпечують гармонійний розвиток здорової особистості, психічне здоров’я, попереджають прояв відхилень та аномалій розвитку. Це певна (нелінійна, самоорганізуюча, інтегральна) організація окремих психологічних компонентів, що формується в ході онтогенезу у людини і є нежорсткою функціональною системою реагування на зовнішні подразники з урахуванням індивідуально-психологічних та конституціональних характеристик людини.

Контрольні питання

1. Які характеристики особистісної гармонії?

2. Які ознаки гармонії міжособистісних взаємин?

3. Опишіть основні процеси буття особистості.

4. Опишіть гармонію як погодженість основних життєвих процесів особистості.

5. Що таке психічна стійкість особистості?

6. Що підвищує і що знижує психологічну стійкість особистості?

7. Як пов'язані віра і психічна стійкість особистості?

8. Яке значення релігійної віри в аспекті психічної стійкості?

9. Охарактеризуйте домінанти активності, які є опорою психічної стійкості особистості.

10. Охарактеризуйте групи психологічних залежностей, які можуть виникнути у разі зниженої психічної стійкості особистості.

11. Що таке гармонія та дисгармонія особистості в сучасному світі?

12. У яких просторах здійснюється життєдіяльність людини?

13. Як розуміють гармонію особистості в суб'єктивному аспекті?

14. У чому виявляється гармонія взаємин особистості?

15. Як впливає сенс життя на гармонію особистості?

16. Як впливає на гармонію особистості її духовна свобода?

17. Які основні життєві процеси особистості?

18. Чи пов'язані між собою основні процеси людського буття?

19. Розкрийте психічну стійкість як важливу складову гармонії особистості.

20. Як психічна стійкість впливає на гармонію особистості?

21. Які фактори психічної стійкості особистості?

22. Яка роль опірності в психічній стійкості особистості?

23. Які психологічні аспекти впевненості й невпевненості як чинників впливу на психічну стійкість?

24. Чому активність особистості впливає на психічну стійкість?

25. Охарактеризуйте залежну поведінку особистості та її вплив на психічну стійкість.

26. Яка роль і місце самоуправління особистості в підтримуванні психічної стійкості?

27. Як особистість здійснює психічну саморегуляцію?

28. Як настрій впливає на психічну стійкість особистості? Яким чином здійснюється його саморегулювання?

Література:

29. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. - М., 1991.

30. Асмолов А.Г. Психология личности. - М.: Просвещение, 1990.

31. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание. - М., 1986.

32. Варій М.Й. Загальна психологія: Навч. посібник / Для студ. психол. і педагог. спеціальностей. - Львів: Край, 2005.

33. Горелова Г.Г. Кризисы личности и педагогическая профессия. - М.: Московский психолого-социальный институт, 2004.

34. Гройсман А. Психология. Личность. Творчество. - М., 1993.

35. Князев Я. Ключ к самосозиданию. - М., 1990.

36. Максименко С.Д. Розвиток психіки в онтогенезі: [В 2т.]; Т.1: Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології. - К.: Форум, 2002. Мартынюк Е.И. Рефлексия как способ саморегуляции и оптимизации деятельности // Деятельность: философский и психологический аспекты. -Симферополь, 1988. - С. 28-30.

37. Маслоу А. Самоактуализация личности и образования: пер. с анл. - Киев, Донецк: Ин-т психологии АПН Украины, 1994.

38. Митина Л.М. Психология развития конкурентоспособной личности. - М.: Московский психолого-социальный институт. - Воронеж: Издательство НПО «МОДЭК», 2002.

39. Морсанова В.И. Индивидуальный стиль саморегуляции. - М.: Наука, 1998. Осницкий А.К. Саморегуляция деятельности школьника и формирование активной личности. - М., 1986.

40. Пейсахов Н.М. Саморегуляция типологические свойства нервной системы. -Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1994.

41. Петровский В.А. Личность в психологии: парадигма субъективности. - Ростов-н/Д.: Феникс, 1996.

42. Психология XXI века: Учебник для вузов / Под ред. В.Н. Дружинина. - М.: ПЕР СЭ, 2003.

43. Реан А.А., Бордовская Н.В., Розум С.И. Психология и педагогика. - СПб.: Питер, 2004.

44. Саморегуляция и прогнозирование социального поведения личности / Под ред. В.А. Ядова. - Л., 1979.

45. Столин В.В. Самосознание личности. - М.: Изд-во МГУ, 1983.

46. Фрейдмен Д., Фрейгер Р. Личность и личностный рост. - М., 1992.

47. Фрейджер Р., Фейдимен Д. Личность. Теории, упражнения, эксперименты. / Пер. с англ. - СПб.: Прайм-ЕВ-РОЗНАК, 2004.

48. \Шевандрин Н.Н. Психодиагностика, корекция и развитие личности: Учеб. для студ. высш. учеб. завед. - 2-е изд. - М.: Гуманитарный изд. центр ВЛАДОС, 2002.